ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" березня 2024 р. справа № 300/3201/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Окуневич М.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною відмову від 06.03.2023 №1324-1523/К-02/8-0900/23 щодо відмови у зарахуванні до загального стажу роботи періоду з 10.03.1992 по 30.07.1997 водієм Букачівецької ППЧ №46; зобов'язати зарахувати період трудового стажу роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 водієм Букачівецької ППЧ №46 та перерахувати розмір пенсії з 22.10.2022.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 водієм Букачівецької ППЧ №46 у зв'язку із тим, що запис при звільненні з роботи завірено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, що робило відповідний запис та, відповідно, неможливо визначити де працював позивач та звідки був звільнений. Вважає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Згідно записів трудової книжки позивач був звільнений 30.07.1997 шляхом переводу до УДПО УМВС України Івано-Франківської області на посаду водія СДПЧ-23 м. Рогатин. Тобто, переведення відбулося в межах однієї організації. Стверджує, що навіть за умови наявності помилки при внесенні записів до трудової книжки обов'язок щодо ведення якої покладено на роботодавця, така помилка не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування певного періоду роботи до трудового стажу. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що з 22.10.2022 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 30 років 11 місяців 12 днів та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.12.2022, коефіцієнт заробітку складає 0,63453. Стверджує, що відповідь пенсійного органу №1324-1523/К-02/8-0900/23 від 06.03.2023 носить інформаційний характер та не є рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Зазначає, що при огляді записів трудової книжки позивача про період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 було виявлено, що візуально відсутня печатка в записі на звільнення з Букачівецької ППЧ №46. Докладно придивившись можна побачити лише частковий контур печатки, але прочитати жодне слово на відтиску печатки неможливо навіть при збільшенні тексту. Тому, період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 не врахований до страхового стажу, оскільки запис при звільненні з роботи завірено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, що вносило до трудової книжки запис, неможливо визначити де позивач працював та звідки був звільнений. Жодних інших документів, які б підтверджували період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 позивачем ні до органів пенсійного фонду, ні до матеріалів позову не надано, а тому правових підстав для зарахування спірного періоду роботи немає. Звертає увагу на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.25).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_1 з 22.10.2022 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.33).
Позивач 26.02.2023 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив донарахувати до стажу для обчислення пенсії згідно із записами трудової книжки період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997, який не враховано при призначенні пенсії (а.с.41).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення повідомило позивача про те, що період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 не врахований до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки запис при звільненні з роботи завірено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, що вносило до трудової книжки запис, таким чином, неможливо визначити, де ОСОБА_1 працював та звідки був звільнений (а.с.39).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про перерахунок пенсії 30 років 8 місяців 12 днів страхового стажу.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у спірний період роботи позивача).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній у період роботи позивача).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).
Суд звертає увагу, що і за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як слідує із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.8-9) у спірний період:
- 09.03.1992 звільнений з Рогатинської міжгосподарської пожежної команди по переводу в Букачівську ППЧ-46 згідно статті 36 п.5 КЗпП України, на підставі наказу №72 від 10.03.1992;
- 10.03.1990 прийнятий на роботу в Букачівську ППЧ-46 на посаду водія на підставі наказу №5 від 06.03.1992;
- 30.07.1997 звільнений з роботи згідно статті 36 п.5 КЗпП України по переводу на підставі наказу №19 від 30.07.1997.
Підставою відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 стало те, що запис при звільненні з роботи завірений печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, що вносило до трудової книжки запис та неможливо визначити, де працював позивач та звідки був звільнений.
Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в період з 10.03.1992 по 30.07.1997 водієм у Букачівській ППЧ-46 відповідають вимогам заповнення трудової книжки, передбаченим Інструкцією №162 і Інструкцією №58, оскільки містить чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства.
Судом встановлено, що запис №18 трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з роботи з Букачівської ППЧ-46 завірений печаткою підприємства відбиток якої не достатньо чітко ідентифікується.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що нечіткість відтиску печатки при завіренні запису про звільнення працівника, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування до стажу роботи працівника.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17, від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.
Тому, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про наявність вказаних вище недоліків (запис при звільненні з роботи завірений печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства) як підстави для не зарахування періоду роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 до страхового стажу позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Окрім цього, доводи пенсійного органу про те, що через нечіткий відтиск печатки на записі про звільнення позивача з роботи неможливо визначити, де працював ОСОБА_1 та звідки був звільнений, суд вважає помилковими з наступних підстав.
Згідно запису №16 трудової книжки позивача він 09.03.1992 звільнений з Рогатинської міжгосподарської пожежної команди у зв'язку із переведенням до Букчівської ППЧ-46. У записі №17 трудової книжки позивача про прийняття на роботу чітко зазначено, що він був прийнятий на роботу в Букачівську ППЧ-46. Запис №18 про звільнення з роботи ОСОБА_1 завірений підписом начальника ППЧ-46 М. Милович.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1, в редакції, станом на час спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Щодо доводів відповідача про те, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.03.2023 №1324-1523/К-02/8-0900/23 носить інформаційний характер та не є рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі також - Порядок № 22-1, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Матеріали справи свідчать, що позивач 26.02.2023 звернувся до відповідача через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до загального стажу роботи періоду роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997. До вказаної заяви позивачем була додана копія трудової книжки, що сторонами не заперечується.
Зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено копію трудової книжки (відповідачем не заперечується).
Суд також зазначає, що відповідь пенсійного органу не містить вказівки на те, що заява позивача подана невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку. Більше того відповідачем не повернуто вказану заяву у зв'язку з неналежним її оформленням.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07).
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, у розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Щодо доводів відповідача з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи пенсія позивачу призначена з 22.10.2022. Заява щодо зарахування до стажу роботи спірного періоду датована 26.02.2023, а відповідь на неї - 06.03.2023. Будь-яких доказів з приводу обізнаності позивача про незарахування до його страхового стажу спірного періоду роботи, більше ніж за шість місяців до дати звернення із цим позовом до суду, відповідачем суду не надано. До суду із позовом ОСОБА_1 звернувся 31.05.2023, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України. Отже, твердження відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023 №28/23, укладеного між адвокатом Окуневичем М.В. та Кащиним Р.П. (а.с.14).
Також представником позивача надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №28/23 від 29.05.2023 та акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором №01-28/23 від 29.05.2023 (а.с.16-17).
Згідно вказаного акту адвокатом Окуневичем М.В. надано правничу допомогу наступного характеру:
- допомога у створенні ЕЦП, сканування оригіналів документів та підготовка і подання заяви через портал електронних послуг ПФУ про перерахунок пенсії - 2000,00 грн.;
- консультація та роз'яснення клієнту предмету та підстави позову, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини - 1000,00 грн.;
- підготовка, написання та подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду - 3000,00 грн.
Відповідно до квитанції від 29.05.2023 за №28/25 ОСОБА_1 сплатив адвокату Окуневичу М.В. кошти в розмірі 6000,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023 за №28/23.
При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений адвокатом час в розрізі оцінки розумності витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., є завищеним, внаслідок чого розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи. Заявлений розмір витрат також є не співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу у виді допомоги в створенні ЕЦП, сканування оригіналів документів та підготовка і подання заяви через портал електронних послуг ПФУ про перерахунок пенсії, вартість 2000,00 грн., суд зазначає, що створення ЕЦП не є обов'язковим при зверненні до пенсійного органу, адже позивач міг звернутися до відповідача, подавши заяву у письмовій формі чи скористатися поштовим зв'язком, а не тільки через веб-портал електронних послуг ПФУ. Дії, які передують поданню заяви через портал електронних послуг, як то створення ЕЦП та, відповідно, допомога адвоката у створенні ЕЦП не є правовою допомогою тільки у цій справі. Позивач може користуватися своїм цифровим підписом і надалі, тобто не тільки при зверненні до органів пенсійного органу 26.02.2023.
Крім того, щодо такого виду правової допомоги як підготовка і подання заяви через портал електронних послуг ПФУ про перерахунок пенсії суд зауважує, що заява за формою має вигляд таблиці із відповідними графами як-то: вид звернення, тип особи, тип звернення, Статус, РНОКПП, ПІБ, орган ПФУ до якого призначено звернення, документи відправити та текст звернення. При цьому, текст звернення складається із двох речень.
Стосовно правової допомоги у виді консультації та роз'яснення клієнту предмету та підстав позову, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вартість якої визначена в розмірі 1000,00 грн., суд також вважає, що вказана сума є недостатньо обґрунтованою, і неспівмірною із предметом спору. Тому, суд, в цій частині заяви вважає вартість заявленої до відшкодування суми вказаних послуг завищеною на 500,00 грн.
Враховуючи наведене, виходячи із обставин справи, критерію пропорційності, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, у загальному розмірі 2500,00 грн.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 в Букачівській ППЧ-46.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 22.10.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 10.03.1992 по 30.07.1997 в Букачівській ППЧ-46, з врахуванням проведених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.