Справа № 362/1515/24
Провадження № 1-кс/362/170/24
05 березня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітанаполіції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України,
04.03.2024 року старший слідчий СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітанполіції ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що за невстановлених обставин 02.03.2024 року у нічний час доби, близько о 01 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, а саме вчинення насильницьких дій сексуального характеру, пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи, з метою задоволення власної статевої пристрасті подолав опір потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , користуючись власними фізичними перевагами, вчинив щодо неї сексуальне насильство, яке виразилося у насильному триманні та прагненні сексуального ствердження.
02.03.2024 старшим слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, яке погоджене начальником Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 02.03.2024 вручено підозрюваному ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі без альтернативних видів покарання.
Слідчий у клопотанні вказав, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України; незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, у даному випадку до підозрюваного ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний може не з'являтися за викликом до органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати вплив на свідків, потерпілу, вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки на розглядів суді перебувають два обвинувальні акти відносно нього, а тому більш м'який запобіжний захід не є можливим.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки була близькість за взаємною згодою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання та просила відмовити, оскільки підозра є необґрунтованою бо у потерпілої не було виявлено будь яких насильницьких дій, крім синців на ногах, потерпіла за своєю згодою пішла разом із її підзахисним до будинку, що підтверджується відповідним відеозаписом, що її ніхто не примушував. При огляді місця події будь яких слідів крові або боротьби виявлено не було, а тільки виявлено лише презерватив, а це не підтверджує ч. 1 ст. 152 КК України. Свідок, якій перебував в цьому будинку в іншій кімнаті, прокинувся тільки від стонів, а не від криків на допомогу. Доказів, що її підзахисний може впливати на свідків та потерпілу стороною обвинувачення не доведено, а спростовано самим протоколом допиту свідка. ЇЇ підзахисний одружений має на у триманні малолітню дитину, має постійне місце проживання де проживає разом із дружиною, дитиною та батьками, має місце роботи. В силу ст. 89 КК України є не судимим.
05.03.2024 року через канцелярію суду до слідчого судді надійшла заява від потерпілої ОСОБА_8 в якій вона просить відкликати її заяву, оскільки до ОСОБА_6 скарг не має (а.с.50).
Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження № 12024111140000159 від 02.03.2024 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захисникам 04.03.2024 року, о 11 год. 35 хв. (а.с.6), приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12024111140000159 від 02.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, а саме: у вчиненні дії сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) (а.с.7).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.03.2024 року, 02.03.2024 року о 09 годині 10 хвилин, за адресою АДРЕСА_2 затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40-41).
02.03.2024 старшим слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, яке погоджене начальником Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 02.03.2024 вручено підозрюваному ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_5 (а.с.42-43).
У клопотанні слідчий вказує, що підозра ОСОБА_6 підтверджується: протоколом огляду місця події від 02.03.2024, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 02.03.2024; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.03.2024; протоколом освідування особи від 02.03.2024; протоколом огляду предметів від 02.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.03.2024; протоколом затримання особи у порядку ст. 208 КПК України від 02.03.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, але не доведе обставин щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні.
Основні доводи внесеного стороною кримінального провадження клопотання зводяться до наявності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а обставини, які вказують на ризики є те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та потерпілу; продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке може бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].
«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].
Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення : «Ladent v. Poland», n. 55660; «Ambruszkiewicz v. Poland», n.n. 29-33661; «Хайредінов проти України», n. 28).
Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи. (Рішення : «X. v. Finland», n. 151).
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.
Між тим, долучена до матеріалів клопотання заява потерпілої ОСОБА_8 в якій вона просить відкликати її заяву, оскільки до ОСОБА_6 скарг не має (а.с.50), а також протокол допиту свідка ОСОБА_9 , інших даних та доказами у їх сукупності вказують на можливу подію складу інкримінованого злочину, про те вони в собі не містять даних на підтвердження ризиків задекларованих в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а навпаки спростовують доводи прокурора.
При цьому, прокурором не наведено обставин та не надано доказів того, що підозрюваний має намір переховуватись від органу досудового розслідування та суду або вчиняє будь-які дії для цього, може впливати на хід кримінального провадження незаконними діями, натомість у судовому засіданні підозрюваний зазначив, що він сприяє досудовому слідству та наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду він не має, будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування не буде, а відтак приходжу до висновку, що заявлені ризики стороною обвинувачення не містять доказового обґрунтування та до таких доводів прокурора слідчий суддя ставиться критично.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Нікіфоренко проти України» від 18.02.2010, заява № 14613/03, а також рішення «Nordblad v. Sweden», заява № 19076/91, «Roldan Texeira and Other v. Italy», заява № 40655/98, «Amuur v. France», n.42, вказувалось, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції говорить про фізичну свободу людини, вона ставить за мету забезпечити, щоб нікого не було позбавлено свободи свавільно.
Свавілля може виникнути:
- коли має місце елемент несумлінності або обману з боку органів влади,
- коли санкція на арешт та виконання затримання не відповідають у дійсності меті обмежень, дозволених відповідним пунктом 1 ст. 5 Конвенції,
- якщо немає ніякого зв'язку між підставами для дозволеного позбавлення волі, на які робиться посилання, та місцем і умовами утримання під вартою,
- якщо немає пропорційності між підставою для затримання, на яку робиться посилання, та утриманням під вартою. Рішення Європейського суду з прав людини «James, Wells and Lee v. the UK», n.n. 192-195651, «Saadi v. the UK» [GC], n.69652.
Поняття «свободи особистості» має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання. Рішення ЄСПЛ «Guzzardi v.Italy», n. 95671.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також те, що кримінально процесуальним законом не визначено ризику як то необхідність суспільного інтересу, що може переважати над основоположними гарантіями прав людини, слідчий суддя відхиляє такі доводи слідчого, прокурора.
Враховуючи те, що сторона кримінального провадження не довела суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність ризиків регламентованих ст. 177 КПК України, що слугували б підставами в обрані найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання, окрім того, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування і менш суворого запобіжного заходу, у зв'язку із недоведеністю існування ризиків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 177, 178, 181, 193, 194, 196, 205, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітанаполіції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України - відмовити.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено «11» березня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_10