12.03.24
22-ц/812/428/24
Провадження №22-ц/812/428/24
Іменем України
12 березня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №484/1350/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Закревського Володимира Івановича у приміщенні цього суду 16 січня 2024 року, повний текст якого складений 18 січня 2024 року, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» або Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що відповідач звернувся до Банка з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 29 серпня 2012 року підписав заяву №б/н, на підставі якої сторонами був укладений догорів про надання банківських послуг, позивачем було відкрито на ім'я відповідача кредитний картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт, який згодом збільшений до 50000 грн., останній отримав кредитну картку, за допомогою якої використовував кредитні кошти.
Відповідач у заяві-анкеті підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується пунктами 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Крім того, сторони договору погодили порядок та розміри сплати процентів за користування кредитом, порядок повернення суми кредитних коштів відповідно до пунктів 2.1.2.3, 2.1.5.5, 2.1.12.7.2.
Посилаючись на те, що Банк свої зобов'язання виконав повністю, а відповідач грошові кошти на погашення заборгованості не перерахував, у зв'язку з чим станом на 13 лютого 2023 року має заборгованість у сумі 60404 грн. 51 коп., яка складається з: 50835 грн. 71 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 9568 грн. 80 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, просив стягнути з нього цю заборгованість та 2684 грн. судового збору.
У письмових поясненнях на заперечення відповідача представник Банка зазначив, що в позовній заяву дату підписання анкети- заяви «29 серпня 2012 року» зазначена помилково, оскільки відповідач звернуся до позивача та підписав заяву б/н 01 лютого 2012 року (а.с. 197).
Відповідачем поданий відзив, в якому він просив відмовити в позові.
Відзив мотивований тим, що відповідач не згоден як із датою початку відносин з позивачем щодо надання банківських послуг, так і з сумою заборгованості, яка розрахована банком у незрозумілий для нього спосіб і з врахуванням відсоткової ставки, з якою відповідача не ознайомлювали, а до жодних умов, правил та тарифів він не приєднувався, їх не підписував. Крім того, в розрахунку позивачем не враховано суму надходження від відповідача коштів в період з 03 березня 2022 року по 02 листопада 2022 року на загальну суму 23340 грн. 19 коп.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2024 року позовні вимоги Банку задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29 серпня 2012 року станом на 13 лютого 2023 року у розмірі 27495 грн. 92 коп. та 1207 грн. 80 коп. судового збору.
В задоволенні іншої частини вимог Банку відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, та Паспорт споживчого кредиту, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому виді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір б/н від 01 лютого 2012 р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, суд зробив висновок, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
При цьому суд вважав, що наявні підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27495 грн. 92 коп.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказує, що рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права, й просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково зменшив заборгованість за тілом кредиту на 23340 грн. 19 коп., оскільки дані погашення в період з 03 березня 2022 року по 02 листопада 2022 року відображені як у виписці по рахунку, так і в розрахунку заборгованості колонка «Сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості». Також, судом не було враховано, що особливістю укладеного договору є те, що позичальник отримує картку із кредитним лімітом та, частково погасивши заборгованість, може знову користуватися кредитними коштами в межах кредитного ліміту. Станом на 31 травня 2015 року заборгованість відповідача по кредиту складала 676 грн. 39 коп., а за період з 01 червня 2015 року по 13 лютого 2023 року відповідачем було використано кредитних коштів в розмірі 702412 грн. 59 коп., погашено лише 661498 грн. 15 коп., таким чином, розмір фактично використаних кредитних коштів складає 40238 грн. 05 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Стосовно заборгованості за відсотками, то Банк зазначає, що відповідно до статті 1054 ЦК України визначає поняття кредитного договору як: за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Так, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, якщо договором не встановлений розмір процентів, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Відповідно до частини 2 ст. 1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Отже, у суду були відсутні підстави вважати укладений кредитний договір № б/н від 29 серпня 2012 р. безпроцентним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що поданий банком позов, заявлені ним позовні вимоги не могли бути задоволені, оскільки містять в собі чисельні помилки, припущення, не підтверджені належними та допустимими доказами, розрахунки сум різноваріантні і незрозумілі. Весь позов свідчить про те, що це обраний позивачем спосіб отримання прибутку, навіть шляхом вигаданої заборгованості. Тому вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у позові, зокрема, посилається на положення ЦК України про позовну давність, пред'явлення вимог за останні вісім років, а також необґрунтованість розрахунку, наведеного у скарзі.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним положенням закону рішення суду в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позивачем доведені позовні вимоги в частині заборгованості в розмірі неповернутої відповідачем заборгованості в сумі 27495 грн. 92 коп.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки їх зроблено без повного встановлення обставин, що мають значення у справі, та всупереч вимогам матеріального і процесуального права.
В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-84, 89, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні спорів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Однак, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд порушив указані норми процесуального права щодо дотримання завдань цивільного судочинства, сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Так, суд не вжив заходів щодо повного та всебічного встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, чи підтверджується такий розрахунок випискою по рахунку, яка містить операції по рахунку клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, 01 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерне товариство комерційного банка «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій погодився, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, з якими його ознайомили в письмовому вигляді і які розміщені на сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. У вказаній заяві відповідач приєднався до договору про надання банківських послуг під час відкриття зарплатного карткового рахунку (а.с. 26).
В подальшому відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а також отримав кредитні картки, за допомогою яких використовував кредитні картки.
Згідно з наданою позивачем копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 лютого 2012 року ОСОБА_1 погодився отримувати послуги ПАТ КБ «ПриватБанк», при цьому порядок та строки повернення кредитних коштів, розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана відповідачем, що ніким не оспорюється.
До позовної заяви долучено також умови та правила надання банківських послуг та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», на яких відсутній підпис сторін договору (а.с. 32-64, підписану представником Банку та ОСОБА_1 04 березня 2022 року роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування, яку позивач визначив як паспорт споживчого кредиту, у якій визначено, зокрема, строки договору та кредитування, пільговий період, процентні ставки у межах пільгового періоду процентів річних, процентні ставки за межами пільгового періоду процентів річних, процентна ставка у разі отримання різних варіантів суми кредиту, орієнтовну загальну вартість в залежності від суми кредиту та кредитного продукту(а.с.27 -31).
Згідно наданих АТ КБ «ПриватБанк» довідок ОСОБА_1 отримав 10 березня 2005 року кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії 03/13, 14 серпня 2012 року кредитну картку НОМЕР_2 з терміном дії 08/14, 12 вересня 2014 року кредитну картку «Універсальна Gold» № НОМЕР_3 з терміном дії 08/17, 10 жовтня 2014 року кредитну картку «Універсальна World» з терміном дії 09/18, 04 вересня 2018 року кредитну картку «Універсальна Gold» № НОМЕР_4 з терміном дії 08/22, 04 березня 2022 року кредитну картку «Універсальна Gold» № НОМЕР_5 з терміном дії 04/26 та йому було 29 серпня 2012 року встановлений кредитний ліміт в розмірі 15000 грн., розмір якого неодноразово змінювався (а.с. 24, 25).
Отримання та використання ОСОБА_1 кредитних коштів з використанням кредитних карток, внесення коштів на погашення заборгованості відображено у виписці за договором №б/н за період з 10 березня 2005 року по 15 лютого 2023 року (а.с. 67-107).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 13 лютого 2023 року відповідач має заборгованість на загальну суму 60404 грн. 51 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 50835 грн. 71 коп. та заборгованості за процентами в сумі 9568 грн. 80 коп.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
Таким чином, ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклав з позивачем договір про надання банківських послуг, що підтвердив своїм підписом на заяві. Факт укладання цього договору та отримання кредитними коштами та користування ними відповідач не спростовує, але заперечує наявність у нього заборгованості у визначеному Банком розмірі.
У справі, яка переглядається, Банк наполягав на тому, що ознайомившись із умовами кредитування, що підтверджує підписання позичальником паспорта споживчого кредиту, свідчить про дотримання письмової форми договору про споживче кредитування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Як виснував Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), «тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), вказано, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 03 лютого 2010 року сторони узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору в розмірі 2,5 % на місяць з розрахунком 360 днів в році. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності штрафів за порушення зобов'язання. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами».
У справі, яка переглядається, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ініційовано спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 лютого 2012 року.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01 лютого 2012 року, роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування, які позивач визначає як паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості; анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 лютого 2012 року, яка підписана сторонами, не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, встановлення ціни договору у вигляді сплати процентів за користування та порядку повернення кредитних коштів.
Додана до позовної заяви підписана сторонами роздруківка інформації та контактні дані кредитодавця, зазначена в позовній заяві як паспорт споживчого кредиту, містить відомості по декількох типах кредитного продукту.
З огляду на викладену правову позицію підписана відповідачем роздруківка з інформаціє про умови кредитування, які позивач визначає як паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг, не може вважатися складовою частиною кредитного договору, а є способом підтвердження Банком виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з таким паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У наявній в матеріалах справи анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про повернення кредитних коштів. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Роздруківка умов та правил надання банківських послуг та витяг з тарифів із сайту позивача також належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (01 лютого 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 березня 2023 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в цьому банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг та витяг з тарифів не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, що виключає правомірність їх нарахування кредитодавцем.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для заперечення висновку суду першої інстанції щодо відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами, оскільки він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв'язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).
Щодо доводів скарги про стягнення процентів відповідно до статті 1048 ЦК України, то колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже в договорі між позикодавцем та позичальником повинні узгоджуватися умови щодо розміру та порядку сплати процентів, у разі не встановлення розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (стаття 1048 ЦК України).
Як встановлено судом першої інстанції ні розмір процентів, ні порядок їх сплати, договором між сторонами не визначені.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом ( частина 3 стаття 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина 4 стаття 12 ЦПК України).
При зверненні до суду Банк у позові зазначив матеріально-правову вимогу до відповідачки, що випливає зі спірних правовідносин (предмет позову), а також зазначив підстави позову, якими є обставини (юридичні факти), з наявністю яких або відсутністю яких закон пов'язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.
В позовній заяві Банк зазначав як підставу позову укладення між сторонами кредитного договору, а саме підписання відповідачем заяви та ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, де визначаються розмір процентної ставки, порядок сплати процентів.
Саме з цими обставинами був ознайомлений відповідач, отримавши на свою адресу копію позовної заяви та додатки до неї.
Саме ці обставини досліджував суд першої інстанції та відповідно до цих обставин розглянув спір.
Будь-яких юридичних фактів, пов'язаних із застосуванням до спірних правовідносин положень частини 1 статті 1048 ЦК України та посилань на такі факти в частині обрахувань заборгованості за кредитним договором з урахуванням рівня облікової ставки Національного банку України позовна заява не містить.
За приписами частини 3 статті 49 ЦПК України підстави позову можуть бути змінені протягом розгляду справи. При цьому позивач замість указаних юридичних фактів посилається на інші, що обґрунтовують ту саму вимогу, але не повинен виходити за межі спірного матеріально-правового правовідношення. Між тим, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» таким правом позивача щодо зміни підстав позову не скористалося.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовим кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Оскільки позивачем не доведена наявність домовленості з ОСОБА_1 щодо нарахування процентів за користування кредитом та їх сплати, відсутні підстави для стягнення нарахованої Банком заборгованості за процентами.
Між тим, враховуючи, що укладений між сторонами кредитний договір від 01 лютого 2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд вважає, що Банк у такому випадку вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Тому суд першої інстанції правильно визначився з тим, що позивач має право на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, натомість, стягуючи з відповідача 27495 грн. 92 коп. заборгованості за тілом кредиту, в порушення вимог статей 263, 264 ЦПК України не обґрунтував такий висновок, відповідного рахунку не навів
Так, згідно наданої позивачем виписки за рахунком ОСОБА_1 за період з 29 серпня 2012 року по 13 лютого 2023 року відповідач отримав від Банка з використанням отриманих від позивача кредитних карток 773817 грн. 94 коп. та повернув 732964 грн. 03 коп., тому неповернута сума кредитних коштів становить 40853 грн. 91 коп., які мають бути стягнуті з відповідача.
За такого апеляційний суд частково приймає доводи апеляційної скарги щодо помилкового розрахунку судом першої інстанції залишку непогашеної заборгованості, не приймає наведений в апеляційній скарзі розрахунок такого залишку з урахуванням наведеного вище розрахунку на підставі фактичних даних, відображених у виписці по рахунку відповідача. Частково задовольняючи позовні вимоги на суму 40853 грн. 91 коп., колегія суддів враховує вимоги апеляційної скарги щодо задоволення позовних вимог, а також, що ця сума перебуває у межах заявлених позовних вимог, від яких позивач не відмовлявся (повністю або частково).
Також колегія суддів відхиляє аргументи відзиву на апеляційну скаргу.
Так, відповідач апеляційну скаргу на рішення суду не подавав, тому вимоги відповідача про скасування рішення суду, викладені у відзиві, є неприйнятними в силу положень статті 13, частини 1 статті 367 ЦПК України.
Щодо доводів відповідача про позовну давність, то вони відхиляються з огляду на те, що відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідач таку заяву до ухвалення у справі рішення не заявив.
Стосовно заперечень ОСОБА_1 наявності заборгованості за кредитними коштами, а також посилання на неврахування позивачем здійснених ним внесків за кредитом за період з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2023 року на загальну суму 23340 грн. 19 коп., то вони спростовані змістом виписки по рахунку ОСОБА_1 , а також розрахунком заборгованості, в якому відображено врахування усіх надходжень грошових коштів від відповідача.
За такого є підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що при ухваленні рішення суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого помилково визначився із розміром заборгованості відповідача, рішення на підставі положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України необхідно змінити, частково задовольнивши позов.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду змінено внаслідок чого позовні вимоги задоволені частково, слід провести розподіл судових витрат.
При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено 2684 грн. судового збору, які підлягають поверненню позивачу пропорційно задоволеним вимогам - 1815 грн. 29 коп. (40853,91 грн.х2684 грн.: 60404,51 грн.).
За подання апеляційної скарги Банк відповідно до ставки, визначеної підпунктом 6 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», сплатив 4026 грн. судового збору.
За наслідками апеляційного перегляду сума стягнення за рішенням суду була збільшена на 13357 грн. 99 коп., що становить 22,11% від позовних вимог, відповідно, тому на користь позивача з відповідача слід стягнути 1703 грн. 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (4026 грн. х 22,11%).
Всього з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Банка 3518 грн. 69 коп. сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 367,368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, 40853 грн. 91 коп. заборгованості за договором про надання банківських послуг від 01 лютого 2012 року та 3518 грн. 69 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 12 березня 2024 року