Справа 524/6104/23
Провадження № 2/524/429/24
24 січня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі, ухвалив таке рішення.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач є співвласником будинку АДРЕСА_1 . Іншим співвласником є відповідач. На даний час вона бажає виокремити свою частину будинку та зареєструвати право власності на окремий об'єкт нерухомості.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслала заяву про визнання позову.
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.05.2023 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопом О.Е., зареєстрованого в реєстрі за №658, ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншим співвласником будинку є ОСОБА_2 .
Будинок складається з житлового будинку "А,А1,а", сараю "Б", сараю з погребом "В", сараю "Г", сараю "Д", літньої кухні "З", убиральні "Е", убиральні "Ж", огорожі "№1", замощення "№2", водопроводу "к", сараю "М", гаража "Л", л. кухні "И", убиральні душу "ОН", Загальна площа 99.7 кв.м, житлова площа 59.4 кв.м..
Згідно з заявою ОСОБА_2 , справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області 03.05.2023 за реєстровим № 657, сарай літ. М, гараж літ. Л, л. кухня літ. И самочинно збудовані ОСОБА_2 та знаходяться у частці житлового будинку з господарськими будівлями, якою вона користується, як співвласник нерухомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч.1,2 ст.317 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ст. 321, 328 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно із частини першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
За змістом ч. 3 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів. Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об'єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об'єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються. У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо об'єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов'язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.
Відповідно до п.3, 5, 9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.
При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-413/11 (провадження № 61-17672св18).
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13).
Так, з матеріалів справи вбачається, що частки співвласників становлять . Висновок експерта підтверджує можливість виділу частки в окрему одиницю.
Разом із тим, вирішуючи позов суд приймає до уваги те, що за змістом договору купівлі-продажу, посвідченого 03.05.2023 були визначені складові домоволодіння, які відрізняються від тих, що були досліджені експертом.
Однак, враховуючи бажання позивача виділити в окрему одиницю свою частку та враховуючи, що вказаний виділ не порушує права відповідача суд вважає за можливе частково задовольнити позов та виділити позивачу її частку відповідно до договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України удові витрати за бажанням позивача покладаються на неї.
Керуючись ст.10, 12, 81, 200, 206, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі - задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 у власність на частину домоволодіння АДРЕСА_1 : частину будинку літ. «"А,А1,а», а саме: веранду «ІV», площею 5,1 кв.м.; кухню «3-1» площею 8 кв.м(в прибудові літ.А1); кімнату «3-2» площею 12,8 кв.м., кімнату «3-3» площею 11,8 кв.м(в житловому будинку літ. А); кімнату «3-5» площею 4.9 кв.м(в житловому будинку літ.А), кімнату «3-4» площею 13,0 кв.м(в житловому будинку літ А); сарай літ.В, Г, Д; літня кухня літ. З; частину огорожі №1 (L=7,47м).
Визначити ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 333 кв.м. без зміни цільового призначення, відповідно до висновку експерта від 02.08.2023 №7/1-23
В іншій частині вимог - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