Справа № 420/2426/24
11 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2), в якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його - ОСОБА_1 , заяв від 20.03.2023 та від 24.05.2023 про виключення з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; - зобов'язати відповідача виключити з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» його - ОСОБА_1 , засудженого 18.06.2022 року вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст.296 ч.4 КК України.
Представник позивача адвокат Романенко О.О. в обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в Ізмаїльському РТЦКСП. Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.06.2022 року його засуджено за скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст.296 ч.4 КК України та призначено основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.
Представник зазначила, що ОСОБА_1 неодноразовано звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», до яких долучав необхідні документи та оригінал військово-облікового документу. За результатом розгляду заяв відповідач повідомляв про необхідність особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідними документами для виключення з обліку.
Представник позивача, посилаючись на Порядок ведення військового обліку громадян України, затверджений Постановою КМУ від 21.03.2018 року №225, вважає, що для виключення з військового обліку не обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного.
Також стверджує, що посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомила позивача, що у зв'язку з його відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації до 01.12.2023, питання про виключення з військового обліку буде вирішуватись після 01.12.2023 року.
Представник позивача вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті заяв ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 29.01.2024 року доставлена на електронну адресу відповідачу - 30.01.2024 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 11.03.2024 року не зареєстровано).
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Спірні правовідносини виникли між ІНФОРМАЦІЯ_2 та військовозобов'язаним ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12) є військовозобов'язаним, якого комісією при Ізмаїльському РТЦКСП визнано обмежено придатним по гр. ІІ ст.4-Б розкладу хвороб (вірусні гепатити зі стійкими помірними порушеннями функцій), що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 (а.с.19).
Відповідно до військового квитку військовозобов'язаного ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач до 01.12.2023 року не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який поширюється на військовозобов'язаних, що мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/3857/22 від 18.07.2022, який набрав законної сили 22.11.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України (хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї), та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців (а.с.14-18).
Позивач 17.03.2023 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з його засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. До заяви долучено копії паспорту та РНОКПП, вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/3857/22 від 18.07.2022, ухвалу Одеського апеляційного суду від 22.11.2022, військовий квиток та обліково-послужну книжку ОСОБА_1 (а.с.20).
Листом від 03.05.2023 №4/2244/11 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив заявника, що відповідно до п.81 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 30.12.2022 №1487 виключення з військового обліку військовозобов'язаних здійснюється за їх особистої присутності. Заявнику для виключення з військового обліку запропоновано прибути з документами особисто (а.с.21).
24.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій зазначив, що 23.05.2023 року він особисто звернувся до відповідача з необхідними документами (оригіналом військового квитка) та проханням виключення його з військового обліку або надання обґрунтованої відмови, однак посадовими особами відповідача не розглянуто його заяву по суті. Заявник просив надати вмотивовану письмову відповідь на його заяву (а.с.22-24).
За результатом розгляду заяви позивача листом від 22.06.2023 року №4/3432 повідомлено про необхідність особистого прибуття з оригіналом військово-облікового документу та завіреними належним чином копіями документів для виключення з військового обліку (а.с.25).
Представник позивача, адвокат Романенко О.О., 03.01.2024 року звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію щодо прийняття рішень по заявам позивача від 20.03.2023 та від 24.05.2023 року (а.с.26).
Листом від 08.01.2024 №4/183 відповідач повідомив, що листами від 03.05.2023 №4/2244/11 та від 22.06.2023 року №4/3432 позивач повідомлявся щодо необхідності особистої присутності для виключення з військового обліку. Запропоновано ОСОБА_1 особисто прибути з документами для виключення з військового обліку (а.с.27).
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув його заяви по суті, не прийняв відповідного рішення про виключення його з військового обліку чим допустив протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ, в редакції від 31.03.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
Згідно ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Відповідно до п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних - є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Таким чином, для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, які раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину законодавцем не вимагається реальне відбуття покарання.
Згідно п.29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку (п.81 Порядку №1487).
Отже, виключення з військового обліку військовозобов'язаного передбачає проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного), для здійснення чого Порядком №1487 передбачена обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного у РТЦКСП.
Суд вважає, що звернення до РТЦКСП із заявою, до якої долучено оригінал військового квитку - не є особистим прибуттям військовозобов'язаного в розумінні Порядку №1487.
Єдиним доводом в обґрунтування позовних вимог являється посилання представника позивача, адвоката Романенко О.О., на Порядок ведення військового обліку громадян України, затверджений Постановою КМУ від 21.03.2018 року №225, положення якого наче встановлює право військовозобов'язаного на виключення з військового обліку без його особистої присутності. Адвокат Романенко О.О. не зазначає у позові назву постанови КМУ від 21.03.2018 року №225.
Судом з метою надання оцінки доводам сторони по справі та прийняття справедливого і неупередженого рішення по справі, здійснено пошук вказаного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України без його назви (за номером та датою, а також за змістом положення на яке посилається представник у позові), однак постанова КМУ від 21.03.2018 року за №225 - відсутня.
Натомість Кабінетом Міністрів України 30.12.2022 року прийнято постанову №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», положення якої поширюються на спірні правовідносини, в тому числі пункт 81 щодо обов'язкової особистої присутності військовозобов'язаного для виключення з військового обліку (для проставлення відмітки у військово-обліковому документі).
Законодавством встановлено, що виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
Відповідач надаючи позивачу листами від 03.05.2023 №4/2244/11 та від 22.06.2023 року №4/3432 відповіді на заяви, не заперечував його право на виключення з військового обліку, а лише повідомляв про необхідність обов'язкової особистої присутності військовозобов'язаного для зняття його з військового обліку, що відповідає вимогам Порядку №1487.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 про виключення з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.