м. Вінниця
11 березня 2024 р. Справа № 120/2802/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення доказів
за заявою: ОСОБА_1
до: Вінницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про: забезпечення доказів до подання позову
06.03.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову.
Просить забезпечити докази шляхом витребування у Вінницького об'єднаного міського Територіального центру комплектування та соціальної підтримки його заяви від 08.02.2024 про видачу посвідчення учасника бойових дій та рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій № 11 від 25.10.2023.
Ухвалою від 07.03.2024 клопотання заявника призначено до розгляду в судовому засіданні 11.03.2024.
Належним чином повідомленні учасники справи в судове засідання не прибули.
Крім того, Вінницьким об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано відзив на заяву про забезпечення доказів та вказав про проведення судового засідання у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України, заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для вирішення клопотання в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення доказів, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 2 ст. 114 КАС України).
За змістом ч. 1 ст.116 КАС України у заяві про забезпечення доказів, серед іншого, має бути зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, зокрема обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів згодом може стати неможливим або ускладненим.
Аналізуючи наведені положення КАС України суд зауважує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті/знищенню у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, ОСОБА_1 в заяві про забезпечення доказів вказує, що ним було направлено на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заяву про надання йому статусу учасника бойових дій із доданими матеріалами, передбаченими п. 5 Положення, на що Міністерством у справах ветеранів 11.01.2024 його було повідомлено, що 25.10.2023 рішенням № 11, відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій.
31.01.2024 йому було повідомлено телефоном головою комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Військової частини НОМЕР_1 , що копію рішення №11 від 25.10.2024 було скеровано до Вінницького ОМТЦК та СП, у зв'язку з чим 08.02.2024 року ОСОБА_1 скерував на адресу Вінницького ОМТЦК та СП заяву в якій просив видати посвідчення його уповноваженому представникові - ОСОБА_2 , на його думку, оскільки лист був рекомендований, то даний доказ може бути знищено або спотворено службовими особами відповідача.
Вказав, що у зв'язку з вищевикладеним, також вбачається, що документи, які зберігає Вінницький ОМТЦК та СП перебувають під загрозою знищення або пошкодження з боку російських окупантів. Вважає обґрунтованим та доцільним здійснити забезпечення доказів, а саме: лист, протокол посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 шляхом витребування та огляду доказів до подання позовної заяви до суду.
В даному ж випадку, із змісту поданого клопотання слідує, що позивачем не наведено жодного аргументу, які б могли бути оцінені у контексті ч. 1 ст. 114 КАС України, як підстави для забезпечення доказів.
В поданому клопотанні про забезпечення доказів позивач фактично ототожнив механізм забезпечення доказів та їх витребування за загальною процедурою, передбаченою процесуальним законом.
Однак заявнику слід розмежовувати процесуальні інститути "забезпечення доказів" та "витребування доказів" у загальному порядку.
За правилами ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд звертає увагу заявника, що ототожнення ним понять "витребування доказів" та "забезпечення доказів" в даному випадку є помилковим, оскільки вирішальною підставою для забезпечення доказів є існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи надання необхідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим.
Проте наведені заявником у клопотанні про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений/знищений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Посилання на те, що документи, які зберігає Вінницький ОМТЦК та СП перебувають під загрозою знищення або пошкодження з боку російських окупантів, про які йдеться у заяві про забезпечення доказів, також не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями заявника.
Щодо посилань заявника на введення воєнного стану в Україні як на можливість знищення окупантами витребуваних доказів у майбутньому суд вважає необхідним відмітити, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для забезпечення доказів, оскільки мають існувати конкретні обставини, які обумовлюють втрату витребуваних документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 117 КАС України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
В даному ж випадку, виходячи зі змісту поданого клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, адже заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
З огляду на викладене, підстави для задоволення поданого клопотання, на переконання суду, відсутні.
Керуючись ст.ст. 117, 248, 256, 294 КАС України, -
В задоволенні клопотання про забезпечення доказів, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.