12 березня 2024 року
м. Київ
справа №420/25328/23
адміністративне провадження № К/990/7009/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 420/25328/23 за позовом громадянина Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Громадянин Республіки В'єтнам ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01 травня 2023 року № 51032300019010 про відмову позивачу в обміні посвідки, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01 травня 2023 року № 51032300019010 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 22 травня 2017 року органом 5101, у зв'язку з досягненням 45-річного віку громадянином В'єтнаму ОСОБА_1 .
20 лютого 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області засобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду цієї справи є продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України, та відповідно до частини шостої статті 12 КАС України відноситься до справ незначної складності.
Отже, враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у зв'язку із тим, що зазначена справа в цій категорії містить новітні, проблемі, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, які потребують відповіді касаційного суду, які могли б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для не визначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, а також має виняткове значення для ГУ ДМС України в Одеській області у зв'язку з тим, що зазначене судове рішення зобов'язує суб'єкта владних повноважень діяти усупереч вимогам чинного законодавства. Також скаржник зазначає про суспільний інтерес цієї справи, який обґрунтований відсутністю єдиної правової позиції судів різних інстанцій, що в подальшому призведе до наявності заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником викладено лише розуміння значення питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, проте необґрунтовано наявності цієї виняткової обставини саме у цій справі.
У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Верховний Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції також критично оцінює доводи скаржника про винятковість значення для нього цієї справи та зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів правової визначеності та рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Водночас, скаржником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення, а також не виділено особливих вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Отже, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 420/25328/23 за позовом громадянина Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко