12 березня 2024 року м.Суми
Справа №592/9757/23
Номер провадження 22-ц/816/158/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2023 року, у складі судді Шияновської Т.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 14 вересня 2023 року,
05 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Свої вимоги мотивувала тим, що їх спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю та є студентом 2-го курсу Сумського державного університету денної форми навчання, тому не має змоги влаштуватись на роботу, самостійного доходу не має, у зв'язку з чим потребує утримання з боку батька, який добровільно не надає йому матеріальної допомоги на період навчання,
Посилаючись на зазначене, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення ним 23 річного віку.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення сином навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, починаючи стягнення з дати звернення до суду з даною позовною заявою, тобто з 05 липня 2023 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вважає, що ОСОБА_1 не доведено існування фактів, які у своїй сукупності надають права на стягнення аліментів на підставі ст. 199 СК України, не доведено потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням повнолітнього сина, розмір аліментів повинен бути обґрунтованим, співрозмірним з урахуванням обов'язку обох батьків дитини і має бути рівним.
Вказує, що судом неповно з'ясовано обставини справи, у рішенні зазначено тільки про обов'язок відповідача утримувати сина, який продовжує навчання, без встановлення витрат позивача понесених у зв'язку з навчанням сина. Зазначає, що у період з 26 лютого по 20 грудня 2022 року був мобілізований до ЗСУ, на даний час не має можливості працевлаштуватися у зв'язку з воєнним станом в країні, має на утриманні малолітню дитини та безробітну дружину, за станом здоров'я потребує лікування, яке відкладає через відсутність коштів, тому не має можливості сплачувати аліменти на повнолітнього сина, однак, у подальшому, за можливості не відмовляється від надання йому матеріальної підтримки.
Доводить, що позивачем замовчано з наміром безпідставно отримувати від нього кошти про те, що син отримував стипендію щонайменше 2000 грн, також працює та отримує дохід, оскільки навчається дистанційно, без відвідування навчального закладу, через введення в Україні воєнного стану.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 23 листопада 2002 року по 30 вересня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 7).
За даними паспорта та витягів з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_1 (а.с. 4, 8)
Згідно довідки № 52.2-Д.076/2 від 19 червня 2023 року ОСОБА_3 навчається в Сумському державному університеті на 2-му курсі факультету електроніки та інформаційних технологій очної, (денної) форми навчання, за рахунок коштів державного бюджету, термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2025 (а.с. 7 зв).
Із платіжних доручень АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що за період з 28 березня 2022 року по 10 липня 2023 року відповідач ОСОБА_2 перерахував на картковий рахунок сина ОСОБА_3 кошти на загальну суму 25098,09 грн (а.с. 23-25).
Відповідач ОСОБА_2 із 07 липня 2015 року перебуває у другому шлюбі з ОСОБА_4 , має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 26, 85).
За даними трудових книжок відповідач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 не працевлаштовані (а.с. 27, 29).
Із 22 лютого 2022 року до 11 грудня 2023 ОСОБА_2 перебував на службі у ЗСУ, отримував виплату військовослужбовця (а.с. 84, 87).
За результатами медичного обстеження правого колінного суглоба ОСОБА_2 встановлено патологію правого колінного суглоба (а.с. 36).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи до стягнення аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини доходів відповідача, а не 1/4 частини його доходів, як просила позивач, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як батько дитини, зобов'язаний і має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який навчається на денній формі навчання, не має самостійного доходу, при цьому враховано стан здоров'я відповідача, його працездатний вік, матеріальне становище, наявність на утриманні малолітнього сина від іншого шлюбу та непрацюючої дружини.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За частиною 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначаючи розмір належних до стягнення аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 щодо застосування статті 199 СК України, який полягає у тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається, повнолітній син сторін продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги батька на період свого навчання.
Суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання, тому обмежений у можливості працювати та отримувати дохід для повноцінного задоволення своїх матеріальних потреб.
Врахувавши майновий стан відповідача, а саме: його працездатний вік, проблеми із здоров'ям, наявність у нього обов'язку по утриманню малолітнього сина від іншого шлюбу, суд першої інстанції частково задовольнив позов.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не досліджено його майновий стан, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відзиві на позовну заяву (а.с. 18) він посилався на ті ж обставини, що і в апеляційній скарзі, які були оцінені судом у сукупності з наявними у справі доказами та враховані при ухваленні рішення.
Посилання відповідача на наявність у нього захворювань опорно-рухового апарату і необхідність понесення ним витрат на лікування у розмірі, який би унеможливлював сплату аліментів на повнолітнього сина у період його навчання у визначеному судом розмірі, не підтверджено будь-якими доказами. Наданий суду висновок обстеження методом магнітно резонансної томографії (а.с. 36), не є доказом понесення відповідачем витрат на лікування.
Колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи відповідача про не доведення позивачем понесення нею витрат на утримання сина та його потреб під час навчання, оскільки навіть навчаючись на безоплатній основі він має необхідність задоволення потреб у харчуванні, проживанні, придбанні одягу, канцелярського приладдя. Вказуючи про навчання сина дистанційно, без відвідування навчального закладу, відповідач повинен враховувати специфіку дистанційної форми навчання (п. 1.2. Положення про дистанційне навчання, затв. Наказом МОН № 466 від 25.04.13 року «індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій») та необхідність забезпечення дитини доступом до інтернет мережі та відповідною оргтехнікою (комп'ютер чи планшет, камера та т.п.), що також потребує значних матеріальних витрат.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що син ОСОБА_3 працевлаштований та має самостійний дохід не підтверджено будь-якими доказами про розмір такого доходу та його достатність для покриття витрат пов'язаних з навчанням.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів відповідача про перебування на його утриманні безробітної дружити, оскільки за відсутності даних про її непрацездатність, така безробітність не має об'єктивного підтвердження і не доведено, що ОСОБА_2 несе обов'язок з утримання дружини у порядку ст. 75 СК України.
Визначений судом першої інстанції розмір аліментів на період навчання сина сторін, на думку колегії суддів апеляційного суду, є розумним і співмірним з матеріальними можливостями відповідача утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов