Справа № 991/1065/24
Провадження № 1-кс/991/1076/24
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
05 березня 2024 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2 .
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Інформація у скарзі відсутня.
Прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].
Інформація у скарзі відсутня.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Інформація у скарзі відсутня.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1?6].
Адвокат ОСОБА_3
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР).
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
Скаржник ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчим суддею з доданих до скарги матеріалів було встановлено, що 24 січня 2024 року скаржник надіслав до НАБУ заяву від 24 січня 2024 року про вчинення вищими посадовими особами державних органів влади, у тому числі Головою НАЗК, військовослужбовцями вищого офіцерського складу СБУ, прокурорами Офісу Генерального прокурора, посадовцями Державної податкової служби, вищими посадовими особами органів ДМС України, ДБР, Офісу Президента України, Комісії при Президентові України кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 161 (умисні дії, спрямовані на обмеження прав громадян за ознаками політичних переконань), ч. 2 ст. 364 (зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки) Кримінального кодексу України.
Проте, відомості за вищевказаною заявою до ЄРДР внесені не були, що є порушенням вимог ст. 214 КПК України.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить:
- розглянути скаргу на бездіяльність уповноваженої особи (детектива НАБУ), що полягає у невнесенні відомостей за фактом вчинення Головою НАЗК, військовослужбовцями вищого офіцерського складу СБУ, прокурорами Офісу Генерального прокурора, посадовцями Державної податкової служби, вищими посадовими особами органів ДМС України, ДБР, Офісу Президента України,Комісії при Президентові України кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 161 (умисні дії, спрямовані на обмеження прав громадян за ознаками політичних переконань), ч. 2 ст. 364 (зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки) Кримінального кодексу України, до ЄРДР після отримання відповідної заяви ОСОБА_4 про це від 24.01.2024;
- зобов'язати уповноважену особу (детектива НАБУ) негайно внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 24.01.2024 про вчинення Головою НАЗК, військовослужбовцями вищого офіцерського складу СБУ, прокурорами Офісу Генерального прокурора, посадовцями Державної податкової служби, вищими посадовими особами органів ДМС України, ДБР, Офісу Президента України, Комісії при Президентові України кримінальних правопорушень передбачених ч. З ст. 161, ч. 2 ст. 364, негайно розпочати досудове розслідування, про що повідомити ОСОБА_4 як заявника, та вручити ОСОБА_4 пам'ятку про права і обов'язки потерпілого;
- зобов'язати уповноважену особу (детектива НАБУ), яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години з моменту внесення таких відомостей, надати заявнику витяг з ЄРДР та повідомити Вищий антикорупційний суд про виконання ухвали шляхом направлення копії витяту з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На підтвердження зазначених обставин скаржник долучив до скарги копії матеріалів, зокрема: заяви ОСОБА_4 про вчинення кримінальних правопорушень від 24.01.2024 з усіма, додатками; фіскального чеку № 0303917231489 від 24.01.2024 та роздруківки з сайту ПАТ «Укрпошта» про рух поштового відправлення № 0303917231489.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник НАБУ у судове засідання не прибув, надіслав пояснення, де просив розглянути скаргу за його відсутності, а у її задоволенні відмовити. Зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 , в межах компетенції, Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України, на даний час, не встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки у заяві не викладено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, підслідних детективам Національного антикорупційного бюро України. При цьому розгляд інших, порушених у зазначеній заяві, питань не належить до компетенції Національного бюро, відтак останню разом з додатками до неї листом від 02.02.2024 вих. 112-050/3072 надіслано до Державного бюро розслідувань для розгляду в межах компетенції.
Слідчий суддя дослідив скаргу та додані до неї матеріали, а також заслухав думку представника заявника.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України: «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 КПК України: «Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України: «Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення злочину особою, яка обіймає будь-яку з посад, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, зокрема державним службовцем, посада якого належить до категорії "А".
Відповідно до вимог п. п. 2 та 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування».
Відповідно до вимог примітки ст. 45 КК України: «Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 364 КК України: «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Відповідно до вимог п. п. 1 п. 2 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, до Реєстру вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. п. 4 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Зі змісту зазначених норм видно, що належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності (умов підсудності), які встановлені ч. 1 ст. 33-1 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України або/та кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України та обов'язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Умовами підсудності кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, передбаченими п.п. 1 та 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, є вчинення кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом та/або розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, який у дві тисячі і більше разів має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою правоохоронного органу, тобто перевищувати 5 368 000,00 гривень.
Так, у своїй скарзі ОСОБА_4 просить зобов'язати уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 161 та ч. 2 ст. 364 КК України, водночас слідчий суддя звертає увагу на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 161 КК України не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а відповідно і до сфери здійснення судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України.
Слідчий суддя також зазначає, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Зі змісту скарги видно, що скаржник просить внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Проте, зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення видно, що в ній не зазначені будь-які обставини, що вказували б на вчинення Головою НАЗК, військовослужбовцями вищого офіцерського складу СБУ, прокурорами Офісу Генерального прокурора, посадовцями Державної податкової служби, вищими посадовими особами органів ДМС України, ДБР, Офісу Президента України, Комісії при Президентові України дій із зловживанням владою або використанням службового становища з метою одержання неправомірної вигоди, що в свою чергу є умовою для здійснення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, є злочином з матеріальним складом, обов'язковою умовою якого є наявність наслідків у вигляді істотної шкоди чи тяжких наслідків. Слідчий суддя не знайшов підтвердження доводам скаржника про те, що діями Голови НАЗК, військовослужбовців вищого офіцерського складу СБУ, прокурорів Офісу Генерального прокурора, посадовців Державної податкової служби, вищих посадових осіб органів ДМС України, ДБР, Офісу Президента України, Комісії при Президентові України була спричинена будь-яка майнова шкода. Слідчий суддя також враховує і те, що у заяві скаржника відсутні будь-які вказівки на мету отримання вказаними посадовими особами та/або будь-якою іншою фізичною або юридичною особою неправомірної вигоди, що є обов'язковою кваліфікуючою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що за інформацією, яка міститься у заяві скаржника, не видно наявності обов'язкових ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема, наявності істотної шкоди, тяжких наслідків та мети отримання неправомірної вигоди вище зазначеними посадовими особами та/або іншою фізичною або юридичною особою.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що зі змісту заяви неможливо встановити кваліфікацію кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України,, через відсутність обов'язкових ознак складу злочину, зокрема його об'єктивної сторони, а тому скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 214, 216, 303, 307, 372, 376 КПК України, дійшов висновку про те, що скарга ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ задоволенню не підлягає.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 11 березня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1