Справа № 753/87/24
Провадження № 3/761/1650/2024
06 березня 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., за участі прокурора Прокопова О.Е., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,. розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, з вищою освітою, одруженої, на утриманні одна малолітня дитина, яка обіймає посаду головного економіста ТАСКОМБАНК, проживючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-8 КУпАП
13.02.2024 до провадження Шевченківського районного суду міста Києва на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24.01.2024 надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-8 КУпАП
Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 01.01.2024, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу податкового адміністрування фінансово-кредитних установ управління податкового адміністрування фінансових установ та підприємств інших галузей Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог статті 43 Закону щодо нерозголошення інформації або невикористання в інший спосіб інформації з обмеженим доступом, що стала відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом, в період з 07.07.2023 по 14.09.2023 вчиняла дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ДПС «Податковий Блок» з метою перегляду та завантаження інформації відносно близької особи, а саме ОСОБА_2 , який є її чоловіком, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною першою статті 172-8 КУпАП.
Прокурор Прокопов О.Е, вважав що існують обґрунтовані підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-8 КУпАП та просив призначити їй стягнення у виді штрафу в розмір ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не спростовувала того факту , що здійснювала вхід до ІКС «Податковий блок» з метою перегляду інформації щодо свого чоловіка, який зареєстрований як ФОП, , виключно з тією метою щоб отримати відомості, необхідні для заповнення декларацій про майно, оскільки є суб'єктом декларування відповідно до ЗУ «Про запобігання корупції», таку інформацію вона нікому не передавала, та будь-якої вигоди не отримувала. Крім того, зазначила, що наразі звільнилась з посади головного державного інспектора відділу податкового адміністрування фінансово-кредитних установ управління податкового адміністрування фінансових установ та підприємств інших галузей Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII, корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Корупція - використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Під складом адміністративногоправопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту протиправного посягання на права і свободи громадян, встановлений порядок управління тощо, а також доведення наявності в діях (бездіяльності) особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті КУпАП.
Положення ч. 1 ст. 172-8 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.
Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв'язку з виконанням нею службових повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошені або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень, яке може виражатися у таких формах: незаконне розголошення інформації; незаконне використання інформації в інший спосіб.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або непрямого).
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
У ст. 9 вказаного Закону визначено, щодо до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Відповідальність за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП настає лише за умови незаконного розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Водночас, подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Натомість ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, характеризується лише умисною формою.
У протоколі не визначено мету та мотив вчинення адміністративного правопорушення. Так відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 172-8 КУпАП мотив може полягати у вчиненні зазначених дій у своїх власних інтересах.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується, будь-якого майнового чи немайнового інтересу ОСОБА_1 , зокрема, який би зумовлювався особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками із її чоловіком ОСОБА_2 .
Отже, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б давали підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а (п. 39 постанови).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На підставі викладеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останньої складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на її користь.
Зважаючи на визначення у ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», складовими конфлікту інтересів є приватний інтерес та службові повноваження, залежно від співвідношення яких виникає реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Відсутність однієї із ключових ознак конфлікту інтересів або недостатність відомостей, що вказують на такі ознаки, унеможливлює встановлення наявності в особи конфлікту інтересів.
Власне отримання доступу до інформації ДПС «Податковий блок» та її перегляд не є формою вчинення дії чи прийняття рішення під час реалізації службового повноваження, а є правом посадової особи на отримання відповідної інформації для реалізації своїх службових повноважень.
Однак з отриманої інформації не вбачається, яким чином отримання інформації з ІКС «Податковий блок» пов'язано з реалізацією службових повноважень.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 , пояснила, що вона дійсно в період з 07.07.2023 по 14.09.2023 здійснювала вхід до ІКС «Податковий блок» з метою перегляду інформації відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , який зареєстрований як фізична особа-підприємець, для подальшого використання отриманих відомостей у заповненні чернеток декларацій за 2021 2022 роки на сайті «Єдиний державний реєстр декларацій».
Як вже зазначалося вище, у ч. 1 ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Так, ч. 1 ст. 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.
Констатація порушення зазначених вимог та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, можлива за таких умов:
-особа розголосила або іншим чином використала інформацію у своїх інтересах;
-інформація, яку особа розголосила чи використала, стала їй відома саме під час виконання службових обов'язків.
При цьому потребують належного дослідження, опису та документального підтвердження наступні фактичні дані для встановлення зазначеного вище правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП:
-під час реалізації яких службових повноважень особою отримано фактичний доступ до інформації ІКС «Податковий блок»;
-суть інформації, яка стала доступна особі під час перегляду в ІКС «Податковий блок», чи є вона інформацією з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова інформація), чи є відкриті інформаційні джерела для отримання такої інформації, чи була ця інформація відома особі до її перегляду в ІКС «Податковий блок»;
-чи здійснено розголошення та/або передача інформації в приватних інтересах цієї особи або інших осіб, наприклад, інформацію використано для заповнення декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для звернення з позовом до суду тощо;
-яким чином здійснено розголошення та/або передачу інформації.
У зв'язку з викладеним вище, на підставі аналізу матеріалів справи, відсутні достатні та допустимі докази для констатації факту використання ОСОБА_1 інформації з ІКС «Податковий блок» у власних інтересах за наведеними обставинами, оскільки як встановлено метою отримання інформації нею було дотримання вимог ст. 45 Закону щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Враховуючи встановлену відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу, підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 172-8, 221, 245, 247, 251, 252, 278-280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Антоніна КВАША