Дата документу 11.03.2024 Справа № 334/6803/23
Єдиний унікальний №334/6803/23 Головуючий у першій інстанції: Турбіна Т.Ф.
Провадження № 22-ц/807/312/24
11 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -
У серпні 2023 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Лещенка П.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтований тим, що 18 квітня 2022 року в м. Запоріжжі, в районі будинку №62 на бульварі Шевченка, за участю транспортного засобу DAEWOOLANOS з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу VOLKSWAGENJETTA з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 відбулося ДТП.
Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2022, яка набрала законної сили 30.05.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.
29.04.2022 позивач звернувся до медичного закладу зі скаргами на здоров'я, які виникли після вказаної ДТП, а саме: головний біль, запаморочення, підвищений артеріальний тиск наряду с психологічними стражданнями. Однак, ОСОБА_1 не тільки не намагався якось допомогти позивачу, а навпаки, намагався уникнути будь-якого спілкування із позивачем після ДТП.
10.05.2021 на замовлення позивача, судовим експертом ФОП « ОСОБА_4 » виготовлений та підготовлений висновок комплексного експертного транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню збитку, завданого власнику КТЗ
«VOLKSWAGENJETTA», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно даного висновку вартість відновлювального ремонту ушкодженого транспортного засобу складає 621657,21грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 312974,41 грн.. Автомобіль є фізично знищеним, оскільки його відновлення є економічно недоцільним.
Неправомірними діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, оскільки позивач пережив стрес після ДТП та вимушений був звернутися до лікаря, так як відчував головний біль, занепокоєння, підвищений тиск спричинений ударом в момент ДТП. Позивач втратив єдиний автомобіль який використовувався для його сім'ї - дружини та двох малолітніх дітей. Неможливість нормального відпочинку; подавлений та депресивний стан. Вимушеність позивача витрачати власний час та грошові кошти для відновлення звичного способу життя, все це спричинило додаткові труднощі в житті позивача після ДТП. Вся сім'я була вимушена змінити свій звичний рівень життя - за покупками до магазинів, за ліками до аптеки, до садочку і школи, та на роботу вся члени сім'ї були вимушені їздити на таксі чи громадському транспорту, а не користуватися власним автомобілем. Родина пережила великий стрес, оскільки була вимушена вирішувати питання щодо придбання нового автомобіля, це зірвало багато фінансових планів та спричинило непоправний дискомфорт у житті позивача та його сім'ї. Розмір спричиненої йому моральної шкоди становить 20000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00грн., судові витратита витрати на правову допомогу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено характеру та обсягу страждань, яких він зазнав внаслідок ушкодження здоров'я, окрім цього відповідач зазначає про наявність з боку позивача зловживання процесуальними правами.
24 січня 2024 року до Запорізького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення моральної шкоди відповідачем, однак не доведено конкретного обсягу страждань, що надало підстави вважати позовні вимоги завищеними.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що постановою судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18.05.2022 у справі № 335/2449/22, яка набрала законної сили 30.05.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень в дохід держави. Як було встановлено судом, 18.04.2022 о 09 год. 10 хв. в м. Запоріжжі, Прибережна автомагістраль, бульвар Шевченка, 62, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DaewooLanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні, не надав переваги в русі транспортному засобу «VOLKSWAGENJETTA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає.
Згідно висновку комплексного експертного транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню збитку, завданого власнику КТЗ «VOLKSWAGENJETTA», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 10.05.2021, складеного судовим експертом ФОП « ОСОБА_4 », вартість відновлювального ремонту ушкодженого транспортного засобу складає 621657,21грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 312974,41 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні,чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок
моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість подовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Постановою судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18.05.2022 встановлено винуватість відповідача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають.
Факт пошкодження належного позивачу транспортного засобу КТЗ «VOLKSWAGEN JETTA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Отже, в даному випадку судом встановлено факт пошкодження майна позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, внаслідок чого автомобіль позивача в розумінні ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважається таким, що фізично знищений і його ремонт є економічно необґрунтованим, оскільки згідно висновку комплексного експертного транспортно-товарознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту ушкодженого транспортного засобу КТЗ «VOLKSWAGENJETTA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 621657,21 грн. при ринковій вартості пошкодженого автомобіля до ДТП 312974,41 грн.
Позивач обґрунтував спричинення йому моральної шкоди, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях, заподіяних ушкодженням здоров'я позивача внаслідок ДТП. Це виразилось у тому, що позивач пережив стрес після ДТП, вимушений був звернутись до лікаря, оскільки відчував головний біль, занепокоєння, підвищений тиск, спричинений в момент ДТП.
На підтвердження цих вимог надав відповідь Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об'єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради на адвокатський запит, згідно з якою 18.04.2022 о 09 год. 18 хв. на диспетчерському пульті «103» оперативно-диспетчерського управління до громадянина ОСОБА_3 з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на шосе Прибережне в м. Запоріжжя, зареєстровано виклик бригади № 504 підстанції швидкої медичної допомоги Дніпровського району (Лівобережна). На підставі скарг, анамнезу та даних об'єктивного огляду пацієнту був встановлений попередній діагноз: S60. Надана кваліфікована медична допомога.
За Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров'яНК 025:2021 код S60 - поверхнева травма зап'ястка та кисті.
Відповідно до результатів огляду №49431575, ОСОБА_3 29.04.2022 звертався до сімейного лікаря з симптомами головного болю, втрачання рівноваги та запаморочення, які з'явились після ДТП 18.04.2022. Попередній діагноз: N79 - струс мозку. Стан: середньої тяжкості. Призначено лікування. Направлення: МРТ, консультація невролога.
Згідно позовної заяви, моральні страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я виразились у тому, що позивач пережив стрес після ДТП, вимушений був звернутись до лікаря, оскільки відчував головний біль, занепокоєння, підвищений тиск, спричинений в момент ДТП.
Із зазначеного вище позивачем доведено надання йому медичної допомоги на місці ДТП, підтверджено факт його звернення до сімейного лікаря 29.04.2022 та встановлення попереднього діагнозу. Втім медичних документів щодо остаточного діагнозу, тривалості лікування тощо позивачем суду не надано. Також позивачем не доведено, що пережитий ним стрес призвів до ушкодження здоров'я.
Суд зазначив, що позивачем не доведено характеру та обсягу страждань, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а відтак не доведено спричинення йому моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті ДТП.
Окрім цього, позивач вказував на спричинення йому моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вважає обґрунтованим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач пережив нервове потрясіння та зазнав моральних страждань у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, оскільки він втратив можливість користуватись ним, вимушений був змінити звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль задля його організації, що спричинило позивачу моральну шкоду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що "[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення".
З урахуванням досліджених доказів суд дійшов висновку, що позивачу спричинено моральну шкодуу зв'язку з пошкодженням його транспортного засобу, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з розладом нормального життя позивача, нервової напруги та переживань щодо втрачених якостей автомобіля, в порушенні його права
користуватись автомобілем, незручностях, завданих пошкодженням автомобіля, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від позивача додаткових зусиль для організації життя, однак, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на встановлені обставини справи заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. оцінені ним суб'єктивно і є завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити їх частково у розмірі 10000,00 грн., що є достатнім для розумного задоволення потреб позивача як потерпілої особи і відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, з відповідача належить стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.
Колегія суддів, погоджується з таким рішенням суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено факт пошкодження майна позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, що підтверджує спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
Спричинення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, не підтверджується достатніми доказами.
Колегія суддів, вважає, співмірним та достатнім для розумного задоволення потреб позивача як потерпілої особи стягнення на користь нього з відповідача на відшкодування моральної шкоди 10000 грн 00 копійок.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях позивача ознак зловживання процесуальними правами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20). Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права. Постанова ВС від 12 жовтня 2021 року у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20).
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. Постанова ВС від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 (провадження № 61-2472св22).
Звернення позивача з позовною заявою до відповідача та СК «Саламандра» про відшкодування матеріальної шкоди та звернення позивача з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди є різними за сутністю позовними вимогами та не можуть вважатися зловживанням процесуальними права з боку позивача. Окрім цього,
подання до суду першої інстанції додаткових пояснень також не містить ознак зловживанням процесуальними права з боку позивача.
Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вони є необґрунтованими, не впливають на вирішення спору по суті та зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 11 березня 2024 року.
Головуючий
Судді: