Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2714/23
вх. № 2714/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши справу за заявою заявуОСОБА_1
про неплатоспроможність
В провадженні Господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) перебуває справа №922/2714/23 за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі № 922/2714/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
06.07.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № 70948.
В межах справи №922/2714/23 розглядалася заява ОСОБА_2 (вх. №28751від 23.10.2023) з грошовими вимогами до ОСОБА_1 в розмірі 31 357 881,10 грн та судового збору в сумі 5 368,00 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2024 було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 та відхилені грошові вимоги до боржника.
Також, в межах справи №922/2714/23 розглядалися заяви ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 вх. №31454 від 16.11.2023 в розмірі 2 776 000,00 грн, що є еквівалентно 100 000 дол. США основного боргу та 5 368,00 грн судового збору та вх. №2507 від 29.01.2024 в розмірі 1 492 635,00 дол. США основного боргу та 6 056,00 грн судового збору.
Ухвалою суду від 11.03.2024 було відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_3 та відхилені грошові вимоги до боржника.
З 16.02.2024 представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була адвокат Волошина Наталія Леонідівна (адреса 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 4, офіс 18, РНОКПП НОМЕР_1 , св-во №000378 від 07.07.2019).
За результатами розгляду заяв з грошовими вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд дійшов висновку про необхідність винесення окремої ухвали відносно адвоката Волошиної Н.Л., яка здійснювала представництво цих осіб в Господарському суді Харківської області у справі №922/2714/23, виходячи з наступного.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 1, 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 7 Правил, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами.
Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
За вимогами ст. 11 Правил, що закріплює компетентність та добросовісність, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
Адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Відповідно до ст. 42 Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Згідно зі ст. 44 Правил адвокатської етики Під час здійснення професійної діяльності в суді адвокат повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії.
Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні.
Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Так, 19.02.2023, тобто на момент коли адвокат Волошина Н.Л вже здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 , від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відвід судді Прохорову С.А. від розгляду справи №922/2714/23 про визнання неплатоспроможним ОСОБА_4 .
В обґрунтування своєї заяви про відвід судді, Антонова І.М. посилалася на п. 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відкриття суддею провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності та інші наведені в цій заяві обставини, які дають підстави для відводу у зв'язку з порушенням порядку визначення судді і ознак упередженості судді Прохорова С.А. Також, ОСОБА_2 вказувала, що значення при розгляді заяви в контексті недовіри до судді є дисциплінарні справи стосовно останнього, які були предметом розгляду Вищою радою правосуддя.
Вказану заяву про відвід судді Прохорова С.А. було направлено засобами поштового зв'язку 17.02.2024, тобто вже на момент вступу адвоката Волошиної Н.Л. у справу.
Ухвалою суду від 20.02.2024 було визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_2 відвід судді Прохорову С.А. у справі №922/2714/23 (вх. №4623 від 19.02.2024) та відмовлено в задоволенні заяви.
Зазначену ухвалу адвокату Волошиній Н.Л. було доставлено в її електронний кабінет 21.02.2024.
Тобто, адвокат була обізнана про підстави заявленого підводу та висновку суду зроблені за результатами розгляду заяви про відвід.
В судовому засіданні 21.02.2024 адвокат Волошина Н.Л. приймала участь в режимі відеоконференції та звернулася до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду заяви ОСОБА_2 у зв'язку з хворобою заявниці.
Судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника було перенесено на 29 лютого 2024 року.
29 лютого 2024 року під час судового засідання, що було призначено судом з розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, адвокат Волошина Наталія Леонідівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000378 від 05.07.2019), яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повідомила про те, що нею, через систему електронний суд, подано клопотання про зупинення розгляду заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги, інших клопотань на початку судового засідання заявлено не було.
Вже під час розгляду по суті клопотання про зупинення розгляду заяви з грошовими вимогами, представником заявниці адвокатом Волошиною Наталією Леонідівною було заявлено усний відвід судді як від представника ОСОБА_2 ..
В свою чергу адвокат повідомила, що вказана заява про відвід є в письмовому вигляді, однак до суду подана не була, що зафіксовано протоколом судового засідання від 29.02.2024.
Отже, будучи адвокатом, адвокат Волошина Н.Л. свідомо не повідомила суд про наявність підстав, що зумовлюють неможливість початку судового засідання до вирішення заяви про відвід судді.
В подальшому, в судовому засіданні було з'ясовано, що у письмовому вигляді вказаний відвід саме від адвоката, заявленого в інтересах ОСОБА_2 , адвокат Волошина Н.Л. не виготовляла, через що на прохання суду, адвокат Волошина Н.Л. усно виклала підстави заявленого судді відводу, які полягали в наступному:
1 - відкриття суддею провадження у справі було здійснено з порушенням правил територіальної підсудності,
2 - зобов'язання судом ОСОБА_2 подати документи, витребування яких не передбачено діючим законодавством.
4 - вважає, що судом упереджено розглянуто клопотання ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи, заявлене в судовому засіданні 21.02.2024, яке розглядалось судом, як зазначає адвокат Волошина Н.Л. понад 30 хв. та в решті було задоволено та розгляд заяви ОСОБА_2 відкладено.
Тобто, заявляючи усний відвід з підстав того, що відкриття суддею провадження у справі було здійснено з порушенням правил територіальної підсудності, адвокат проігнорувала вимоги ч. 5 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та заявила відвід з підстав, які вже були розглянуті судом при вирішені попередньої заяви ОСОБА_2 про відвід судді.
Заявляючи ж відвід з підстав зобов'язання судом ОСОБА_2 подати документи, витребування яких не передбачено діючим законодавством та того, що судом упереджено розглянуто клопотання ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи, адвокат проігнорувала вимоги ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання заяви.
Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 було зобов'язано заявника - ОСОБА_2 надати до суду: оригінали документів, поданих до заяви для огляду в судовому засіданні, докази наявності у ОСОБА_2 грошових коштів в заявленому розмірі на момент їх передачі боржнику - ОСОБА_1 , пояснення щодо джерела походження грошових коштів ОСОБА_2 в розмірі, заявленому в заяві з грошовими вимогами до ОСОБА_1 з доказами в їх обґрунтування.
Вказану ухвалу отримано ОСОБА_2 15.12.2023 засобами поштового зв'язку, однак відводів з цих підстав заявницею, у встановлений ст. 38 ГПК України дводенний строк, не подавалося.
В свою чергу адвокат, заявляючи відвід судді Прохорову С.А. в інтересах ОСОБА_2 з цієї підстави, підстав пропуску дводенного процесуального строку, встановленого ст. 38 ГПК України, не обґрунтовувала, клопотань про його поновлення не заявляла, тоді як ухвалу суду від 04.12.2023 про витребування доказів було доставлено адвокату в її електронний кабінет 19.02.2024.
Стосовно посилання адвоката на тривалий розгляд клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, які зазначені адвокатом в якості підстав заявленого відводу, суд зазначає, що вказане клопотання було заявлено адвокатом Волошиною Н.Л. в судовому засіданні 21.02.2024 в якому вона приймала участь в режимі відеоконференції, тобто вже 21.02.2024в день проведення судового засідання, адвокат була обізнана про наявність такої підстави для заявлення її відводу судді, а тому мала подати заяву до 23.02.2024.
За вимогами ст. 11 Правил адвокатської єтики, що закріплює компетентність та добросовісність, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
Адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Тобто, заявлення відводу суду з порушенням процесуальних норм свідчить про можливо недостатній рівень як професійної підготовки адвоката Волошиної Н.Л. так і знань цього адвоката чинного законодавства та практики його застосування, що не відповідає вимогам ст. 11 Правил адвокатської етики.
Необхідно звернути увагу, що існує чітка межа між свободою вираження думок і законною критикою, з одного боку, та неповагою й неправомірним тиском на судову владу - з іншого. Фізичні та юридичні особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади та авторитет правосуддя, а суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Вказані дії свідчать про намір перешкодити здійсненню суддею Прохоровим С.А. своїх професійних обов'язків у справі, провадження в якій ще не закінчено, що є втручанням у здійснення правосуддя та підривають авторитет правосуддя.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
В частині 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як спеціальній нормі, визначено перелік дій, стосовно суду та суддів, здійснення яких забороняється, а саме, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, забороною втручання у здійснення правосуддя.
У своїх висновках Вища рада правосуддя, викладених у рішенні дисциплінарної палати № 830/1дп/15-21 від 14 квітня 2021 року, зазначила, що будь - які дії, спрямовані на перевірку наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, окрім як безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо її розгляду протягом строку, встановленого законом, можуть бути розцінені як тиск на суддю та втручання в здійснення правосуддя.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» надано відповідні роз'яснення, зокрема зазначено, що положення частини другої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР) про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на судців у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судці.
Така поведінка адвоката Волошиної Н.Л. під час розгляду судом заяви ОСОБА_2 вх. №28751 від 23.10.2023 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 у справі №922/2714/23 взагалі слід розцінювати як спробу здійснити тиск на суд та вплинути на процес розгляду справи.
