Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2024 року Справа №200/1341/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 87535, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Новотрубна, 16, код ЄДРПОУ 08301764) про
визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 09.05.2020 по 23.02.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
зобов'язання нарахувати та виплати грошове забезпечення за період з 09.05.2020 по 23.02.2022 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
визнання протиправними дій стосовно утримання з доходів військового збору в період її залучення до заходів національної безпеки та оборони;
зобов'язання нарахувати та виплатити утримані з її грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони з 24.05.2020 по 30.06.2020, з 10.07.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 09.03.2021, з 24.03.2021 по 13.07.2021 року, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
За результатами ознайомлення з даною позовною заявою судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, передбачених ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки норми зазначеної статті передбачають, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 09.05.2020 по 23.02.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та зобов'язати нарахувати та виплати грошове забезпечення за період з 09.05.2020 по 23.02.2022 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
визнати протиправними дій стосовно утримання з доходів військового збору в період її залучення до заходів національної безпеки та оборони та зобов'язати нарахувати та виплатити утримані з її грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони з 24.05.2020 по 30.06.2020, з 10.07.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 09.03.2021, з 24.03.2021 по 13.07.2021 року, а до суду за захистом своїх прав звернулась 07.03.2024 за допомогою системи “Електронний суд”.
Щодо строків звернення до суду позивач в позовній заяві вказала, що в даних спірних правовідносинах не розглядаються питання порядку прийому на військову службу, порядку її проходження або звільнення. На думку позивача, спірним питанням є соціальні гарантії, а отже до застосування підлягають загальні норми законодавства, оскільки спеціальним не врегульоване питання строків позовної давності для вирішення питань соціальних гарантій. Вважає, з посиланням на статтю 233 КЗпП України, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Також вказала, що за фактичними обставинами позивач напевно дізналася про порушення своїх прав отримавши лист відповідача №09/02/165 від 01.03.2024 року.
А тому, звернулась до суду не перевищивши строк звернення до суду, та і в цілому не обмежена строком звернення до суду за захистом свого права про стягнення невиплаченої в належному розмірі індексації грошового забезпечення.
Розглянувши обгрунтування позивача щодо строків звернення до суду, суд встановив наступне.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судом встановлено, що позивач звернулась до суду з позовом 07.03.2024 року.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення умов та розмірів перерахунку грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач повинна була дізнатись про порушення свого права на 1 січня відповідного року.
При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 07.03.2024 з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Крім того, посилання позивача на отримання листа Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №09/02/165 від 01.03.2024 року у відповідь на заяву не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від позивача, нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Така правова позиція висловлена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №200/1400/23.
Щодо посилання позивача на ст. 233 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
До 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати законодавством не обмежувався.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яким внесені зміни до діючого законодавства про працю.
Цим законом назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до ч. 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 87535, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Новотрубна, 16, код ЄДРПОУ 08301764) про визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 09.05.2020 по 23.02.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; зобов'язання нарахувати та виплати грошове забезпечення за період з 09.05.2020 по 23.02.2022 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; визнання протиправними дій стосовно утримання з доходів військового збору в період її залучення до заходів національної безпеки та оборони; зобов'язання нарахувати та виплатити утримані з її грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони з 24.05.2020 по 30.06.2020, з 10.07.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 09.03.2021, з 24.03.2021 по 13.07.2021 року - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення позивачу даної ухвали шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
В разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Аканов