Справа № 754/11359/17 Головуючий у 1 інстанції: Таран Н.Г.
провадження № 22-ц/824/2899/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
20 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Курченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров'я України», треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежною медичною допомогою,-
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду
м. Києва з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежною медичною допомогою.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що від 25.03.2014 року позивач перебував на плановому обстеженні та лікуванні в Українському науково-практичному Центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, де позивачу було проведено обстеження. Підтвердження зроблених обстежень встановлюються випискою із історії хвороби №601 Українського науково-практичному Центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України та ехокардіографією від 04.04.2014 року.
Пізніше позивач відчував біль в ділянці лівої лопатки, та з цього приводу 14.04.2014 року звернувся до сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м.Києва, однак кваліфікованого обстеження та лікування йому не було призначено та не надано.
Після цього позивачу стала відома інформація щодо безкоштовного обстеження та лікування в «Інституті серця», відтак позивач звернувся до відповідача, де йому було зроблене медичне обстеження.
Після вказаного обстеження лікар позивачу повідомив, що позивач переніс інфаркт на ногах - «кардіограма показала рубець» та позивач був госпіталізований. Потім лікар-хірург відповідача провів коронарографію (обстеження серця) і зазначив у потребі провести операцію шунтування серця. Також заявив, що вказана операція коштуватиме 35 000 грн., а також необхідно привести дев'ять донорів для здачі крові.
18.07.2014 року позивачу була проведено операція, після якої дружина позивача ОСОБА_4 передала особисто лікарю 2 900,00 доларів США (що на той час відповідало 35 000,00 грн.). За взяті гроші лікар ОСОБА_2 квитанцію не надав. Після вказаної операції у позивача значно погіршився стан здоров'я.
Відповідно до виписки з історії хвороби №2662/14 на стаціонарному лікуванні у відповідача, позивач перебував від 14.07.2014 року до 08.08.2014 року. Також позивачу було надано рекомендації, які він виконав. Три місяці позивач лікував ліву ногу у клініці Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії. Позивачу робили уколи та ставили крапельниці.
05.01.2015 року позивач відповідно до рекомендацій звернувся до відповідача для консультації лікування. Після проведеної коронарографії позивачу стало гірше. 10.01.2015 швидкою допомогою позивач знову був доставлений в ДУ «Інститут серця МОЗ України». Відповідно до витягу з медичної карти стаціонарного хворого НОМЕР_2 на стаціонарному лікуванні у відповідача, позивач перебував від 10 до 19 січня 2015 року.
Після проведених обстежень лікар-кардіохірург відповідача ОСОБА_3 заявив, що за життєвими показниками позивачу необхідно провести операцію - стентування на серці. 12.01.2015 лікар ОСОБА_3 надав позивачу рахунок № НОМЕР_1 на оплату у Тов «Медікор» набору для коронарного стентування з використанням стент - системи Xience на суму 68,480.00 грн. 13.01.2015 року на рахунок ТОВ «Медікор» дружиною позивача було перераховано 68 480,00 грн. з призначенням платежу - набір для коронарного стентування з використанням стент-системи Xience, рахунок № НОМЕР_1 від 12.01.2015 року.
13.01.2015 року позивачу було проведено операцію Агіопластика ОГ ЛКА. За життєвими показами в стенозований сегмент ОГ ЛКА імплантовано стен Resolute Integrity 2,5х18, досягнуто до 2,7. Далі в стенозований сегмент ПКА імплатовано стент Resolute Integrity 2,25х18 дотягнуто до 2,5. Після стентування у позивача піднявся рівень лейкоцитів у крові та сечі (250 лейко мкл). Три дні позивача лікували антибіотиками для пониження рівня лейкоцитів. Лікування суттєвих результатів не мало. Однак, позивач був виписаний зі стаціонару 19.01.2015 року.
На протязі 2015 - 2016 років позивач неодноразово звертався до Міністерства охорони здоров'я України зі зверненням щодо неналежного надання позивачу медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва та ДУ «Інститут серця МОЗ України». Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 04.07.2016 року №061-8656/06.02 повідомив, що за дорученням Міністерства охорони здоров'я України розглянуто звернення позивача щодо неналежного надання медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м.Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м.Києва. Відповідно до наказів Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2012 року №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 року за №1996/22308, та від 05.02.2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.02.2016 року за №286/28416, проведено клініко-експертну оцінку якості та обсягів надання позивачу медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва.
За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги було надано копію висновку. Відповідно до висновку від 01.07.2016 року комісія Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої позивачу медичної допомоги в КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м.Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва дійшла висновку, що на підставі отриманої медичної документації, достовірних даних, підтверджуючих перенесений гострий інфаркт міокарду невідомої давнини не виявлено. Діагноз не підтверджений в наступних заключеннях (з 2015) ДУ «Інститут серця МОЗ України». Міністерство охорони здоров'я України листом від 28.04.2017 року №17-06/0-5483/4870-зв повідомило, що розглянуло позивача звернення, яке надійшло листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.04.2017 року №41-О-006988/26 стосовно надання позивачу медичної допомоги в державній установі «Інститут серця МОЗ України».
Відповідно до наказів Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2012 року №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 року за №1996/22308, та від 05.02.2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.02.2016 року за №286/28416.
06.04.2017 року клініко-експертною комісією МОЗ України проведено клініко-експертну оцінку якості надання позивачу медичної допомоги та медичного обслуговування в державній установі «Інституту серця МОЗ України». За результатами засідання комісія дійшла висновку, що медична допомога, яка надавалась позивачу в державній установі «Інститут серця МОЗ України» не відповідала стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Також зазначено: Надання медичної допомоги ОСОБА_1 в ДУ «Інститут серця МОЗ України» не відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Виявлені недоліки (відхилення): Помилки на рівні стаціонарної допомоги: операція без належних показань (втручання за життєвими показаннями при стабільній стенокардії не обгрунтована), пацієнт мав пройти додаткові методи обстеження, які виявлять життєздатність міокарда і отримати планове лікування; форма історії хвороби не відповідає вимогам наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування.
Таким чином, висновками Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) від 01.07.2016 року та Міністерства охорони здоров'я України від 06.04.2017 року встановлено, що інфаркту у позивача не було і кардіосклерозу немає (діагнози встановлені позивачу 14.07.2014 в ДУ «Інститут серця МОЗ України» повністю не вірні). Показань для проведення операцій по життєвій необхідності також не було, що підтверджують кардіограми серця до операції і після неї, ехокардіограма серця і запис на диску проведеної коронарографії перед операцією 16.07.2014 року.
Відтак, лікарями ДУ «Інститут серця МОЗ України позивачу були визначені діагнози, які не відповідають дійсності та без будь-яких об'єктивних медичних обґрунтувань проведено три операції на серці. Лікарі відповідача без будь-яких об'єктивних медичних даних повідомили позивачу завідомо неправдиву інформацію, що у позивача інфаркт і йому потрібно операції по життєвій необхідності та без будь-яких об'єктивних медичних показників провели три операції на здоровому серці, одна із них на відкритому зупиненому серці під штучним кровообігом, також було проведено 5 коронарографій, дві з них провели в перебігу двох тижнів. У результаті цих безпідставних за медичними показниками операцій, позивач поніс матеріальні витрати на загальну суму в розмірі 206 506,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 рокупозов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що рішення суду обґрунтоване Висновком судово-медичної (комісійної) експертизи, проведеної за клопотанням відповідача, яким встановлено, що проведене обстеження, медикаментозне та кардіохірургічне лікування позивача в цей період в умовах ДУ "Інститут Серця МОЗ України" відповідало "Клінічному протоколу надання медичної допомоги хворим на ішемічну хворобу серця", затверджену Наказом МОЗ України від 03.11.2008 року №622.
Дефектів у надані медичної допомоги на всіх етапах його перебування в умовах ДУ "Інститут Серця МОЗ України" не виявлено.
Крім того, зазначено, що оскільки комісією Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) проводилась клініко-експертна оцінка якості та обсягів надання медичної допомоги позивачу в КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва та надання медичної допомоги позивачу відповідачем не було предметом розгляду даної комісії, а отже медична документація відповідача під час клініко-експертної оцінки не досліджувалися - пріоритетним при постановлені рішення судом є висновок судово - медичної (комісійної) експертизи, проведений в межах даної справи за ухвалою суду.
Проте, суд першої інстанції не тільки не бере до уваги, а взагалі жодним чином не коментує Висновок клініко-експертної комісії МОЗ України від 06.04.2017 року, яким було проведено клініко - експертну оцінку якості надання позивачу медичної допомоги та медичного обслуговування в державній установі «Інституту серця МОЗ України». Саме цим висновком встановлено, серед іншого, що операція на серці, яка і є предметом спору, була проведена позивачеві без належних показань, а пацієнт мав пройти додаткові методи обстеження, які виявлять життєздатність міокарда і отримати планове лікування.
Крім того, позивач та його представник неодноразово просили надати оцінку цьому доказу (закрема, письмово, у клопотанні про долучення доказів від 03 травня 2023 року - листа МОЗ від 27.04.2023 року, яким підтверджується, що під час проведення Клініко-експертної оцінки був присутній спеціаліст відповідного профілю, що спростовувало твердження відповідача; та у Клопотання від 02 червня 2023 року про доручення доказів - листа Департамента охорони здоров'я КМДА від 02.05.2023 року щодо спеціалізації і кваліфікації членів комісії).
Так само безпосередньо під час дебатів представник позивача просив надати оцінку зазначеному доказу, однак Деснянський районний суд проігнорував цю вимогу.
З урахуванням положень ст.356 ЦПК позивач зазначав, що Висновок клініко-експертної комісії МОЗ України від 06.04.2017 року, яким проведено оцінку якості надання позивачу медичної допомоги та медичного обслуговування в державній установі «Інституту серця МОЗ України» підлягає дослідженню та оцінці судом апеляційної інстанції.
У своєму рішенні Деснянський районний суд зазначав, що комісією Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) проводилась клініко-експертна оцінка якості та обсягів надання медичної допомоги позивачу в КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва та надання медичної допомоги позивачу відповідачем не було предметом розгляду даної комісії, а отже медична документація відповідача під час клініко-експертної оцінки не досліджувалися - пріоритетним при постановленні рішення судом є висновок судово - медичної (комісійної) експертизи, проведений в межах даної справи за ухвалою суду.
Однак суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що по суті комісією досліджувався комплекс документів, зокрема і ті, які були надані ДУ «Інститут Серця МОЗ», як до проведення операції так і після. В результаті дослідження зазначених документів комісія дійшла висновку, що на підставі отриманої медичної документації, достовірних даних, підтверджуючих перенесений гострий інфаркт міокарду невідомої давнини, не виявлено. Діагноз не підтверджений в наступних заключеннях.
