14 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, в кримінальному провадженні № 422023000000000049 від 18.01.2023.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подану ним скаргу на повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 складене 11.08.2023, а фактично вручене ОСОБА_7 18.08.2023.
На підтвердження таких доводів сторона захисту надавала слідчому судді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу від 18.08.2023, в якому чітко вбачається, як виглядає цифра 18 у виконанні слідчого ОСОБА_8 .
На переконання захисника, у порівнянні дат спірного повідомлення
_____________________________________________________________________________________Справа № 761/40121/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1654/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
про підозру та вказаного клопотання вбачається істотна різниця, та таке порівняння вказує на невідповідність проставленої дати в письмовому повідомленні про підозру фактичному врученню такого повідомлення ОСОБА_7 .
Проте, слідчий суддя, відмовляючи в задоволені поданої скарги, жодним чином не обґрунтував вказане рішення, та не вказав, на підставі чого суд дійшов до висновку про відповідність дати, яка міститься в письмовому повідомленні про підозру, даті його фактичного вручення ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як убачається із матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України, за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000049 від 18.01.2023 року, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
18.08.2023 року слідчим 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , у межах вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_10 у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 111-1 КК України.
30.10.2023 захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 18.08.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, в кримінальному провадженні № 422023000000000049 від 18.01.2023, та зобов'язати уповноважену особу - слідчого ГСУ СБ України або прокурора Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 18.08.2023.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, в кримінальному провадженні № 422023000000000049 від 18.01.2023.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ч. 1 ст. 277 КПК України, та при його врученні дотримано вимоги ст. 278 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Як убачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 18.08.2023 у кримінальному провадженні № 422023000000000049 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за формою та змістом вказане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та містить усі передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Доводи апелянта на недотримання органом досудового розслідування порядку вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, з посиланням на те, що повідомлення про підозру складене 11.08.2023, а вручене ОСОБА_7 18.08.2023, ретельно перевірялися колегією суддів під час апеляційного розгляду, але не знайшли свого підтвердження.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Як встановлено слідчим суддею під час розгляду скарги, шляхом дослідження матеріалів кримінального провадження № 422023000000000049, повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 422023000000000049 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, було складено та повідомлено останньому 18.08.2023.
Доказів на підтвердження тієї обставини, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 складене не 18.08.2023, а 11.08.2023, захисником підозрюваного до скарги не долучено та під час апеляційного розгляду не надано.
Та обставина, що, на переконання апелянта, убачається різниця у написанні слідчим дат на оскаржуваному повідомленні про підозру та на клопотанні про застосування запобіжного заходу від 18.08.2023, саме по собі не може бути достатньою підставою для висновку про складення слідчим оскаржуваного повідомлення про підозру саме 11.08.2023, ураховуючи, що інші докази на підтвердження такого висновку у матеріалах кримінального провадження відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що навіть у випадку вручення особі повідомлення про підозру не в день його складення, вказана обставина у даному конкретному випадку та з урахуванням положень ст. ст. 113, 116, 278 КПК України в їх взаємозв'язку, не свідчить про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону, які потягли б за собою скасування повідомлення про підозру.
Так, частиною першою ст. 278 КПК України фактично визначено різні строки вручення повідомлення про підозру, та визначено дії слідчого чи прокурора у випадку неможливості вручення повідомлення про підозру в день його складання. Зокрема для особи, яка не перебуває під вартою, строк вручення повідомлення про підозру залежать від наявності реальної можливості здійснити таке вручення у день складання повідомлення.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, доводи сторони захисту стосовно порушення порядку вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру є необґрунтованими.
Таким чином, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення, колегія суддів не вбачає.
Інші доводи скарги захисника фактично зведені до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів, однак з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру, про що обгрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3