В подальшому, в судовому засіданні 29.02.2024 судом було оголошено 30 хвилинну перерву для викладення адвокатом Волошиною Н.Л. своєї заяви в письмові формі.
Однак, після перерви адвокат Волошина Н.Л. повідомила, що нею не було оформлено і подано письмової заяви відвід судді за власним підписом, як про це повідомляла адвокат Волошина Н.Л. а, натомість, через систему "Електронний суд" подано ще одну заяву про відвід судді Прохорова С.А., підписану заявницею ОСОБА_2 вже особисто.
При цьому вказаний відвід, як було встановлено під час судового засідання, було подано через Електронний суд саме під час вищевказаної перерви на протязі 30 хв. саме адвокатом Волошиною Н.Л., яка вказала, що супровідний лист до такого відводу підписаний нею особисто.
До заяви про відвід подана копія заяви ОСОБА_2 до Вищої Ради Правосуддя щодо притягнення судді Прохорова С.А. до дисциплінарної відповідальності.
Тобто, ще раз слід звернути увагу, що фактично маючи заздалегідь підготовлену заяву про відвід складу суду, адвокат свідомо не повідомила про це суд на початку судового засідання.
Отже судом було окремо розглянуто заяву про відвід судді Прохорова С.А., що була заявлена усно адвокатом Волошиною Н.Л. як представником заявниці ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 01.03.2024 суд залишив без розгляду заяву адвоката, як таку, що було подано з порушенням вимог ч. 3 та ч. 5 ст. 38 ГПК України.
В свою чергу, розглядаючи заяву про відвід судді Прохорову С.А., подану та підписану особисто ОСОБА_2 в той же день судового засідання - 29.02.2024, вже після того, як адвокатом було зроблено заяву про відвід, судом встановлено, що обґрунтування своєї заяви про відвід судді, Антонова І.М. зазначає наступні підстави:
1- зобов'язання судом ОСОБА_2 подати документи, витребування яких не передбачено діючим законодавством, а саме, докази наявності у ОСОБА_2 грошових коштів в заявленому розмірі на момент їх передачі боржнику - ОСОБА_1 , пояснення щодо джерела походження грошових коштів ОСОБА_2 в розмірі, заявленому в заяві з грошовими вимогами до ОСОБА_1 з доказами в їх обґрунтування.
2 - відкриття провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності,
3 - наявність сумнівів у кваліфікації судді, оскільки розглянуте клопотання Заявниці ОСОБА_2 про направлення справи за підсудністю ухвалою суду від 21.02.2024 року відхилене, проте ОСОБА_2 вважає, що наведені в ухвалі судом підстави відмови в задоволенні її клопотання не містять належного обґрунтування,
4 - вважає, що судом упереджено розглядаються клопотання ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи, а саме за наявності об'єктивних причин для відкладення (хвороба заявника) суд перейшов до розгляду заяви і через 30 хвилин судового засідання відклав її розгляд,
5 - вказує, що значення при розгляді заяви в контексті недовіри до судді є дисциплінарні справи стосовно останнього, які були предметом розгляду Вищою радою правосуддя.
Ухвалою суду від 01.03.2024 суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_2 про відвід судді, як таку, що було подано з порушенням вимог ч. 3 та ч. 5 ст. 38 ГПК України.
В межах розгляду заяв ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника у справі, адвокатом Волошиною Н.Л., також були допущені порушення процесуального законодавства та Правил та проявлена недобросовісність у користуванні своїми правами.
Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_3 вх. №2507 від 29.01.2024 з грошовими вимогами до боржника.
Судове засідання з розгляду заяви було призначено на 04.03.2024.
Також в цьому засіданні до розгляду була призначена попередня заява ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника (вх. №31454 від 16.11.2023).
В судовому засіданні з розгляду заяв ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника було оголошено перерву на 11.03.2024.
04.03.2024 після закінчення судового засідання з розгляду заяв ОСОБА_3 з грошовими вимогами, до суду, засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_3 (вх. №5921 від 04.03.2024) про відвід судді Прохорова С.А.
Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що вона була направлена ОСОБА_3 26.02.2024 в межах розгляду його заяви з грошовими вимогами до боржника вх. №2507 від 29.01.2024.
За ініціативою суду ухвалою суду від 04.03.2024 заяву ОСОБА_3 (вх. №5921 від 04.03.2024) про відвід судді Прохорова С.А. було призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2024 .
06.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Волошиної Н.Л. (вх. №6164) про прийняття до розгляду та задоволення заяви ОСОБА_3 від 05.03.2024 про залишення без розгляду його заяви про відвід судді Прохорова С.А. у справі №922/2714/23.
Скановану копію зазначеної заяви, підписаної ОСОБА_3 про залишення без розгляду заяви про відвід було додано представником до свого клопотання вх. №6164 від 06.03.2024.
В судовому засіданні 06.03.2024 представник заявника ОСОБА_3 - адвокат Волошина Н.Л. просила суд заявлений відвід судді не розглядати, та залишити такий відвід без розгляду. Також пояснила, що в заяві ОСОБА_3 про залишення без розгляду заяви про відвід помилково зазначено дату заяви про відвід - 05.03.2024, і залишити без розгляду як ОСОБА_3 так і його представник просять саме заяву про відвід від 26.02.2024 (з вх. №5921 від 04.03.2024), а будь-які інші додаткові заяви про відвід відсутні.
Слід зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу чітко визначені підстави для залишення без розгляду заяви про відвід судді такі як подання заяви з порушенням строків на її подання (в разі чого застосовуються наслідки пропуску процесуальних строків) та повторне подання заяви з підстав, розглянутих раніше, про що адвокат повинна бути обізнана, однак такої підстави для залишення заяви про відвід судді як за бажанням особи, що перед цим висловила недовіру суду, шляхом подання в подальшому заяви про залишення без розгляду її заяви про відвід, нормами чинного законодавства не передбачено.
Крім того, будучи присутньою в судовому засіданні 04.03.2024 адвокат свідомо (чи не свідомо) не повідомила суд про наявність направленої поштою заяви про відвід, що свідчить про її умисне зловживання процесуальними правами (в разі свідомого неповідомлення цих обставин) або неякісного надання правничої допомоги та відсутності координації з особою чиї інтереси представляла адвокат (в разі неумисного неповідомлення).
Також, в засіданні 04.03.2024 не було повідомлено й про те, що така заява про відвід не підтримується більше.
Такими своїми діями, адвокат Волошина Н.Л. разом з особою яку вона представляє, створили такі умови, за яких суд, будучи фактично не обізнаним про наявність заяви про відвід, провів судове засідання у справі, та в разі якщо б за наслідками цього засідання суд вирішив по суті заяви, які в ньому розглядалися, судові рішення були б прийняті складом суду, якому заявлено відвід.
В судовому засіданні 06.03.2024 з розгляду заяви про відвід судді представником заявника - адвокатом Волошиною Н.Л. вказана поведінка ОСОБА_3 була обґрунтована тим, що останній начебто через хвилювання та жвавий судовий процес забув повідомити суд як про існування так і про подання самої заяви про відвід судді 26.02.2024 так і забув повідомити про те, що не підтримує її та мав намір клопотати перед судом про залишення без розгляду заявленого відводу.
Ухвалою суду від 06.03.2024 клопотання ОСОБА_3 вх. №6164 від 06.03.2024 про залишення без розгляду заяви про відвід судді Прохорова С.А. від 26.02.2024 (вх. №5921 від 04.03.2024) залишено без задоволення. Визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_3 , відвід судді Прохорову С.А. у справі №922/2714/23 (вх. №5921 від 04.03.2024) та передані матеріали справи 922/2714/23 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024, вирішення питання про відвід судді Прохорова С.А., передано для розгляду судді Міньковському С.В., який не входить до складу суду, що розглядає справу.
У цей же день, після здійснення автоматизованого розподілу заяви з вирішення питання про відвід судді Прохорова С.А., адвокатом Волошиною Н.Л. подано до суду клопотання, адресоване голові суду, в якому адвокат повідомляє голову суду про те, що судовому засіданні 06.03.2024 суд залишив без задоволення клопотання ОСОБА_3 про залишення без розгляду його заяви від 26.02.2024 про відвід судді Прохоров С.А. у справі №922/2714/23, та просить голову суду передати клопотання ОСОБА_3 про залишення без розгляду його заяви від 26.02.2024 про відвід судді Прохорова С.А. у справі № 922/2714/23, суду, якому згідно з повторним автоматизованим розподілом буде передана для вирішення відповідна заява.
Тобто адвокат Волошина Н.Л. просить голову суду здійснити дії щодо повторного розгляду клопотання, яке вже було вирішено по суті в судовому засіданні 06.03.2024, та вплинути на результати вирішення заяви про відвід судді.
Більш того, такі дії адвоката ставлять під сумнів її професійну кавліфікацію, та вказують на незнання норм законодавства та Конституції України, відповідно до вимог якої (ч. 2 ст. 19) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В свою чергу чинним законодавством України не передбачено повноважень голови суду на передавання документів на розгляд судді, у разі якщо такі документи перебувають у провадженні іншого судді.
Ухвалою суду від 11.03.2024 (суддя Міньковський С.В.) в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Прохорову С.А. у справі №922/2714/23 (вх. №5921 від 04.03.2024) відмовлено, а справу №922/2714/23 повернуто раніше визначеному складу суду для продовження розгляду
Наголошую, що відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Варто зазначити, що процесуальний закон містить перелік того, що може вважатись зловживанням процесуальними правами, а саме:
подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.89 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини у справі "Красношапка проти України" зазначив, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи, що такі дії як самих заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так і безпосередньо їх представника адвоката Волошиної Н.Л., у тому числі : заявлення завідомо безпідставного відводу та маніпулювання адвокатом Волошиною Н.Л. заявленими відводами з початку повідомлення про його наявність у письмовому вигляді, однак не подання цього відводу до початку судового засідання; потім заявлення усного відводу адвокатом саме під час проведення судового засідання та розгляду його ж клопотання з проханням адвоката надати час для підготовки такого відводу у письмовій формі та в подальшому фактичної не подачі такого відводу, але з поданням вже підготовленого заздалегідь відводу, що підписаний саме заявницею ОСОБА_2 ; неповідомлення про направлену засобами поштового зв'язку заяву ОСОБА_3 про відвід судді під час проведення судового засідання у справі та відсутність узгодженості дій з особою інтереси якої представлялися; подання не заяв які не передбачені процесуальним законодавством; намагання досягнути розгляду вже вирішеної заяви шляхом звернення до голови суду, ставлять під сумнів їх бажання розглядати подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв з кредиторськими вимогами до боржника та спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, перешкоджають іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, чим порушують їх права та в своїй сукупності свідчать про намагання здійснити тиск на суд.
За наслідками такого представництва інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх адвокатом Волошиною Наталією Леонидівною, судом були винесені ухвали від 04.03.2024 про застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та від 11.03.2024 про застосування до ОСОБА_3 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Крім того, за наслідками таких дій було повідомлено Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання з боку ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та її адвоката Волошиної Наталії Леонідівни (01001, м. Київ, вул. Володимирівська, 4, оф. 18, РНОКПП НОМЕР_1 ) в діяльність судді щодо здійснення правосуддя під час розгляду справи № 922/2714/23.
Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Частинами першою - другою статті 246 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Відповідно до частин п'ятої - сьомої статті 246 Господарського процесуального кодексу України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Статтею 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Враховуючи виявлене під час розгляду справи порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України адвокатом Волошиною Н.Л. та з метою подальшого запобігання зловживання цим адвокатом процесуальними правами, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу стосовно неї, порушуючи питання притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, з огляду на встановлення в діях адвоката складу дисциплінарного порушення, що виявилось у недотриманні статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статті 11 Правил адвокатської етики та спробі адвоката здійснити тиск на суд та вплинути на процес розгляду справи.
В силу приписів частини сьомої статті 246 ГПК України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Керуючись статтями 2, 3, 11, 13, 16, 43, 56, 234-235, 246, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 вх. №28751 від 23.10.2023 та заяв ОСОБА_3 вх. №31454 від 16.11.2023 та вх. №2507 від 29.01.2024 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 у справі №922/2714/23 винести окрему ухвалу відносно адвоката Волошиної Наталії Леонідівни (адреса 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 4, офіс 18, РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000378 від 05.07.2019).
Окрему ухвалу направити до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області (вул. Архітектора Паученка, 69, м. Кропивницький, 25006).
Довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області про факти, викладені в окремій ухвалі щодо виявлених порушень адвоката Волошиної Наталії Леонідівни (адреса 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 4, офіс 18, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000378 від 05.07.2019) для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Разом з даною окремою ухвалою надіслати на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області надіслати копії заяв ОСОБА_2 про відвід судді, копії ухвал від 20.02.2024 та від 01.03.2023, копії заяв ОСОБА_3 про відвід судді та про залишення без розгляду заяви про відвід, копії ухвал від 06.03.2024 та від 11.03.2024, документи, що підтверджують повноваження адвоката та її вступ у справу, копії записів судових засідань від 29.02.2024, від 04.03.2024 та від 06.03.2024.
Про результати розгляду окремої ухвали Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі №922/2714/23 повідомити Господарський суд Харківської області у місячний строк з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного Господарського суду в порядок і строки, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 12.03.2024
Суддя Прохоров С.А.