Справа № 559/627/24
Номер провадження 3/559/441/2024
07 березня 2024 року місто Дубно Рівненська область
Cуддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В.
розглянувши матеріали, які надійшли від ВОНС в Дубенському районі УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, жит. АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, роз'яснивши ст. 268 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №080611 від 13.02.2024, 13.02.2024 о 12 год. 24 хв., в м.Дубно на вул.Володимира Винниченка, поблизу буд. №3, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Fiat Scudo», н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль, що стояв, а саме: «Opel Astra», н.з. НОМЕР_2 , та залишив в порушення встановлених правил, місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив п.2.10а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не чув і не знав, що зачепив припаркований автомобіль, тому і поїхав по своїх справах, якби він знав, то б дочекався працівників поліції, просив провадження у справі закрити, оскільки умислу вчиняти правопорушення передбачене ст.. 122-4 КУпАП у нього не було.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245).
За положеннями ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час вчинення правопорушення.
Диспозиція ст.122-4 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху, на порушення встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення визначається ставленням особи до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на залишення водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
При цьому діяння, передбачені ст. 122-4 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з наданих суду пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не мав умислу на вчинення будь-якого порушення, а працівниками поліції не надано до суду доказів на підтвердження того факту, що він діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Під час судового розгляду таких доказів також не здобуто.
Відтак, встановлені судом факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення п. 2.10а ПДР України, а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, та форми вини особи у його вчиненні в будь-якій формі.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №036822 від 07.10.2021.
Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, при розгляді справи не встановлено фактичних даних на спростування доводів особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7,245,247, 254,256,278,280,283,284 КУпАП, суд
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.122-4 КУпАП закрити п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.
Суддя Р.В.Ралець