Миколаївської області
Справа №477/450/24
Провадження №1-кс/477/320/24
про скасування арешту майна
11 березня 2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт вугілля», подане від імені директора ОСОБА_3 , як особи яка вважає себе власником тимчасово вилученого майна, про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження №12024152230000122 від 24 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 240 КК України
07 березня 2024 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт вугілля» ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області з клопотанням про скасування арешту майна, яке подане в межах кримінального провадження № 12024152230000122 від 24 лютого 2024 року, в якому з урахуванням доповнень від 11 березня 2024 року просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2024 року у справі №477/450/24 у кримінальному провадженні на майно що перебуває у правомірному володінні товариства.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 травня 2023 року при розгляді клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене 24 лютого 2024 року майно було накладено арешт на вантажний транспортний засіб з напівпричепом до нього, реєстраційні документи на ці транспортні засоби, а також вантаж, що перебував у кузові цього транспортного засобу.
Вважає, що арешт на вказане майно, що перебуває у правомірному користуванні підприємства, тобто у його фактичному володінні накладено необґрунтовано, так як указане підприємство не є суб'єктом кримінального правопорушення, а вилучене майно не є знаряддям кримінального правопорушення, тому не має ознак речового доказу.
Внаслідок накладеного арешту на майно товариства, останнє позбавлене можливості ведення повноцінної господарської діяльності. Прокурором не наведено та судом не встановлено будь-яких достовірних відомостей про обставини, які свідчили б про вчинення кримінального правопорушення, а тому, з огляду на частину третю статі 132 КПК України, в даному випадку не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт у судове засідання не з'явився.
Прокурор ОСОБА_4 у судове засідання по розгляду клопотання не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив відмовити у його задоволенні.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до положень частини другої статті 174 КПК України про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Чинними положеннями КПК України не передбачена обов'язкова участь зазначених осіб під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Враховуючи положення статті 174 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про скасування арешту майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд клопотання за відсутності сторін.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положенням частини другої статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з'ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у частині другій статті 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Слід зауважити, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду вищої інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року у кримінальному провадженні №12024152230000122 від 24 лютого 2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме автомобіль марки «МАН», державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , білого кольору, 2012 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_5 ; причіп JANMIL, модель NW-1S, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_5 , в кузові якого знаходилась сипуча речовина ззовні схожа на пісок об'ємом приблизно 25 т; сипучу речовину ззовні схожу на пісок об'ємом приблизно 25 т; товаро-транспортну накладну серії ПРЗ №183685 від 24 лютого 2024 року, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 на причіп JANMIL, модель NW-1S, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого за ОСОБА_5 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 на «МАН», державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , білого кольору, 2012 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_5 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на вказане майно було забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12024152230000122 від 24 лютого 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 240 КК України.
Поряд з цим, як вбачається з досліджених слідчим суддею матеріалів слідчому судді прокурором при зверненні із клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно не надано відомостей того, що арештоване майно дійсно може бути використане у якості доказу в рамках даного кримінального провадження, що відображено у поданому слідчому судді клопотанні про скасування арешту майна.
За змістом ухвали слідчого судді від 04 березня 2024 року вбачається, що 24 лютого 2024 року працівниками поліції під час патрулювання території Миколаївського району Миколаївської області було зупинено автомобіль марки «МАН», державний номер НОМЕР_1 з причепом JANMIL державний реєстраційний номер НОМЕР_4 біля с. Капустине в кузові якого знаходилася сипуча речовина схожа на пісок. Цього ж дня, у період часу з 13.35 години по 13.50 годину проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено у ОСОБА_6 вище наведене майно.
Вважаючи, що вказане майно є засобом та знаряддям злочину, оскільки може зберігати на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, прокурор ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про його арешт.
За наслідками розгляду цього клопотання, слідчим суддею 04 березня 2024 року постановлено відповідну ухвалу.
У свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «Транспорт вугілля», будучи володільцем вилученого майна та вважаючи, що арешт, накладений слідчим суддею 04 березня 2024 року є необґрунтованим, звернувся до слідчого судді з клопотанням про його скасування та таке клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ТОВ «Транспорт вугілля» керівником якої є ОСОБА_3 , надає послуги у сфері перевезення вантажів.
Відповідно до договору найму від 18 листопада 2021 року автомобіль марки «МАН», державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , згідно умов договору оренди, перебуває у правомірному володінні ТОВ «Транспорт вугілля» та використовується підприємством у здійсненні його господарської діяльності, в тому числі, при наданні послуг з вантажоперевезення.
Згідно договору про надання послуг №20/02/2024-1-п від 20 лютого 2024 року ТОВ «Транспорт вугілля», як перевізник, взяло на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу ОСОБА_7 від с. Каравелове Миколаївського району Миколаївського району Миколаївської області до с. Чорноморка на умовах платності та строковості до 31 грудня 2024 року.
За змістом умов договору ТОВ «Транспорт вугілля», як перевізник, зобов'язувалося при виконанні договору дотримуватися вказівок замовника щодо часу та місця відвантаження вантажу, а останній зобов'язувався повідомити перевізнику всю необхідну інформацію для здійснення перевезення і своєчасно надати у розпорядження перевізника супровідні документи.
Як вбачається з матеріалів клопотання про скасування арешту майна, на виконання умов договору, 24 лютого 2024 року, за заявкою замовника, ТОВ «Транспорт вугілля» було направлено для виконання перевезення транспортний засіб марки «МАН», державний номер НОМЕР_1 , що перебував у правомірному користування товариства під керуванням водія ОСОБА_6 .
Здійснивши завантаження вантажем, водію відвантажувачем було видано товаро-транспортну накладну серії ПРЗ №183685 від 24 лютого 2024 року, із зазначенням характеристик отриманого вантажу, його кількості та виду.
Під час перевезення указаного вантажу транспортний засіб було зупинено працівниками поліції, та в подальшому вилучено.
За викладеного вбачається, що тимчасове вилучення майна та його подальший арешт мало місце під час виконання договірних зобов'язань ТОВ «Транспорт вугілля», з наданням відвантажувачем відповідних товаросупровідних документів, щодо яких відсутні підстави вважати їх незаконними або такими що мають ознаки підробки.
Слідчий суддя вважає слушними доводи представника товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт вугілля», щодо тієї обставини, що під час виконання умов укладеного договору товариство не могло та не мало можливості передбачити незаконність діяльності пов'язаної з видобутком корисних копалин з приводу яких внесено відомості до ЄРДР, оскільки не є прямо чи опосередковано пов'язаним з особами, що здійснюють таке видобування, тому і віднесення належного товариству транспортного засобу до знаряддя вчинення ймовірного кримінального правопорушення є необґрунтованим та містить формальний характер, а тому суперечить положенням статті 170 КПК України в цілому.
Так, вважаючи, що вилучений транспортний засіб є знаряддям та/або засобами вчинення кримінального правопорушення пов'язаного незаконним видобуванням корисних копалин місцевого значення, а отже відповідає критеріям речового доказу означеного у статті 98 КПК України прокурор Миколаївської окружної прокуратури 26 лютого 2024 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно з метою його збереження як речового доказу.
Однак, досліджуючи матеріали клопотання прокурора вбачається, що вони не містять постанови слідчого про визнання вилученого майна речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, про що влучно зазначено представником товариства, тому і підстав вважати вилучене майно речовими доказами в даному випадку немає.
Відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про визнання речовим доказом, вказує на те, що арешт накладено з порушенням вимог пункту 10 статті 170 КПК України, відповідно до якої не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення речових доказів.
Також слідчий суддя погоджується з доводами представника товариства і з приводу того, що прокурором у поданому клопотанні не доведено наявності у вилученого майна ознак речового доказу, оскільки диспозиція статті 240 КК України у даному конкретному випадку передбачає відповідальність за незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі, а віднесення транспортного засобу до знаряддя вчинення злочину може мати місце у разі коли він був задіяний безпосередньо у видобуванні цих копалин та належав особі які здійснює таке видобування, або особі, яка прямо чи опосередковано має відношення до такої особи.
Однак, як встановлено слідчим суддею, вилучення майна та його подальший арешт відбулося під час виконання договірних зобов'язань ТОВ «Транспорт вугілля», з наданням відвантажувачем відповідних товаросупровідних документів, щодо яких у перевізника були відсутні об'єктивні підстави вважати їх незаконними або такими що мають ознаки підробки.
Оскільки метою для накладення арешту на вилучене 24 лютого 2024 року майно було забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні №12024152230000122 від 24 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 240 КК України, однак як вбачається із встановлених слідчим суддею обставин прокурором не було надано доказів що вилучене майно взагалі є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, а також те, що арештоване майно могло бути знаряддям цього правопорушення, то підстав для накладення арешту передбачених частиною другою статті 170 КПК України не було, що вказує на необґрунтованість накладеного арешту та підтверджує доводи директора товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт вугілля» ОСОБА_3 в цій частині.
За приписами пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що накладений арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав порушує право заявника на вільне використання належного йому майна, та суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною четвертою статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
За викладеного вбачається, що будь-яких даних, які б свідчили про причетність до можливого вчинення кримінального правопорушення ТОВ «Транспорт вугілля», яке є законним володільцем вилученого майна матеріали кримінального провадження №12024152230000122 від 24 лютого 2024 року не містять, як і не містять будь-яких даних, які б вказували на перевірку органом досудового розслідування використання вказаних транспортних засобів як знарядь вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до статті 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, крім іншого, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про які ідеться у відповідному клопотанні.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004). У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28.10.1999, п.78).
Оскільки слідчим суддею встановлено що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна вочевидь не відповідає вимогам КПК України, тому арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 04 березня 2024 року є необґрунтованим, з огляду на що, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання про скасування арешту майна.
Частиною першою статті 309 КПК України зазначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, перелік цих ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала у відповідності до частини третьої статті 309 КПК України не може бути оскаржена.
На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 173, 174, 309, 532 КПК України,
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт вугілля», подане від імені директора ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2024 року у справі №477/450/24 у кримінальному провадженні №12024152230000122 від 24 лютого 2024 року на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки «МАН», державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , білого кольору, 2012 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_5 ; причіп JANMIL, модель NW-1S, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_5 , в кузові якого знаходилась сипуча речовина ззовні схожа на пісок об'ємом приблизно 25 т; сипучу речовину ззовні схожу на пісок об'ємом приблизно 25 т; товаро-транспортну накладну серії ПРЗ №183685 від 24 лютого 2024 року; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 на причіп JANMIL, модель NW-1S, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого за ОСОБА_5 ; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 на «МАН», державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , білого кольору, 2012 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_5 .
Роз'яснити слідчому та прокурору у цьому кримінальному провадженні, що за приписами частини третьої статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8