Справа № 308/17350/22
Іменем України
26 лютого 2024 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого: Собослой Г.Г.,
суддів: Джуга С.Д., Мацунич М.В.,
з участю секретаря Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 лютого 2023 року, у справі № 308/17350/22 /Головуючий: Хамник М.М.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець А.А., звернулась в суд з позовом до ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору від 26 грудня 2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 , про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитним договором №0147/08/26-N від 12 березня 2008 року та іпотечним договором зареєстрованим в реєстрів № 649 від 12 березня 2008 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вказаний договір не відповідає вимогам ст.1083 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Зокрема, 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом дії цього Закону кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
У той же час, як тільки вимога за кредитним договором була продана від AT «Банк Форум» до ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ», даний кредит відразу перестав підпадати під норму означеної статті, тобто договір між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 є недійсним, як такий, що не відповідає вимогам Закону.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець А.А., подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як судом не дотримано положення п.3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суд у рішенні помилково мотивував, що достатньою підставою для відмови в позові є мотивування, що мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , установлений Законом 1304-VІІ, не позбавляє право кредитора укладати договори відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпеченням, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно. ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 є недійсним, як такий, що не відповідає прямій вимозі Закону. По своїй суті апелянт вважає, що даний договір є нікчемним, оскільки прямо суперечить вимогам Закону. У той же час, оскільки в результаті його укладення внесено зміни до реєстру нерухомого майна, вважають, що необхідним є рішення суд для скасування відповідних змін та записів у реєстрі. Пряме порушення прав позивача у справі полягає у тому, що позивач повинен погашати заборгованість по кредиту саме належному кредитору. І в разі погашення зобов'язань по кредиту ОСОБА_2 по недійсному правочину, у разі визнання його таким (а по суті він таким і є) за заявою іншої сторони позивач буде позбавлений можливості застосувати реституцію, оскільки він не є сторона договору, натомість його борг перед ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» існуватиме в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , представник ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ», ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать довідки про доставку їм електронного листа і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що 12 березня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0147/08/2б-N про видачу кредиту в розмірі 59000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12,5 % із кінцевим строком повернення 11.03.2027.
У забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між банком та позичальником 12.03.2008 року було укладено Іпотечний договір, яким передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
05 грудня 2017 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» було укладено Договір № 889-Ф про відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором і відповідно до умов договору право вимоги у розмірі 70 496,59 доларів США продано за ціною 227 111,00 грн.
05 грудня 2017 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором.
26 грудня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 було укладено Договір №164/1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за даним кредитним договором. Відповідно до умов договору право вимоги в розмірі 70 496,59 доларів США продано за ціною 235 000,00 грн., а також Договір про відступлення прав за іпотечним договором.
Договір про відступлення прав за іпотечним договором позивач просить визнати недійсним.
Відповідно до ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осі, або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України,- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за яким кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту є безпідставними, так як мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання і не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, не позбавляє право кредитора укладати договори відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпеченням, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки такий укладений в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством, первісний кредитор у зобов'язанні замінений внаслідок передання ним своїх прав особі за правочином (відступлення права вимоги) відповідно до вимог ЦК України, сторонами дотримано письмової форми правочину, при укладенні правочину сторонами не порушено інтереси третіх осіб, і на момент вчинення правочину сторонами дотримано вимог , які встановленні частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 07 березня 2024 року.
Головуючий (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Габор СОБОСЛОЙ