Справа № 560/6386/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
12 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимогах.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.01.2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивачу, як громадянину російської федерації, 26.04.2012 надано дозвіл на імміграцію в Україну, а 12.11.2015 - посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 .
У довідці Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №2291 від 21.10.2019 вказано, що вона видана ОСОБА_1 про те, що згідно з рішенням УДМС України в Хмельницькій області від 21.10.2019 він набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України". Вказано, що відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 21.10.2019. Довідка видана до паспорта громадянина російської федерації і є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України - тимчасового посвідчення громадянина України.
У тимчасовому посвідченні НОМЕР_2 зазначено, що цей документ підтверджує належність позивача до громадянства України та виданий до 21.10.2021.
Відповідно до листа №6801.2.1/3683-23 від 20.03.2023 Управлінню Державної міграційної служби України в Хмельницькій області направлялась інформація щодо осіб, які набули громадянство України та на момент прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України (у період 01.01.2019 - 01.02.2023) проживали на території України на підставі посвідок на постійне проживання, серед яких, зокрема, ОСОБА_1 .
За змістом висновку від 23.03.2023, уповноважена особа Управління ДМС у Хмельницькій області вважає необхідним скасувати рішення УДМС України в Хмельницькій області від 26.04.2012 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 , визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 12.11.2015 терміном дії "безстроково".
Рішенням від 23.03.2023 №333 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 26.04.2012 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію". Зазначено, що видана посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 12.11.2015 терміном дії "безстроково" скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку №321.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України "Про імміграцію".
Приписами абзаців 1, 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про імміграцію" визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу надано дозвіл на імміграцію та його документовано посвідкою на постійне проживання НОМЕР_3 .
Підстави для скасування дозволу на імміграцію встановлено статтею 12 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983), визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну прийняте на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію". При цьому у висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 , вказано, що 21.10.2019 ОСОБА_1 набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" та є громадянином України (лист ВПГПРЕ УДМСУ в Хмельницькій області від 20.03.2023 №6801.2.1/3683-23).
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про те, що скасування дозволу на імміграцію зумовлене набуттям позивачем статусу громадянина України, в контексті правомірності спірного рішення, оскільки а ні висновок, а ні рішення від 23.03.2023 №333 не містять посилання на норму закону, який встановлює обов'язок скасування дозволу на імміграцію у зв'язку із набуттям особою громадянства України.
Також суд враховує, що тимчасове посвідчення НОМЕР_2 видане до 21.10.2021, що спростовує твердження позивача про перебування позивача в статусі громадянина України на час прийняття спірного рішення. Крім того, рішення про набуття позивачем громадянства України відповідач не надав.
Колегія суддів наголошує, що у спірному рішенні міститься посилання на пункт 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", проте відповідачем не зазначено, яка норма закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію в Україну, крім тих, що наведені у статті 12 Закону України "Про імміграцію", ним застосована. Крім того, відповідні посилання відсутні і у висновку.
З огляду на зазначене, вказані відповідачем мотиви висновку, які надалі стали підставою для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивача, не є обґрунтованими, оскільки не містять підстав, за яких особу може бути позбавлено дозволу на імміграцію. Тому вказаним посиланням відповідач не довів підстав застосування пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", як підставу прийняття спірного рішення.
Так, Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, наявність яких у цій справі відповідачем не доведена.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію з підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", без наведення прямої норми іншого закону, яка чітко регламентує причини щодо скасування рішення, що надає право іноземцю та особі без громадянства на імміграцію, не може вважатися правомірним.
Колегія суддів зазначає, що порушене право позивача на законне проживання в Україні охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини в пункті 43 рішення у справі "Курочкін проти України" від 20.05.2010 зазначив, що втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 статті 8, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети.
Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є те, що воно має бути передбачене законом.
Натомість, матеріали справи свідчать, що спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 прийнято за відсутності визначеної Законом України "Про імміграцію" підстави для його прийняття, що свідчить про необґрунтоване втручання держави у право позивача, гарантоване йому статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зі змісту рішення від 23.03.2023 №333 слідує, що на його підставі скасована посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 від 12.11.2015.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 статті 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”.
Враховуючи те, що оскільки скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_4 від 12.11.2015 є наслідком прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію від 23.03.2023 №333, яке визнано судом протиправним та скасовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №333 від 23.03.2023 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 12.11.2015, виданої громадянину російської федерації ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.