18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 березня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1636/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився (клопотання без участі);
від першого відповідача: не з'явився;
від другого відповідача: Пасіченко К.П. за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (с. Мошни, Черкаський район, Черкаська область) до Черкаської районної державної адміністрації (м. Черкаси) та до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Зубр" (с. Тубільці, Черкаський район, Черкаська область) про розірвання договору оренди землі
Заявлено позов про розірвання договору оренди землі від 07.10.2005, що укладений між Черкаською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04061317), в особі першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації Шольнева Ігоря Володимировича, що діє на підставі розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації за № 211 від 18.07.2005 та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об'єднанням "Зубр" (код ЄДРПОУ 31537108) в особі директора Юхимчук Наталії Володимирівни, яка діє на підставі статуту товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого об'єднання "Зубр" Договір зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040579600004 від 12.10.2005.
Земельні ділянки знаходяться в адмінмежах Тубільцівської сільської ради Черкаської області за межами населеного пункту.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив суду клопотання від 09.02.2024, від 01.03.2024 про розгляд справи за відсутності представника, також вказав, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, явка обов'язковою не визнавалась
Представник 2-го відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує через безпідставність та необґрунтованість, про що надав суду відзив на позов ( а.с. 75-79).
Всі додаткові докази та пояснення, які подавалися сторонами в ході розгляду, суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши доводи і заперечення обох сторін та наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Сторонами не заперечується, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02.12.2020 за № 20-ОТГ (а.с. 40) передано позивачу, Мошнівській сільській раді, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1144,1267 га, які розташовані за межами сіл Байбузи, Кумейки, Мошни, Софіївка, Тубільці та Яснозір'я Черкаського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.
Згідно п. 2 цього Наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На виконання Наказу складено Акт від 02.12.2020 між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та позивачем (а.с. 41).
Сторонами визнається, що на підставі цього наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, земельна ділянка з кадастровим номером 7124987500:07:001:0415 площею 16,2827 га передана з державної власності у комунальну та зареєстровано право власності на дану земельну ділянку за Мошнівською сільською радою Черкаського району Черкаської області 29.03.2021. Це підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2021 за № 250874530 ( а.с. 34).
У подальшому Мошнівською сільською радою Черкаського району Черкаської області, керуючись наведеним вище наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», за № 1423-1Х від 28.04.2021 також прийнято у комунальну власність й інші земельні ділянки: з кадастровим номером 7124987500:07:001:0414 площею 07,0742 га та з кадастровим номером 7124987500:07:001:0413 площею 13,1524 га. Це також підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2021 за № 287366307 (а.с.36) та від 29.11.2021 за № 287358247 (а.с.38).
Як вказує позивач, Мошнівська сільська рада, на час переходу права на вказані земельні ділянки з державної у комунальну форму власності, позивачу не було відомо, що ці ділянки перебувають в оренді у другого відповідача.
Так, позивачу лише в межах цивільної справи № 707/209/23 (а.с. 18), що розглядалася Черкаським районним судом, стало відомо, що між Черкаською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об'єднанням "Зубр", 07 жовтня 2005 укладено договір оренди землі, який є чинним (а.с. 12).
Копію договору позивачем подано в справу, доказів визнання його недійсним суду не представлено і з його положень вбачається наступне:
Відповідно п. 1 договору, Орендодавець, на підставі розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 25 лютого 2005 р. № 63 надає, а Орендар НВО "Зубр" приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення садівництва та вирощування ягідних культур із земель запасу та резервного фонду, які знаходяться в адмінмежах Тубільцівської сільської ради, за межами населеного пункту.
В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 36,5093 га, в тому числі: за рахунок земель запасу - 2,0584 га ріллі, 14,2243 га пасовищ; за рахунок земель резервного фонду - 12,8378 га ріллі та 7,3888 га пасовищ (п. 2 договору).
За умовами п. 7 річна орендна плата становить 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки.
Договір укладено на 45 років (тобто, до 2050 року). Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 договору).
Даний Договір зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040579600004 від 12.10.2005 р.
Зазначений Договір оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року є чинним та діючим, не визнаний/оцінений нікчемним або недійсним у судовому порядку.
В подальшому, земельним ділянкам, переданим ТОВ НВО ЗУБР в користування за Договором оренди землі від 07.10.2005 року було присвоєно наступні кадастрові номери:
-7124987500:07:001:0415 площею 16,2827 га;
-7124987500:07:001:0413 площею 13,1524 га
-7124987500:07:001:0414 площею 7,0742 га.
Спір у справі № 707/209/23 виник з підстав, що ТОВ НВО "Зубр" з'ясував що орендована ним земельна ділянка з кадастровим номером 7124987500:07:001:0415 площею 16,2827 га, за даними ДЗК як така, що перебуває у товариства в оренді, не значиться.
Було з'ясовано, що Мошнівська сільська рада згідно п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України та відповідно до поданих заяв громадян, надала згоду на розробку техдокументації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок (рішення від 06.04.2024 а.с.205) в т.ч. і стосовно ділянки комунальної власності Мошнівської сільської ради 7124987500:07:001:0415. В подальшому за рішенням Мошнівської сільської ради було затверджено проекти землеустрою з передачею новоутворених земельних ділянок у власність фізособам площами по 2,000 га кожна (а.с. 228-234).
Внаслідок поділу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 7124987500:07:001:0415 сформовано 8 (вісім) нових земельних ділянок, які мають бути передані фізичним особам з реєстрацією за ними права власності, а ТОВ НВО "Зубр" втратило статус орендаря.
Черкаський районний суд за результатами вирішення спору справі № 707/209/23 прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124987500:07:001:0415 в установленому законом порядку не вилучалась з користування ТОВ Науково-виробниче об'єднання "Зубр", а право користування не припинялось.
Тому Договір оренди землі від 07.10.2005 року, який укладено між Черкаською районною державною адміністрацією та ТОВ НВО "Зубр" є чинним, будь-яких рішень щодо припинення права користування цими земельними ділянками ТОВ Науково-виробниче об'єднання ЗУБР у встановленому законом порядку не приймалося, отже рішення Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про затвердження проектів землеустрою та надання у власність відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є незаконними.
В засіданні представник другого відповідача повідомив суд, що рішення Черкаського районного суду від 29.08.2023 постановою Черкаського апеляційного суду залишено без змін (а.с. 252).
Позивач, Мошнівська сільська рада, за позовом у справі № 925/1636/23, вимагає розірвання договору оренди землі від 07.10.2005 року (а.с. 82) з таких визначених договором підстав :
Пунктом 32 договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
У відповідності п. 31 договору однією з умов розірвання договору в односторонньому порядку є систематичне порушення термінів внесення орендної плати.
Базуючись на цих положеннях Договору позивач вказує, що:
- з боку орендаря ТОВ НВО "Зубр" допущено систематичну несплату в повному обсязі орендної плати за спірним Договором, починаючи з моменту його укладення;
- орендна плата за Договором становить лише 1,5% від її грошової оцінки, що суперечить ст. 288 ПКУ;
- в порушення п. 10 Договору розмір орендної плати не переглядався з моменту його укладення.
Відповідачем-2 подано відзив на позов (а.с.75) в якому вказано, що між сторонами на даний час є чинним Договір оренди землі від 07.10.2005, договір виконується ТОВ НВО "Зубр" належним чином. Так, навіть без внесення змін до договору протягом його дії орендар сплачував орендну плату в розмірі 4,5%, а потім 12% з початку 2023 року, тобто по максимальній ставці. На доказ сплати орендної плати другим відповідачем подано копії платіжних доручень за 2022-2023 роки і податкові декларації.
Суд повністю відхиляє всі доводи позивача про несплату відповідачем орендної плати за оренду земельних ділянок по спірному Договору з мотивів, що у позові не ставиться питання про стягнення боргу по орендній платі. Позивачем не надано доказів, за який період та за якою земельною ділянкою він виник, між сторонами не складено акт звірки розрахунків за цим боргом, а також не подано суду довідок податкового органу по облік заборгованості за ТОВ НВО "Зубр" по орендній платі за землю за будь-який період.
У рішенні Черкаського районного суду за результатами вирішення спору у справі № 707/209/23, також немає встановлених фактів щодо боргу Відповідача2 перед Позивачем по орендній платі за Договором.
Тому з боку позивача в справу не подано належних та допустимих доказів ні про розмір боргу по орендній платі, ні про період її виникнення, ні про систематичність такого порушення.
Якщо позивач не ставив питання про внесення змін до Договору стосовно визначення нового розміру орендної плати, зокрема, і в судовому порядку, то це не може бути доводом проти Відповідача-2 на користь існування у позивача підстав для розірвання Договору оренди землі.
Відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Таким чином, уклавши договір оренди землі відповідач набув право здійснювати свою господарську діяльність на орендованій земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, вказаного в договорі.
Згідно зі ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За змістом частини 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Положеннями частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктами 29-30 спірного Договору встановленні підстави припинення дії останнього до яких відносяться:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством;
- ліквідації юридичної особи - орендаря;
- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно п. 31 Договору умовами розірвання Договору в односторонньому порядку є :
- нецільове використання землі;
- систематичне порушення термінів внесення орендної плати;
- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності;
Пунктом 32 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Позивач наполягає на застосуванні п. 32 Договору як самостійної підстави для розірвання спірного Договору оренди землі між сторонами, в силу настання самого лише факту зміни власника землі при переході цього права від держави до територіальної громади.
Однак суд вважає, що для застосовування цього пункту договору повинні бути певні підстави, оскільки в ньому , на противагу п. 31 Договору не вказано, що він теж застосовується в односторонньому порядку, за самою лише ініціативою сторони Орендодавця.
Такі вичерпні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, встановлено як істотні умови, лише в п. 31 Договору.
Отже, для розірвання спірного Договору на підставі п. 32 повинні бути ще додаткові умови, які пояснюють причину такого рішення для Орендодавця.
В протилежному випадку буде порушено вимоги ст. 13 ЦК України.
Даною нормою передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
За умовами ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже за сукупністю цих умов, реалізовуючи право на розірвання спірного Договору на підставі п. 32 Договору за наслідками зміни власника орендованої земельної ділянки (який не відноситься Договором до п. 31 з вичерпними переліками підстав одностороннього (безмотивного) розірвання Договору), позивач повинен також доказати і наявність власного індивідуального порушеного права, для захисту якого обраний спосіб захисту є належним.
З огляду на погоджений термін дії договору у 45 років та при недоведеності порушення умов Договору з боку Орендаря, намір Орендодавця на розірвання спірного Договору між сторонами без пояснення причин, за наявності самого лише факту зміни власника землі, буде свавільним втручанням у господарську діяльність відповідача-2 та нівелюватиме принцип правової визначеності та передбачуваності поведінки сторони договору при виконанні сторонами своїх зобов'язань за спірним Договором.
Отже суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правових підстав позову, порушення права, на захист якого подано позов, тому у позові слід відмовити повністю.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 11 березня 2024
Суддя Н.М. Спаських