Справа № 600/7526/23-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
12 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у не внесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 від 08.05.2023 №ХЖ-16523, яка видана на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 по справі № 600/3619/22-а, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (95 % від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та рішень Міністра оборони України від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року № 248/612, від 18 січня 2022 року № 248/269;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом 01.01.2021 та 01.01.2022, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №103 та рішення Міністра оборони України від 14 січня 2020 №248/291 із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) та премії (95% від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та рішень Міністра оборони України: від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року № 248/612, від 18 січня 2022 року № 248/269, які обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 по справі № 600/3619/22-а, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 та 01.02.2022 основного розміру пенсії.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 адміністративний позов залишено без руху, в зв'язку з порушенням позивачем строку звернення до суду та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вказаної ухвали суду позивач надав пояснення, в яких зазначив, що положення ст. 122 КАС України не застосовуються до спірних правовідносин та послався на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 р. по справі №360/7479/21. Крім того, позивач надав суду висновки ЛКК та виписки із медичної картки стаціонарного хворого про перерубування на стаціонарному лікуванні з 36.06.2023 р. по 30.06.2023 року.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а в заяві про його поновлення не зазначені підстави пропуску строку звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, частиною першою статті 118 КАС України врегульовано, що процесуальні строки-це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині третій статті 122 КАС України закріплено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), де Суд висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
"… для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо".
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 522/5974/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005964.
При цьому, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 9901/325/19 (провадження № 11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №520/1353/17.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, колегія суддів зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу.
Так, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 зокрема вказано, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
З матеріалів справи з'ясовано, що спір у даній справі виник в зв'язку з невключенням до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виданої на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 (набрало законної сили 03.04.23) у справі № 600/3619/22-а, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (95 % від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та рішень Міністра оборони України від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року № 248/612, від 18 січня 2022 року № 248/269. А отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що до даного спору застосовується загальний строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.122 КАС України.
При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на правові висновки застосовані Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 р. у справі №360/7479/21, оскільки предмет спору у справі №360/7479/21 відрізняється від предмету спору у даній справі.
В той же час, колегія судді вказує на те, що вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд виходив виключно із дати видачі довідки (08.05.2023) із відомостями якої ОСОБА_1 висловив не згоду, що й стало підставою для звернення останнім до суду. І саме з цієї дати, судом обраховано шестимісячних строк. Однак, судом не з'ясовувалася та обставина, чи мав ОСОБА_1 можливість дізнатися про існування довідки в день її виготовлення та ознайомитися зі змістом такої. Не зазначив дати коли йому стало відомо про вказану довідку і позивач.
З огляду на зазначене, доводи суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є передчасними.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 118, 122, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.