12 березня 2024 року м.Суми
Справа №587/715/23
Номер провадження 22-ц/816/241/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності :
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 та її представника - адвоката Потураєва Сергія Валентиновича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стегнієм Андрієм Миколайовичем,
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року у складі судді Гончаренко Л.М., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 05 жовтня 2023 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод користування земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником земельних ділянок площею 0,0456 га, кадастровий номер 5924782200:01:005:0541, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,0264 га, кадастровий номер 5924782200:01:005:0542, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжним з позивачем власником земельної ділянки 12 за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 . Між ним та відповідачем виник спір з приводу встановленого відповідачем паркану. 21 січня 2020 року він звернувся до судового експерта Сукаленко С.В. та відповідно до висновку експерта № 4 від 05 лютого 2020 року було встановлено, порушення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим необхідно провести демонтаж паркану та відновити межові знаки.
Просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу паркану між земельними ділянками 14 та АДРЕСА_2 , зобов'язати не чинити перешкод у відновленні межових знаків між вказаними земельними ділянками.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2023 року провадження у справі в частині вимог про усунення перешкод користування земельною ділянкою шляхом знесення паркану закрито.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 08 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 , діючи через свого представника - адвоката Стегнія А.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що порушення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 встановлено висновком експерта №4 земельно-технічного дослідження, складеним судовим експертом Сукаленком С.В. 05 лютого 2020 року.
Зазначає, що паркан між земельними ділянками №№14 і 12 за вказаною адресою був встановлений відповідачем у листопаді 2019 року без згоди позивача, без складання акту встановлення та погодження меж, без встановлення межових знаків земельної ділянки без залучення представників землевпорядних організацій та без будь-яких дозволів.
Наголошує на тому, що він не може в повній мірі користуватися своєю земельною ділянкою, так як відповідачем був встановлений паркан між їх земельними ділянками з порушенням межових знаків.
Крім того, вказує і на те, що надані Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області на адвокатський запит копії актів встановлення (погодження) меж земельної ділянки ним не підписувалися, що свідчить про їх підроблення.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Потураєвим С.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги - без задоволення. Звертає увагу на те, що сторона позивача ініціювала встановлення паркану по межі з метою відокремлення свого господарства. Також, просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн 00 коп.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги відповідача та її представника, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є головою колгоспного двору і є власником будинку та господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, технічним паспортом та довідкою, виданою Великочернеччинською сільською радою (а.с. 8, 9 - 11,12).
Як вбачається з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 січня 2018 року, власником земельних ділянок площею 0,0456 га, кадастровий номер 5924782200:01:005:0541, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,0264 га, кадастровий номер 5924782200:01:005:0542, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 16-17).
Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок ОСОБА_2 належить будинок за АДРЕСА_1 (а.с. 70).
Відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку від 09 жовтня 2009 року серії ЯИ №173292 та серії ЯИ № 173293 ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,1066 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства та площею 0,0434 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 76,77).
Згідно висновку експерта земельно-технічного дослідження № 4 від 05 лютого 2020 року фактичне землекористування у виді паркану та умовних меж (без огорожі) за адресою по АДРЕСА_1 , на підставі даних матеріалів топографо-геодезичної (кадастрової) зйомки земельної ділянки з будівлями, розроблений ТОВ «ПолюсС» станом на 22 січня 2020 року не відповідає межам визначеним в технічній документації із землеустрою та обмінним файлам на цю земельну ділянку. Контури земельної ділянки АДРЕСА_1 станом 22 січня 2020 року накладаються на контури земельної ділянки АДРЕСА_1 , межі якої визначені у технічній документації із землеустрою на цю ділянку та обмінного файлу загальною площею 2,8 м2 в найбільш лінійних розмірах 0,18м, 0,06м, 0,11м. Власникам будинку АДРЕСА_1 вільно користуватись житловим будинком та господарськими будівлями, здійснювати догляд за ними (обслуговування, проведення ремонтів і т.д.) не можливо, так як відстань від встановленого паркану до виступаючої конструкції стін житлового будинку та господарських будівель менше ніж 1,0 м (а.с. 12-32).
Як вбачається з копій актів про погодження (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків ОСОБА_2 від 28 вересня 2009 року, які знаходяться у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5924782200:01:005:0540) та для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5924782200:01:005:0539) на території В.Чернеччинської сільської ради АДРЕСА_1 , розробленої ДП «Центр Державного земельного кадастру» у 2009 році, проведено в натурі погодження існуючих меж земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 ; межі земельної ділянки закріплені межовими знаками; суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні існуючих меж не заявлено. Зазначені акти підписані сільським головою ОСОБА_5 , землевпорядником ОСОБА_6 , землевласником ОСОБА_2 , представником СРФ «ДП Центр ДЗК» ОСОБА_7 та суміжними землевласниками (землекористувачами) - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 (а.с. 98, 99).
Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання датований 2019 роком межі земельних ділянок 5924782200:01:005:0541, кадастровий номер 5924782200:01:005:0542 які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0720 га з них: 0,0456 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , 0,0264 га - для ведення особистого селянського господарства, які перебувають у власності ОСОБА_1 , закріплені в натурі(на місцевості) межовими знаками довільного зразка(металеві та дерев'яні стовпи існуючого паркану), землевласник претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Межові знаки представлені та передані на зберігання ОСОБА_1 . Даний акт підписаний в тому числі і землевласником ОСОБА_1 (а.с.21)
15 листопада 2019 року дружина позивача надала ОСОБА_2 письмову згоду на влаштування паркану по спільній межі згідно технічної документації (а. с. 80).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції входив з недоведеності позивачем порушення його прав. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Згідно зі ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України та ст. 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно із ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Частиною 3 статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і впорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
У пункті 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено, що середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та
містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підстави звільнення від доказування визначені в статті 81 ЦПК України. Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Встановлено, що у 2020 році ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні нерухомим майном, який обґрунтовував тим, що в листопаді 2019 року ОСОБА_2 порушила межі земельних ділянок, встановивши паркан.
Постановою Сумського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Потураєва С.В. задоволено.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2020 року у справі №587/267/20 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що межа між земельними ділянками вже визначена правовстановлюючими документами та не може бути змінена на підставі п. 6.1.41 ДБН Б2,2-12:2019, на який посилається позивач. Фактично позивач ставить питання про надання йому права користування земельною ділянкою відповідачки для обслуговування належних йому будівель. Проте спосіб захисту, який він обрав не відповідає спірним правовідносинам та діючому законодавству, який їх регулює.
Висновок № 4 земельно-технічного дослідження від 05 лютого 2020 року, на який посилається позивач на підтвердження своїх вимог про порушення відповідачем межових знаків, вже виступав предметом дослідження судом під час розгляду справи №587/267/20.
Так, апеляційним судом був допитаний експерт ОСОБА_12 , який виконав висновок № 4 земельно-технічного дослідження від 05 лютого 2020 року, він пояснив, що встановлені ним відхилення в лінійних розмірах фактичної межі (по паркану) знаходяться в межах похибки, встановленої п. 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Крім того площа відхилення в місці знаходження належних позивачу будівель складає всього 0,6 кв. м.
Крім того, апеляційний суд встановив, що межі земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлені державними актами про право власності на земельну ділянку від 09 жовтня 2009 року на підставі розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. В установленому законом порядку ці правовстановлюючі документи, якими встановлені межі спірних земельних ділянок, недійсними не визнані. Межа, по якій встановлений спірний паркан, була визначена відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки та технічної документації із землеустрою, спеціалістом, якого сторони запросили та в їх присутності. Відхилення в лінійних розмірах межі знаходяться в межах допустимої похибки.
Отже, постановою Сумського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі №587/267/20, яка набрала чинності та сторонами касаційному порядку не оскаржувалася, прийнятою у справі між тими ж самими сторонами було встановлено, що межі належних сторонам земельних ділянок проходить по паркану, встановленому ОСОБА_2 у 2019 році, ця межа визначена відповідно до правовстановлюючих документів, та погоджена між сторонами, про що свідчить акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання 2019 року, що був підписаний як позивачем, так і відповідачем. Встановлене висновком земельно-технічного дослідження від 05 лютого 2020 року №4 відхилення в лінійних розмірах межі знаходиться в межах допустимої похибки.
Доводи апеляційної скарги про те, що підписи в актах про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків гр. ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 від 28 вересня 2009 року, виконані не позивачем виступали предметом судового дослідження, та обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції.
Таким чином, беручи до уваги те, що межі суміжних земельних ділянок за згодою сторін у 2019 році були закріплені в натурі існуючими добровільними межовими знаками - металевими та дерев'яними стовпами паркану, а питання дотримання прав позивача у в'язку з встановленням відповідачем паркану вже виступало предметом судового розгляду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Крім того, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України є підстави для стягнення з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.
Наданими представником ОСОБА_2 - адвокатом Потураєвим С.В. договором про надання правничої (правової) допомоги від 19 грудня 2023 року, підтверджується погодження вартості послуг адвоката в суді апеляційної інстанції в цій судовій справі у фіксованому розмірі в сумі 3500 грн 00 коп. (а.с. 149), які були сплачені ОСОБА_2 19 грудня 2023 року за квитанцією №1 (а.с. 148, на звороті). З огляду на відсутність клопотання про зменшення цих витрат, з позивача на користь відповідача належить сягнути 3500 грн 00 коп. цих витрат
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стегнієм Андрієм Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 3500 гривень 00 копійок, які були понесені нею в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 12 березня 2024 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов