Справа № 361/8187/23
Провадження № 2/361/1504/24
29.02.24
29 лютого 2024 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Перканюк І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Гулько Жанна Вікторівна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу -
До Броварського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Гулько Ж.В., із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 518216,99 грн. Позов обґрунтовано тим, що 22 липня 2022 року позивач надав у борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 515 000,00 грн., які відповідач зобов'язався повернути до 28 червня 2023 року, про що власноручно написав розписку в присутності свідка ОСОБА_3 . Відповідно до змісту зазначеної боргової розписки, умови повернення суми боргу визначались у наступному: починаючи з 01 серпня 2022 року кожного місяця до 28 числа здійснювати платежі по 50000 грн. позикодавцю. Однак у вказаний у розписці строк позивач борг не повернув. На звернення з проханням повернути гроші, відповідач не реагує, тому, посилаючись на те, що незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач борг так і не повернув, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , присутній у судовому засіданні, не визнав позовні вимоги, зазначав, що не отримував грошові кошти від ОСОБА_1 та розписку не писав. Не може пояснити суду - чому саме до нього пред'явив позовні вимоги ОСОБА_1 та звідки йому стали відомі його паспортні дані та ідентифікаційний код. Просив відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 показав, що дійсно був свідком передачі ОСОБА_1 у його автомобілі грошових коштів у сумі 515 000 грн. ОСОБА_2 , що відбувалось на парковці біля торгівельного центру «Магеллан» у м.Київ. Бачив як ОСОБА_2 їх перерахував та писав розписку.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача та свідка, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 22 липня 2022 року позивач ОСОБА_1 надав у борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 515 000,00 грн., які відповідач зобов'язався повернути до 28 червня 2023 року, про що власноручно написав розписку в присутності свідка ОСОБА_3 (а.с.5).
На вимогу позивача про повернення боргу, від 14.07.2023р., ОСОБА_2 не відреагував (а.с.6).
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зауважив, що зміст розписки не містить підтвердження передачі грошової суми або речей від ОСОБА_5 йому - ОСОБА_2 , а також, що фактично він не отримував будь яких грошових коштів від позивача (а.с.64). Інших допустимих та належних доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав. Клопотань будь-якого змісту перед судом не висловлював.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.
Відповідно до статті 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що вона засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом та показаннями свідка ОСОБА_3 .
Сторони дотримались письмової форми договору.
Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
До того ж, за вимогами ч.ч.1,2 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Сторони дотримались письмової форми договору, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Доказів того, що позивач неправомірно заволодів цією розпискою, суду не надано.
Факт написання відповідачем ОСОБА_2 розписки про отримання коштів у борг під психологічним тиском позивача ОСОБА_1 не доведено жодними належними та допустимими доказами.
Посилання відповідача у відзиві на невідповідність складеної розписки встановленим вимогам законодавства - суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наведеними вище проаналізованими нормами матеріального права та вважає засобом уникнення відповідачем виконання грошового зобов'язання. Отже, наявність у позивача оригіналу боргової розписки свідчить, що зобов'язання відповідача за вищевказаним договором позики від 22.07.2022р. не виконано.
Враховуючи, що судом встановлено факт укладення між сторонами договору позики, та відповідно факт існування боргового зобов'язання, тому суд вважає, що позов про стягнення боргу за розпискою, а саме грошових коштів в розмірі 515 000,00 грн., є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року N 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Суд приймає розрахунок позивача щодо нарахування 3 відсотків річних від простроченої суми за користування коштами за розпискою від 22.07.2022р. у розмірі 3216,99 грн. за період з 28.06.2023р. по 11.09.2023р., оскільки він не спростований відповідачем.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
В постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 (справа № 922/445/19) зазначено, що за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20) зазначив, що відшкодуванню підлягають не лише фактичні витрати, а й ті, які будуть понесені.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Гулько Жанною Вікторівною. Підставами для надання позивачу правничої допомоги адвокатом Гулько Ж.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС №6495/10 від 23.03.2018) є угода про надання правничої допомоги №10/1 від 10.05.2023, додаток до договору №10/1 від 11.09.2023р. та квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 11.09.2023р. про сплату 10000 грн. ОСОБА_1 на користь адвоката Гулько Ж.В.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вони є співмірними зі складністю справи, належним чином підтверджені та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у сумі 5182,17 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 626, 638 1046, 1047 ЦК України, статтями 5, 6, 10,141, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Гулько Жанна Вікторівна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 - борг за розпискою від 22.07.2022 року у сумі 518 216,99 гривень (п'ятсот вісімнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень 99 копійок), яка складається з суми позики у 515 000,00 гривень (п'ятсот п'ятнадцять тисяч гривень), трьох процентів річних за період з 29.06.2023 по 11.09.2023 у сумі 3216,99 гривень (три тисячі двісті шістнадцять гривень 99 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 - витрати по сплаті судового збору в розмірі 5182,17 (п'ять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 17 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.В.Писанець