Вважає висновок СМЕ, який покладений в основу рішення суду першої інстанції, суперечливим доказом.
Так, позивач вважає за потрібне довести до відома суду, що пан ОСОБА_5 одночасно з посадою експерта Київського МКБ СМЕ обіймає посаду викладача Кафедри кардіохірургії, рентгенендоваскулярних та екстракорпоральних технологій, яка була створена відповідно листа МОЗ України від 25.04.2016 року №08.01-47/22/352-16/10278 наказом НМАПО ім. П.Л.Шупика №1649 від 04.05.2016 року і працює на базі ДУ «Інститут серця МОЗ України». Завідувачем цієї кафедри є пан ОСОБА_6 , який, одночасно, обіймає посаду директора ДУ «Інститут серця», який є відповідачем у справі.
Таким чином, один з експертів, який є автором висновку у справі позивача знаходиться у прямому підпорядкуванні по відношенню до уповноваженої особи відповідача, що свідчить про очевидний конфлікт інтересів.
Щодо документів, на підставі яких було проведено експертизу, то відповідно до відомостей, що містяться у самому Висновку, експертиза проводилась на підставі копій медичних документів, зокрема, на підставі копії виписки з історії хвороби №601, а не медичної картки, яка мала б зберігатись у відповідача, однак була у нього відсутня.
Окремі документи, затребувані експертною установою та визначені нею як обов'язкові для проведення судової експертизи, так і не були отримані. Зазначене, зокрема, підтверджується інформацією, яка міститься у томі №3 (а.с.40) справи №754/11359/17.
Зазначене ставить під сумнів результати експертного дослідження.
Вказує, що відповідно до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженної наказом МОЗ №6 від 17.01.1995, дія якого, відповідно до п.1.4.5 поширюється і на СМЕ, що проводяться за матеріалами цивільних справ, та норми якого є спеціальними по відношенню саме до судово- медичних експертиз, проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня отримання від органів дізнання, попереднього слідства або суду всіх необхідних матеріалів. При перевищенні експертом встановлених строків він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.
З матеріалів цивільної справи №754/11359/17 неможливо чітко встановити, коли саме експертна установа отримала всі необхідні матеріали, однак з огляду на те, що відповідно до листа (т.3, а.с.40) вартість експертизи буде розрахована після одержання усіх необхідних документів, а лист з розрахунком вартості експертизи (т.3, а.с.73) датовано 22.03.2019 року, слід вважати, що всі матеріали отримало до 22.03.2019 року включно.
Так як матеріали повернулись з виконаною експертизою, позивач має всі підстави вважати, що оплату було проведено у строк, тому граничною можливою датою одержання усіх матеріалів експертом є 22.04.2019 року.
Таким чином, граничним строком виконання експертизи було 22.05.2019 року.
Проте, експертизу було закінчено 27.02.2020 року. В порушення Інструкції про проведення СМЕ, жодних письмових повідомлень суду не було надіслано.
Крім того, вважає за необхідне зазначити, що в медичній документації відсутня інформація щодо організації направлення до ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. Стражеска», проведення необхідного комплексу обстежень Оригінал медичної амбулаторної картки не відповідає вимогам наказу МОЗ У від 14.02.2012 №110, зокрема у листку уточнених діагнозів відсутні записи щодо встановлених кардіологічних, офтальмологічних, нефрологічних та неврологічних діагнозів; записи сімейного лікаря малоінформативні; запис від 26.06.2014 року не містить інформації щодо наявності/відсутність пульсації судин на нижніх кінцівках, не призначено інструментального дослідження на основі скарг пацієнта; у записах кардіолога від 07.07.2014, 15.05.2015, 30.09.2015 року відсутня інформація щодо проведення пацієнту діагностичної програми; в записах кардіолога від 15.05.2015 року та 30.09.2015 року встановлений діагноз «постінфарктного кардіосклерозу», який не має анамнестичного чи клініко - лпбораторного, інфтрументального підтвердження, а також не підтверджений у подальших медичних документах, зокрема, виписки ДУ «Інститут серця», такий діагноз не відповідає критеріям діагностики і не міг бути встановлений на підставі фактично проведеної діагностики; у записах від 15.05.2015 та 30.09.2015 року відсутні записи щодо проведення необхідних для диспансерного нагляду за станом пацієнта досліджень (ЕКГ, Ехо КГ тощо); відсутні результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень.
У «консультативному висновку спеціаліста» від 19.05.2014 року діагноз не відповідає вимогам МКХ- 10, неповний, винесено тільки «гіпертонічну хворобу II ступеня на фоні ВСД з незначними симптомами респіраторних явищ» та «цукровий діабет І типу, важкий перебіг».
Зазначене свідчить про неповноту експертного дослідження.
Про зазначені недоліки позивач періодично зазначав (вперше про це він зазначив у Додаткових письмових поясненнях, наданих суду 31.08.2020 року, а також у клопотанні про призначення повторної СМЕ від 21.08.2020 року, згодом також у клопотанні від 28 листопада 2022 року про виправлення описки, витребування документів і призначення СМЕ) і просив визнати цей висновок недопустимим доказом та не враховувати його під час винесення рішення.
Проте такі серйозні сумніви позивача так само не були враховані чи прокоментовані судом першої інстанції.
Щодо проведення додаткової СМЕ, то клопотання позивача про призначення повторної СМЕ було розглянуто і частково задоволене судом 16 вересня 2020 року. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначає, що за клопотанням позивача після отриманого висновку судово - медичної (комісійної) експертизи, було призначено повторну судово-медичну експертизу, однак вона не була проведена та повернулась у зв'язку з неоплатою експертизи саме позивачем.
Однак, суд не зазначає про те, що, з урахуванням зазначених вище недоліків (зокрема того, що попередня СМЕ була неповною), позивач неодноразово просив суд витребувати ряд документів (зокрема, у клопотанні від 05.10.2020 та 02.11.2020 року, у яких також вказував на місцезнаходження необхідних документів, надавав докази відсутності можливості самостійно їх отримати).
Вважає, що призначена судом повторна експертиза не була проведена не з вини позивача, а у зв'язку із тим, що експертній установі не були надані усі необхідні для дослідження документи. Навіть якби призначена судом повторна судово-медична експертиза була проведена на підставі наявних матеріалів справи, вона не була б повною, адже експерти не могли б дослідити оригіналів медичної документації, дослідити всі документи. Отже, частина недоліків, через які позивач висловлює недовіру до Висновку експерта №6-2018/ц від 22.02.2020 року однозначно залишилась би актуальною.
У відзиві на апеляційну скаргу Бабич О.І. - представник ДП «Інститут серця Міністерства охорони здоров'я України» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Вказує, що відповідач не погоджується з доводами апелянта, викладеними в пункті 1 апеляційної скарги щодо повноти дослідження матеріалів справи і доказів судом першої інстанції, в тому числі з тим, що на думку апелянта, суд не тільки не бере до уваги, а взагалі не коментує Висновок клініко-експертної комісії МОЗ України від 06.04.2017 року, якою було проведено клініко-експертну оцінку якості надання позивачу медичної допомоги та медичного обслуговування в державній установі «Інститут серця МОЗ України».
Дане твердження апелянта є безпідставним, оскільки у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції посилається на ті обставини, що позивач протягом 2015 - 2016 років неодноразово звертався до Міністерства охорони здоров?я України зі зверненням щодо неналежного надання позивачу медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Оболонського району м. Києва та ДУ «Інститут серця МОЗ України».
Також, суд першої інстанції зазначав, що «Міністерство охорони здоров?я України листом від 28.04.2017 року №17-06/0-5483/4870-зв повідомило, що розглянуло звернення позивача, яке надійшло листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.04.2017 року №41-0-006988/26 стосовно надання позивачу медичної допомоги у державній установі «Інститут серця МОЗ України». Відповідно до наказів Міністерства охорони здоров?я України від 28.09.2012 року №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 року за №1996/22308, та від 05.02.2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.02.2016 року за №286/28416, 06.04.2017 року клініко-експертною комісією МОЗ України проведено клініко-експертну оцінку якості надання позивачу медичної допомоги та медичного обслуговування в державній установі «Інституту серця МОЗ України». За результатами засідання комісія дійшла висновку, що медична допомога, яка надавалась позивачу в державні установі «Інститут серця МОЗ України» не відповідала стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Також зазначено: Надання медичної допомоги ОСОБА_1 в ДУ «Інститут серця МОЗ України» не відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Виявлені недоліки (відхилення): Помилки на рівні стаціонарної допомоги: операція без належних показань (втручання за життєвими показаннями при стабільній стенокардії не обгрунтована), пацієнт мав пройти додаткові методи обстеження, які виявлять життєздатність міокарда і отримати планове лікування; форма історії хвороби не відповідає вимогам наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров?я незалежно від форми власності та підпорядкування».
Далі в рішенні від 14 липня 2023 року у справі №754/11359/17 суд першої інстанції наводить докази, які спростовують зазначені в абзаці вище обставини, зокрема Суд першої інстанції вказує, що: «Висновком судово-медичної (комісійної) експертизи передусім зауважено, що як до моменту звернення за медичною допомогою в ДУ «Інститут серця МОЗ України» так і на теперішній час ОСОБА_1 страждає на цукровий діабет І типу важкої форми. Хронічні ускладнення при цукровому діабеті пов?язані з прогресуванням ураження судин внутрішніх органів (в першу чергу серця, нирок, шкіри, головного мозку) з високим ризиком серцево-судинних захворювань, інфаркту, інсульту, хронічної ниркової недостатності і порушенням трофіки шкіри та підлеглих м'яких тканин.
Також, даним висновком судово-медичної (комісійної) експертизи підтверджено, що проведене обстеження, медикаментозне та кардіохірургічне лікування ОСОБА_1 в цей період в умовах ДУ «Інститут Серця МОЗ України» відповідало «Клінічному протоколу надання медичної допомоги хворим на ішемічну хворобу серця», затверджену Наказом МОЗ України від 03.11.2008 року №622. Дефектів у надані медичної допомоги ОСОБА_1 на всіх етапах його перебування в умовах ДУ «Інститут Серця МОЗ України» не виявлено».
Суд першої інстанції зазначає, що твердження позивача, про те, що операція 18.07.2014 року була проведена позивачу терміново, по життєвій необхідності, без будь-якої медичної необхідності лише на підставі діагностованого інфаркту міокарду не відповідає дійсності. Така операція по реваскуляризації міокарду методом аортокоронарного шунтування (АКШ) була проведена позивачу 18.07.2014 року на підставі даних проведеної діагностичної програми при IXC - огляду, лабораторних та інструментальних обстежень, додаткових діагностичних даних, в тому числі на підставі даних коронарографії від 15.07.2014 року, яка показала ураження 3 судин артерії серця. Саме ці ураження в сукупності з даними діагностики та неефективністю медикаментозного лікування, а не діагностований інфаркт міокарда (невстановленої показниками) та підставою для вибору подальшої тактики лікування.
Відтак, судом першої інстанції досліджувався Висновок клініко-експертної комісії МОЗ України від 06.04.2017 року, а тому викладені в апеляційній скарзі твердження апелянта про те, що суд нібито проігнорував існування зазначеного висновку не відповідають дійсності.
Відповідач не погоджується з позицією апелянта про те, що рішення Деснянського районного суду м. Києва не є обґрунтованим з тих підстав, що суд першої інстанції не пояснив, чому надає перевагу тому чи іншому доказу, зокрема у розрізі порівняння висновку СМЕ (судово-медичної експертизи) та висновку КЕК МОЗ.
Зазначені мотиви апеляційної скарги не грунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.ст.102, 103 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Суд призначає експертизу у справі зокрема у випадку, якщо для з?ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Відповідно до Наказу МОЗ України №69 від 05.02.2016 року «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», який регламентує порядок проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, висновки МОЗ України не є висновками експерта та не прирівнюються до них.
До того ж, відповідач неодноразово наголошував, що висновок комісії МОЗ України від 06 квітня 2017 року за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, наданий позивачу, не відповідає вимогам Наказу МОЗ України №69 від 05 лютого 2016 року «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», оскільки серед спеціалістів, які були залучені до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги немає жодного фахівця, який має кваліфікацію за спеціальністю «Кардіохірургія» та/або «Хірургія серця та магістральних судин».
У пункті 2 апеляційної скарги щодо висновку комісії Департаменту охорони здоров?я Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) апелянт стверджує те, що висновки суду щодо надання пріоритету СМЕ (судово-медичній експертизі) не є коректними.
Звертає увагу, що судом першої інстанції було встановлено, що комісією Департаменту охорони здоров?я Київської міської ради (КМДА) проводилась клініко-експертна оцінка якості та обсягів надання медичної допомоги позивачу в КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва, а не Інститутом серця Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» даної комісії.
Надання медичної допомоги позивачу в Інституті серця не було предметом розгляду даної комісії.
Медична документація Інститутом серця не надавалась та комісією Департаменту охорони здоров?я Київської міської ради (КМДА) не досліджувалася.
Отже, твердження апелянта про некоректність висновків Суду є безпідставним.
Крім того, в пункті 3 апеляційної скарги апелянт вказує про те, висновок СМЕ (судово-медичної експертизи), який покладений в основу рішення суду першої інстанції є суперечливим доказом, та наводить ряд аргументів, які не є обгрунтованими з огляду на наступне.
А) Щодо незалежності членів. Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що нібито один із експертів, який є автором висновку у справі апелянта знаходиться у прямому підпорядкуванні по відношенню до уповноваженої особи відповідача, що свідчить про очевидний конфлікт інтересів.
Дане твердження заперечується наступним.
На підставі Ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 року було проведено судово-медичну (комісійну) експертизу за матеріалами цивільної справи №754/11359/17 (2/754/1538/18), за результатами якої складено Висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 6-2018/ц.
Судово-медична експертиза була проведена експертною комісією у складі: голови - ОСОБА_7 та членів: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Апелянт повідомляє, що член експертної комісії ОСОБА_5 одночасно з посадою експерта Київського МКБ СМЕ обіймає посаду викладача Кафедри кардіохірургії, рентгенендоваскулярних та екстракорпоральних технологій, яка була створена відповідно до листа МОЗ України від 25.04.2016 року №08.01-47/22/352-16/10278 наказом НМАПО ім. П.Л. Шупика №1649 від 04.05.2016 року і працює на базі ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров?я України». Завідувачем кафедри є ОСОБА_6 , який одночасно обіймає посаду директора ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров?я України».
Відповідно до вищезазначеного, ОСОБА_5 знаходиться у підпорядкуванні ОСОБА_6 , як завідуючого кафедри кардіохірургії, рентгендоваскулярних тa екстракорпоральних технологій, а не як директора ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров?я України», що свідчить про відсутність підпорядкування та службової залежності від Відповідача, а отже відповідно до ст.38 ЦПК України підстави для відводу (самовідводу) експерта відсутні.
Також наголошує, що відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків. Враховуючи зміст статті 1172 ЦК України варто зазначити, що відповідачем у справі є юридична особа ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров'я України», а не фізична особа ОСОБА_6 , як керівник ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров?я України». Відтак, конфлікт інтересів відсутній.
Додатково звертаємо увагу на те, що судово-медична (комісійна) експертиза буда проведена експертною комісією.
Відповідно ст.111 ЦПК України комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, який не погоджується з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності.
Відповідно до Висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №6-2018/ц, експерти підписали єдиний висновок, жоден з експертів не давав окремого висновку, що вказує на відсутність впливу експерта Фуркало С.М. на результат судово-медичної (комісійної) експертизи та дає підстави не сумніватись у неупередженості експертної комісії. Висновок за результатами експертизи був беззаперечно затверджений головою експертної комісії ОСОБА_7 та іншими членами: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що дає підстави вважати його обґрунтованим та таким, що не викликає сумнівів в його правильності.
Також, варто врахувати, що експерти були попереджені про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов?язків.
Щодо документів, на підставі яких було проведено експертизу, то апелянт стверджує, що судово-медична експертиза проводилась на підставі копій медичних документів, а також, що оригінали досліджені не були.
Твердження апелянта не відповідають дійсності. Відповідно до Висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №6-2018/ц, складеного за результатами проведеної судово-медичної експертизи, на дослідження були надані:
- Цивільна справа №754/11359/17 (2/754/1538/18) в трьох томах, в якій містяться копії медичної документації, а також
- оригінал медичної карти стаціонарного хворого №?2662/14,
- оригінал медичної карти стаціонарного хворого №0014/15,
- копія медичної карти стаціонарного хворого № 0059/15.
Відповідно до клопотання представника відповідача Дацко Юлії Володимирівни від 11 липня 2018 року, з метою проведення експертизи були надані оригінал медичної карти стаціонарного хворого №2662/14, оригінал медичної карти стаціонарного хворого №0014/15 та копія медичної карти стаціонарного хворого №0059/15.
Відповідач повідомив, що медична карта стаціонарного хворого №0059/15 знята з обліку на підставі наказу Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров?я України» від 29.06.2017 року №73 за результатами службового розслідування.
Таким чином, експертною установою були отримані всі належні документи, були досліджені оригінали документів, а доводи апелянта щодо ставлення під сумнів результатів експертного дослідження у зв?язку з не дослідженням оригіналів документів є безпідставними.
Крім того, апелянт посилається на те, що нібито граничним строком виконання експертизи було 22.05.2019 року, а натомість експертизу було закінчено 27.02.2020, а також, що у порушення Інструкції про проведення СМЕ, жодних письмових повідомлень суду надіслано не було.
На думку відповідача, аргумент апелянта про те, що нібито була порушена Інструкція про проведення СМЕ (судово-медичної експертизи) - є формальним, дана обставина якщо і мала місце, то вона ніяким чином не вплинула на якість, ясність, обґрунтованість та повноту проведеної судово-медичної (комісійної) експертизи за матеріалами цивільної справи №754/11359/17 (2/754/1538/18).
Більше того, серед підстав для призначення додаткової та повторної експертизи, передбачених статтею 113 ЦПК України, відсутні такі підстави, як порушення експертом строку проведення експертизи та не повідомлення особи, яка призначила експертизу, про затримку та перевищення експертом встановлених строків.
Доводи апелянта, викладені в даному підпункті апеляційної скарги, не стосуються предмету судово-медичної (комісійної) експертизи за матеріалами цивільної справи №754/11359/17 (2/754/1538/18).
Питання, які були поставлені на вирішення експертів стосувались виключно надання стаціонарної медичної допомоги в умовах відповідача (ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров?я України»). Оригіналу медичної амбулаторної карти не було серед документів, яких потребувала експертна установа, а також серед документів, наданих для дослідження.
Також наголошує, що апелянт не є експертом, не володіє спеціальними знаннями, необхідними для з?ясування відповідних обставин справи та не може надавати висновки щодо відповідності надання медичної допомоги стандартам та протоколам.
Зауваження, вказані апелянтом є необґрунтованими та не мають відношення до проведеної експертизи.
Доводи апелянта про неповноту експертного дослідження є необґрунтованими зважаючи на наступне.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 28.03.2018 року у справі
№520/8073/16-ц (провадження №61-4114св17), якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта. А недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об?єктів або що не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання.
Під час проведення судово-медичної (комісійної) експертизи за матеріалами цивільної справи №754/11359/17 (2/754/1538/18) експертною комісією були досліджені всі витребувані та надані матеріали, а висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) №6-2018/ц містить чіткі, вичерпні відповіді на всі поставлені питання.
Щодо пункту 4 апеляційної скарги про проведення додаткової СМЕ (судово-медичної експертизи).
Вказує, що ухвалено призначити у справі повторну комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручити експертам ДСУ «Головне Бюро СМЕ МОЗ України» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).
Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .
На вирішення експертів за клопотанням позивача про призначення повторної судово-медичної експертизи, поставлено тотожні питання, щодо яких вже було надано висновок комісійної СМЕ (судово-медичної експертизи), призначеної за клопотанням відповідача.
29.06.2022 року на адресу Деснянського районного суду міста Києва надійшов лист ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», що оскільки позивачем до теперішнього часу питання стосовно оплати експертизи не вирішено, вони повертають надані матеріали без виконання.
Отже, повторна судово-медична експертиза була не проведена не у зв'язку з тим, що експертній установі не були надані усі необхідні для дослідження документи, а саме через те, що позивач не оплатив витрати на її проведення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем неправомірності дій відповідача, а саме, безпідставності проведених оперативних втручань, що заподіяла позивачу матеріальну шкоду і тому у задоволенні позову в частині матеріальної шкоди вважав необхідним відмовити.
Так як позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неналежною медичною допомогою, то суд відмовив і в частині позову про стягнення моральної шкоди.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, з 25.03.2014 року позивач перебував на плановому обстеженні та лікуванні в Українському науково-практичному Центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Позивачу було проведено обстеження. 25.03.2014 року ЕКГ - синусовий ритм, ЧСС-84 за одну хвилину. Добре положення ЕОС, вольтаж ЕКГ знижене. Помірні зміни міокарда. 04.04.2014 року позивачу проведено ехокардіографія і зроблено заключення «Розмір полостей серця в нормі. Сократимость и насосная функція міокарда ЛЖ в норме. Умерено виражение фибриозное изменения створок МК и АК. Недостаточность 0-1 степ. ТК и МК (в пределах физиологической норми). Зазначені обставини стверджуються випискою з історії хвороби №601 Українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України та ехокардіографією від 04.04.2014 року.
07-08 квітня 2014 року позивач відчував біль в ділянці лівої лопатки. Біль не стихала. З цього приводу 14.04.2014 позивач звернувся до сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м.Києва. Кваліфікованого обстеження та лікування йому не було призначено та не надано. Біль в ділянці лівої лопатки продовжувалась.
09 липня 2014 позивач звернувся до відповідача і його було направлено до ендокринолога, який заявив, що у зв'язку з великим діабетам у позивача можуть бути проблеми з серцем і направив на консультацію до кардіолога.
14 липня 2014 року у відповідача позивачу було проведено Ехо КГ і зроблено заключення: «Гипокинезія заднє-боковой стенок ЛХЖ в базальтно-средних отделах. Сократительная функція ЛЖ компенсирована. Полости и Стеки сердца в пределах норми. Функции и структура клапанов не нарушена. Диастолическая функция ЛЖ не нарушена. Признаки ЛГ отсуствуют. Кровоток в брюшной аорте магистральний». Після вказаного обстеження лікар позивачу повідомив, що позивач переніс інфаркт на ногах - «кардіограма показала рубець» і позивач був госпіталізований.
15 липня 2014 року лікар-хірург відповідача ОСОБА_3 провів коронарографію (обстеження серця) і зробив заключення: «Стеноз ПМЖВ ЛКА в среднем отделе 70% Субокклюзия a.intermedia, ВТК1. Окклюзия ВТК2. Стеноз ПКА в диастальном отделе 75%».
18 липня 2014 року позивачу хірургом відповідача ОСОБА_2 була проведено операція «Аортокоронарное шунтирование -2 (a.intermedia, ЗЬЖА), мамарнокоронарное шунтувание - 1 (ПМЖА).
Відповідно до виписки з історії хвороби №2662/14 на стаціонарному лікуванні у відповідача, позивач перебував від 14.07.2014 року до 08.08.2014 року з діагнозом: «Стенокардія напряжения ФК ІІІ. Ателосклеротический и посинфарктний (давность) неизвестна кардиосклероз. Стенозирующий атеросклероз коронарних артерий. Гипертоническая болезнь ІІІ ст. СН ІІАст с сохраненной фракцией виброса левого желудочка. ФК ІІ. Сахарний диабет Ітип, тяжелая форма в стадии декомпресии. Пролиферативная диабетическая ретинопатия, макулопатия, осложненная катаракта OU. Диабетическая полинейропатия вегето-сенсорная форма. Нейрогенний мочевой пузирь». Також позивачу було надано рекомендації, які він виконав. Три місяці позивач лікував ліву ногу у клініці Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії. Позивачу робили уколи, ставили крапельниці. 05.01.2015 позивач відповідно до рекомендацій звернувся до відповідача для консультації лікування. Відповідно до виписки з історії хвороби №0014/15 на стаціонарному лікуванні у відповідача, позивач перебував від 05 до 06 січня 2015 року з діагнозом «ИБС: стенокардія напряжения ІІ-ІІІ ФК. Диффузний кардіосклероз. Стенозирующий атеросклероз коронарних артерий. Состояние после АКШ-2, МКШ-1 (18.07.2014 Гипертоническая болезнь ІІ ст. СН І-І А ст. с сохраненной фракцией виброса левого желудочка. Сахарний диабет І тип, тяжелая форма».
Встановлено, що 10 січня 2015 року швидкою допомогою позивач знову був доставлений в ДУ «Інститут серця МОЗ України». Відповідно до витягу з медичної карти стаціонарного хворого НОМЕР_2 на стаціонарному лікуванні у відповідача позивач перебував від 10 до 19 січня 2015 року з діагнозом: 1ХС стенокардія напруги ІІ-ІІ ФК. Дифузний кардіосклероз. Стенозуючий аретосклероз коронарних артерій (КВГ 10.01.2015: стеноз середньої третини ПМЖВ 70%. Субокклюзия intermediate прохідний, без особливостей. Мамарний шунт на ПМЖВ прохідний, без особливостей. Венозний шунт на ПКА не візуалізується). Стан після АКШ-2, АКШ - 1 (18.07.2014). Гіпертонічна хвороба ІІ с.т. СН ІІ А зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, ФВ 63%. Цукровий діабет, І тип, важка форма, стадія декомпенсації. Після проведених обстежень лікар-кардіохірург відповідача ОСОБА_3 заявив, що за життєвими показниками позивачу необхідно провести операцію - стентування на серці.
13.01.2015 на рахунок ТОВ «Медікор» дружиною позивача було перераховано 68 480,00 грн. з призначенням платежу набір для коронарного стентування з використанням стент-системи Xience, рахунок №20 від 12.01.2015 року.
13.01.2015 року позивачу було проведено операцію Агіопластика ОГ ЛКА.
Протягом 2015-2016 років позивач неодноразово звертався до Міністерства охорони здоров'я України зі зверненням щодо неналежного надання позивачу медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва та ДУ «Інститут серця МОЗ України». Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 04.07.2016 року №061-8656/06.02 повідомив, що за дорученням Міністерства охорони здоров'я України розглянуто позивача звернення щодо неналежного надання медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м.Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Оболонського району м. Києва. Відповідно до наказів Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2012 року №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 року за №1996/22308, та від 05.02.2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.02.2016 року за №286/28416, проведено клініко-експертну оцінку якості та обсягів надання позивачу медичної допомоги в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва. За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги було надано копію висновку.
Згідно висновку від 01.07.2016 року комісія Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої позивачу медичної допомоги в КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва дійшла висновку, що на підставі отриманої медичної документації, достовірних даних, підтверджуючих перенесений гострий інфаркт міокарду невідомої давнини, не виявлено. Діагноз не підтверджений в наступних заключеннях (з 2015 року) ДУ «Інститут серця МОЗ України». Міністерство охорони здоров'я України листом від 28.04.2017 року №17-06/0-5483/4870-зв повідомило, що розглянуло звернення позивача, яке надійшло листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.04.2017 року №41-О-006988/26 стосовно надання позивачу медичної допомоги в державній установі «Інститут серця МОЗ України».
За наказами Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2012 року №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 року за №1996/22308, та від 05.02.2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.02.2016 року за №286/28416, 06.04.2017 клініко-експертною комісією МОЗ України проведено клініко-експертну оцінку якості надання позивачу медичної допомоги та медичного обслуговування в державній установі «Інституту серця МОЗ України». За результатами засідання комісія дійшла висновку, що медична допомога, яка надавалась позивачу в державній установі «Інститут серця МОЗ України» не відповідала стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Також зазначено: Надання медичної допомоги ОСОБА_1 в ДУ «Інститут серця МОЗ України» не відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Виявлені недоліки (відхилення): Помилки на рівні стаціонарної допомоги: операція без належних показань (втручання за життєвими показаннями при стабільній стенокардії не обґрунтована), пацієнт мав пройти додаткові методи обстеження які виявлять життєздатність міокарда і отримати планове лікування; форма історії хвороби не відповідає вимогам наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування.
Висновком судово-медичної (комісійної) експертизи передусім зауважено, що як до моменту звернення за медичною допомогою в ДУ «Інститут серця МОЗ України» так і на теперішній час Остролуцький страждає на цукровий діабет І типу важкої форми. Хронічні ускладнення при цукровому діабеті пов'язані з прогресуванням ураження судин внутрішніх органів (в першу чергу серця, нирок, шкіри, головного мозку) з високим ризиком серцево -судинних захворювань, інфаркту, інсульту, хронічної ниркової недостатності і порушенням трофіки шкіри та підлеглих м'яких тканин.
Також, даним висновком судово-медичної (комісійної) експертизи підтверджено, що проведене обстеження, медикаментозне та кардіохірургічне лікування ОСОБА_1 в цей період в умовах ДУ «Інститут Серця МОЗ України» відповідало «Клінічному протоколу надання медичної допомоги хворим на ішемічну хворобу серця» затверджену Наказом МОЗ України від 03.11.2008 року №622. Дефектів у надані медичної допомоги ОСОБА_1 на всіх етапах його перебування в умовах ДУ «Інститут Серця МОЗ України» не виявлено.
Крім того, даним висновком експертів встановлено, що прояви ускладнень цукрового діабету І типу, важкої форми у ОСОБА_1 не можуть бути обумовлені наданням йому кардіохірургічної допомоги.
Твердження позивача, про те, що операція 18.07.2014 року була проведена позивачу терміново, по життєвій необхідності, без будь-якої медичної необхідності лише на підставі діагностованого інфаркту міокарду не відповідає дійсності. Така операція по реваскуляризації міокарду методом аортокоронарного шунтування (АКШ) була проведена позивачу 18.07.2014 року на підставі даних проведеної діагностичної програми при ІХС - огляду, лабораторних та інструментальних обстежень, додаткових діагностичних даних, в тому числі на підставі даних коронарографії від 15.07.2014 року, яка показала ураження 3 судин артерії серця. Саме ці ураження в сукупності з даними діагностики та неефективністю медикаментозного лікування, а не діагностований інфаркт міокарда (невстановленої давнини), як стверджує позивач, стали показниками та підставою для вибору подальшої тактики лікування.
Крім того, позивач посилається на висновок комісії Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) від 01.07.2016 року як доказ неналежної наданої медичної допомоги відповідачем.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки комісією Департаменту охорони здоров'я Київської міської ради (КМДА) проводилась клініко-експертна оцінка якості та обсягів надання медичної допомоги позивачу в КНП «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Оболонського району м. Києва та надання медичної допомоги позивачу відповідачем не було предметом розгляду даної комісії, а отже медична документація відповідача під час клініко-експертної оцінки не досліджувалися - пріоритетним при постановлені рішення судом є висновок судово - медичної (комісійної) експертизи, проведений в межах даної справи за ухвалою суду.
При цьому, суд також враховує, що за клопотанням позивача після отриманого висновку судово - медичної (комісійної) експертизи було призначено повторну судово-медичну експертизу, яка не проведена та повернулась у зв'язку з не оплатою експертизи саме позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
За приписами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно змісту п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
На підставі наданих учасниками процесу доказами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем неправомірності дій відповідача, а саме безпідставності проведених оперативних втручань, що заподіяла позивачу матеріальну шкоду, а тому в задоволенні позову в частині матеріальної шкоди необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
За п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року.
Головуючий:
Судді: