Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/856/24
Провадження № 2-с/711/16/24
11.03.2024 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Дригою Людмилою Вікторівною, про скасування судового наказу, -
12.02.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання у розмірі 18807 грн. 94 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 3952 грн. 50 коп., трьох відсотків річних у розмірі 1418 грн. 38 коп., а також судового збору у розмірі 302 грн. 80 коп.
07.03.2024 від боржника ОСОБА_1 , через її представника - адвоката Дригу Людмилу Вікторівну, надійшла заява про скасування вказаного вище судового наказу. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що у порушення п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, стягувачем до заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг № 31913052/2675 не надано договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який би був укладений між ОСОБА_1 та безпосередньо стягувачем, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Щодо посилання стягувача в заяві від 2024 року, що ним у газеті «Нова Доба» № 47 від 23.11.2017 опубліковано формуляр (зразок) договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, то про таку публікацію їй стало відомо лише 02.03.2024, після ознайомлення з матеріалами справи. Отже, на її думку, така публікація не може бути належним і допустимим доказом наявності у стягувача права вимоги до неї.
До того ж, у заяві від 2024 стягувач вказує про початок виникнення заборгованості з жовтня 2016 року по 01.08.2023 включно. Однак, з листа-розрахунку по ОР № 40052038 вбачається, що станом на жовтень місяць 2016 року стягувач уже нарахував їй 483 грн. 28 коп. Проте, стягувачем до заяви від 2024 року не надано договору, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості з неї до 01.08.2016 до публікації у газеті "Нова Доба" № 47 від 23.11.2017 формуляру (зразку) договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Більше того, з матеріалів справи, а саме згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухому майно від 17.08.2023 № 342228651, за адресою: АДРЕСА_1 , вона є власником квартири. У цій же довідці, на яку покликається заявник, власником цієї квартири з 28.09.2009 1/2 частки є ОСОБА_2 , а з 01.08.2015 по рішенню Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.03.2025 у справі № 711/2095/15-ц ОСОБА_1 отримала право власності на 1/2 частки цієї квартири. Тобто, власниками цієї квартири, у яку проводиться надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, є дві особи, проте заявником заявлено стягнення боргу лише на ОСОБА_1 , хоча борг покладається на всіх власників.
Крім того, звертає увагу суду на те, що до заявлених стягувачем у заяві від 2024 року вимог щодо стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних сплив загальний строк позовної давності, який встановлений тривалістю у три роки.
Також наголошує на тому, що з матеріалів справи неможливо встановити, з якої дати стягувач розпочав нарахування заборгованості. Так, з листа-розрахунку по ОР № 31913052 вбачається, що станом на жовтень місяць 2016 року стягувач уже нарахував заборгованість (можливо за попередні періоди, а саме до 2016 року). Але у будь-якому разі, таке нарахування заборгованості стягувачем буде виходити за межі строку загальної позовної давності. Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних також здійснено поза межами строку загальної позовної давності.
Оскільки, чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено спрощену систему видачі судового наказу (без повідомлення сторін та проведення судового засідання), вона не мала можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності, що стало б підставою для відмови у задоволенні, щонайменше частини вимог стягувана.
Таким чином, вважає, що на теперішній час наявні підстави для скасування судового наказу № 711/856/24 від 12.02.2024, оскільки вимоги стягувача є необґрунтовані і із заяви від 2024 року вбачається спір про право.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суддя встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною другою статті 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2024 у справі № 711/856/24 направлявся на адресу боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), рекомендованим листом з повідомленням (супровідний лист від 16.02.2024 вих. № 711/856/24/3162/2024), який отримано боржником 02.03.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ШКІ - 0600250564993).
Так, враховуючи дату отримання вказаного вище судового наказу - 02.03.2024, та положення ст. 170 ЦПК України, останнім днем строку для подачі боржником заяви про скасування судового наказу, є 18.03.2024.
07.03.2024 боржником ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Дригу Л.В., подано заяву про скасування вказаного вище судового наказу.
Отже, строки звернення до суду з відповідною заявою, яка надійшла 06.03.2024, боржником не порушені.
У своїй заяві про скасування судового наказу заявник покликається на обставини, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи по суті (відсутність договору, укладеного у письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; неправомірність та необґрунтованість нарахувань грошових коштів, які стягувач просив стягнути з боржника; факт того, що квартира АДРЕСА_1 , за якою заявником нарахована заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, - належить двом співвласникам, а вимоги пред'явлені лише до одного з них; пропуск строків позовної давності щодо пред'явлених вимог).
Суд зазначає, що одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин, у тому числі, права на доступ до суду, є скасування судового наказу, що передбачено статтею 171 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Статтею дев'ятою Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто, принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
З поданої заяви про скасування судового наказу вбачається, що заявник наполягає на скасуванні судового наказу і покликається на особливі обставини, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.
Таким чином, встановлено, що існують підстави для задоволення заяви про скасування судового наказу, оскільки між сторонами виник цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 170, 171, 247, 258, 260, 261 ЦПК України суддя, -
Заяву задовольнити.
Скасувати судовий наказ від 12.02.2024, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі № 711/856/24 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання у розмірі 18807 грн. 94 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 3952 грн. 50 коп., трьох відсотків річних у розмірі 1418 грн. 38 коп., а також судового збору у розмірі 302 грн. 80 коп.
Роз'яснити заявнику (стягувачу), що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 11.03.2024.
Суддя: С. М. Позарецька