12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 380/9055/22
адміністративне провадження № К/990/6870/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби, в якому, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Держмитслужби «Про звільнення ОСОБА_1 » віл 27 січня 2022 року № 94-о;
- визнати протиправним та скасувати наказ Галицької митниці Держмитслужби від 24 травня 2022 року № 6-о «Про оголошення наказу Державної митної служби України»;
- поновити позивача на посаді першого заступника начальника Галицької митниці Держмитслужби або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року касаційну скаргу Алексеєнка Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року апеляційні скарги Державної митної служби України та Галицької митниці Державної митної служби залишено без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року залишено без змін.
16 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку Галицька митниця Державної митної служби надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є припинення державної служби та звільнення позивача з посади першого заступника начальника Галицької Держмитслужби, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у зв'язку із реорганізацією державного органу).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, відповідач посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму права, а саме частину третю статті 87 Закону України «Про державну службу» із врахуванням висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 340/221/20, від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22, від 24 липня 2023 року у справі №140/7340/22.
В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження заявник посилається на відмінність обставини цієї справи від обставин у справі №140/7340/22, в якій викладені висновки Верховного Суду, оскільки у справі, що є предметом касаційного розгляду, позивачу внаслідок реорганізації державного органу запропонували рівнозначну посаду у Луганській митниці, а у справі №140/7340/22 спірним питання було правомірність непропонування працівнику рівнозначної посади.
Друге обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України полягає в тому, що Верховний Суд у вищевказаних справа дійшов висновку щодо застосування частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» у спосіб, зокрема, необхідності пропонувати суб'єктом призначення/керівником державної служби державному службовцю, попередженого про звільнення з посади, усіх вакантних посад, на які можна було б його перевести.
Скаржник зазначає, що в процедурі реорганізації державного органу одночасно пропонуються посади значній кількості посадових осіб, а отже, пропонування кожному із працівників, які вивільняються усіх вакантних посад призведе до невизначеності та затяжного процесу, оскільки усім працівникам будуть запропоновані одні і ті ж посади, а претендентів на одну і ту ж посаду буде безліч.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Скаржник, посилаючись на різні обставини у цій справі та у справі №140/7340/22, помилково ототожнює поняття необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин. В розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України це не є підставою для касаційного оскарження.
Також суд відхиляє інші (друге) обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, позаяк скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правових висновків, застосованих до спірних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки самої лише незгоди із позицією, висловленою Верховним Судом щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, недостатньо для такого відступлення.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко