11 березня 2024 р. № 400/95/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.12.2023 року по виплаті грошового забезпечення у розмірі 84 947,04 грн., зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку по виплаті грошового забезпечення у розмірі 84 947,04 грн. з 31.08.2023 року по 13.12.2023 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 провадження №11-1329aпп18.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні. Тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки правова природа компенсації за невикористане грошове майно не відноситься до грошового забезпечення, тому ст.116 КЗпП на ці правовідносини не розповсюджується відповідно до вимог постанови ВC №480/3105/09 від 30.11.2020. Положенням Закону №2011 не передбачено такого виду відповідальності військової частини як виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити.
У заперечення відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій НОМЕР_2 з 04.12.1997 року по 31.08.2023 року та перебувала на грошовому забезпеченні військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) 18.08.2023 року №45-РС була звільнена з військової служби у запас відповідно до п.3 ч.5
ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 31.08.2023 року №224 в 1 31.08.2023 року виключена із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Під час проходження мною військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 04.12.1997 року по 31.08.2023 року позивачем було отримано грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
13.12.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 84 947,04 грн. (з урахуванням ПДФО).
14.12.2023 року позивач звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.12.2023 року по виплаті грошового забезпечення у розмірі 84 947,04 грн.
26.12.2023 військова частина НОМЕР_1 надала позивачу відповідь, в якій відмовила у виплаті середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористане речове майно.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.ст.116,117 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Позивача звільнено з військової служби 31.08.2023. Повний розрахунок з позивачем проведено 13.12.2023 року в сумі 84 947,04 грн.- компенсіція за невикористане речове майно.
За період з 31.08.2023 по 13.12.2023 існувала затримка розрахунку з позивачем при звільненні, тому відповідно до ст.117 КЗпТ стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилання відповідача на те, що при звільненні позивачу не було виплачено не грошове забезпечення, а компенсація за невикористане речове майно, яке не відноситься до грошового забезпечення, не приймаються судом до уваги, оскільки ст.116 КЗпП чітко зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В день звільнення повинні виплачені всі суми. Компенсація за невикористане речове майно відповідачем 31.08.2023 при звільненні не були виплачені позивачу. Також суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачена Законом України №2011, тому її військовослужбовцям не потрібно сплачувати, оскільки в спірних правовідносинах норми Кодексу законів про працю застосовуються, як субсидіарні.
Позовні вимоги в частині словосполучення «із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 провадження №11-1329aпп18» задоволенню не підлягають, оскільки на спірні правовідносини розповсюджується норми ст.116,117 КЗпП в редакції після внесення змін 19.07.2022, а рішення ВС стосується правовідносин, які виникли до внесення до них змін.
Тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки з 31.08.2023 по день фактичного розрахунку 13.12.2023 року по виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ).
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку по виплаті грошового забезпечення з 31.08.2023 року по 13.12.2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 .
В решті позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко