18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 березня 2024 року Черкаси Справа №925/296/24
Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В., розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, ідентифікаційний код 02911119, вул. Ю. Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська обл., 20700,
в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області, ідентифікаційний код 43084654, вул. Гайдамацька, 2, с. Литвинець, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19030,
до відповідача - фізичної особи-підприємця Шеверьової Світлани Дмитрівни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 22 971,5 грн, розірвання договору оренди та повернення приміщення,
05.03.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області з вимогами:
- стягнути з ФОП Шеверьової С. Д. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради (вул. Гайдамацька, 2, с. Литвинець, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19030, ЄДРПОУ 43084654) кошти в сумі 22 971,5 грн (14 938,35 - сума боргу; інфляційні втрати - 6 668,70 грн, 3% річних - 1 344,45 грн);
- розірвати Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № б/н від 02.03.2019 про передачу ФОП Шеверьовій С. Д. в оренду частини нежитлового приміщення - прибудови до Литвинецького сільського будинку культури, розміщеного за адресою: вул. Центральна, 23, с. Литвинець, Черкаського району Черкаської області.
- зобов'язати ФОП Шеверьову С. Д. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Бобрицькій об'єднані територіальній громаді в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради частину нежитлового приміщення - прибудову до Литвинецького сільського будинку культури, площею 37,6 кв. м., розміщеного за адресою: вул. Центральна, 23, с. Литвинець, Черкаського району Черкаської області.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 02.03.2019, а саме систематичної несплати орендних платежів більше трьох років.
Розглянувши зазначену позовну заяву, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки, ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, які додаються до позовної заяви, які не повністю дотримано позивачем.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Дослідивши позовну заяву, суддя встановила, що прокурор не надав обґрунтованого розрахунку сум інфляційного збільшення та 3 % річних, що стягуються, так прокурор нараховує інфляційні та 3 % річних на всю суму боргу 14 938,35 грн без зазначення періоду такого нарахування.
Водночас, з матеріалів справи випливає, що відповідно до п. 3.3. Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.03.2019, орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З викладеного випливає, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних можливе лише у період прострочення виконання зобов'язання, тобто після спливу останнього дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, орендну плату за січень 2021 року (місяць з якого починає розрахунок суми основного боргу прокурор) відповідачка мала сплатити до 12.02.2021 включно, тому нарахування інфляційних та 3 % річних на суму боргу з орендної плати за січень 2021 року (330,97 грн) прокурор може здійснювати з 13.02.2021, відповідно, на суму боргу за лютий 2021 року (334,22 грн) прокурор може здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 13.03.2021 і т.д. щодо кожного місяця, в якому відповідачка не сплатила орендну плату.
У наданому прокурором розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних не зазначено період, за який останній здійснює нарахування, проте логічно випливає, що таке нарахування здійснено на всю суму заборгованості за весь (один) період. Викладене спричиняє ситуацію, за якої здійснено нараховування на заборгованість у період, коли строк сплати її ще не настав.
На підставі викладеного суддя доходить висновку про те, що прокурор не надав обґрунтований розрахунок інфляційного збільшення та 3 % річних, що стягуються щодо кожного окремого щомісячного орендного платежу, чим порушив вимоги п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Водночас, згідно з вимогами ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так на поданих прокурором ксерокопіях документів, які є додатками до листа від 19.01.2024 № 01-04/28 відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради та засвідчувались начальником відділу А.М. Бабенко відсутня дата такого засвідчення, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 164 ГПК України.
Далі, у позовній заяві стверджується, що 15.02.2021 листом за вих. № 01-04/58 ФОП Шеверьову С.Д. повідомлено про зміну з 01.01.2021 орендодавця з Литвинецької сільської ради на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради та повідомлено нові реквізити для подальшої оплати орендної плати за оренду нежитлової будівлі.
Проте до позовної заяви додано лише копію самого листа № 01-04/58 від 15.02.2021 без жодних доказів його направлення чи вручення відповідачеві, чим порушено приписи ч. 2 ст. 164 ГПК України, а саме не подано докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як уже зазначено судом, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
У позовній заяві прокурор стверджує, що Смілянською окружною прокуратурою на адресу відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради 09.02.2024 направлено відповідне повідомлення про пред'явлення Смілянською окружною прокуратурою даного позову. Проте доказів направлення такого листа прокурор не надав. Водночас направлення зазначеного листа підтверджується наданими позивачем доказами направлення, які свідчать про одночасне направлення копії позовної заяви з додатками та повідомлення про пред'явлення позову.
З викладеного випливає, що прокурором не надано доказів завчасного направлення досліджуваного листа та надання позивачу розумного строку для вжиття заходів з метою захисту інтересів територіальної громади. Вказаним порушено приписи ч. 2 ст. 164 ГПК України, а саме не подано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ст. 174 ГПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури залишити без руху.
У строк, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду:
- на виконання п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України:
обґрунтовані розрахунки сум інфляційного збільшення та 3 % річних, що стягуються, з урахуванням зауважень, наведених в мотивувальній частині ухвали і обов'язково щодо кожного щомісячного орендного платежу;
- на виконання ч. 2 ст. 164 ГПК України:
докази завчасного направлення, до подання позову до суду, на адресу відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради Черкаської області повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";
належним чином засвідчені додатки до листа від 19.01.2024 відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобрицької сільської ради № 01-04/28;
докази направлення листа № 01-04/58 від 15.02.2021 ФОП Шеверьовій С.Д.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Господарський суд повідомляє, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі ВИКЛЮЧНО за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. (абз. 1, 2 ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України)
Копію ухвали направити до Смілянської окружної прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" та на електронну адресу Черкаської обласної прокуратури.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА