Провадження № 11-кп/821/273/24 Справа № 711/9154/23 Категорія: ст.537,539 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
представника ДУ «Черкаський
слідчий ізолятор» ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 січня 2024 про задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Захисник ОСОБА_8 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси із клопотанням про застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення, у якому зазначив про те, що ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12, ст. 25 КК України - є необережним тяжким злочином, а тому наявні умови для застосування до ОСОБА_7 положень п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України.
Зазначив, що за період відбування покарання в місцях позбавлення волі ОСОБА_7 характеризується добре, з позитивної сторони, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці має 9 заохочень правами начальника установи, дисциплінарних стягнень не має, працевлаштований в СІЗО у відділенні господарчого обслуговування, підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними, у відношенні до засуджених неконфліктний, вину у скоєному злочині усвідомив і глибоко розкаюється. ОСОБА_7 має низку професій, після звільнення з місць позбавлення волі він має можливість працевлаштуватися і своєю працею та поведінкою спроможний довести суду та суспільству своє виправлення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.01.2024 задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , мотивуючи тим, що маються підстави для застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання, який сумлінною поведінкою та ставленням до праці в процесі відбування покарання довів своє виправлення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу в якій просила ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2024 у справі № 711/9154/23 скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Кропивницького апеляційного суду від 01.09.2020.
Апеляційні вимоги обгрунтувала тим, що за вироком Кропивницького апеляційного суду від 01.09.2020 на користь потерпілих стягнуто відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням та витрати на правову допомогу на загальну суму 254 000 грн. Однак, відсутні документально підтверджені дані про те, що засудженим відшкодовані, завдані кримінальним правопорушенням збитки.
Як вбачається з наявних в матеріалах особової справи рапортів уповноважених осіб ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та постанов про застосування заохочення, підставою для їх отримання засудженим було виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки.
Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України, Інструкції про роботу відділів контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 №845/7, (далі - Інструкція), обов'язок подання до суду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання покладається саме на установу, яка готує до суду матеріали подання відносно засудженого та лише після прийняття комісією позитивного рішення про подання до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення.
Зазначає, що відповідно до характеристики на засудженого від 15.12.2023, затвердженої начальником ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», датою настання передбаченого законодавством умовно-дострокового звільнення у відповідності до ст. 81 КК України є 14.09.2024 по відбуттю засудженим 2/3 строку покарання, призначеного судом. У зв'язку з тим, що на даний час не настала передбачена законодавством пільга, комісією установи не розглядалося питання про умовно-дострокове звільнення засудженого.
Апелянт зазначила, що враховуючи мету покарання, передбачену ч. 2 ст. 50 КК України, тенденцію задовільної поведінки засудженого, відсутність повного відшкодування завданих діянням збитків потерпілим, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, непоправні наслідки, які ним завдано, дані характеристики та думку представника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», вирішення питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 є передчасним.
На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав заперечення в якому просив відмовити в її задоволенні , та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заперечення мотивував тим, що в суді першої інстанції під час розгляду клопотання ні прокурор, ні представник установи виконання покарань, не заперечували того факту, що ОСОБА_7 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і що він заслуговує на звільнення, єдиною причиною їх незгоди з клопотанням було те, що на їх думку ще не настав час для застосування ст.81 КК України.
Зауважив, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання встановив, що збитки дружині потерпілого в сумі 488 669,22 грн. були відшкодовані ще на стадії досудового розслідування, і вона не мала претензій до ОСОБА_7 при розгляді справи в суді. Стосовно відшкодування збитків іншим потерпілим, то судом було встановлено, що збитки частково відшкодовувались під час відбування ОСОБА_7 покарання.
Зазначив, що враховуючи загальний строк покарання, визначеного судом - 5 років позбавлення волі та початок строку відбування покарання - 14.05.2021 року, ОСОБА_7 вже відбув половину строку покарання.
Захисник ОСОБА_8 вважає, що суд першої інстанції з урахуванням вимог КК України та КВК України прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 довів своє виправлення і заслуговує умовно-дострокового звільнення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, зазначивши, що вважає передчасним задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого, думку засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, просили відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, думку представника СІЗО м.Черкаси ОСОБА_9 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши особову справу ОСОБА_7 , та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.
Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.
Дані вимоги судом першої інстанції щодо ОСОБА_7 місцевим судом виконано .
Як вбачається з п.2 ч.1 ст.537 КПК України щодо питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України щодо порядку вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органом або установи виконання покарань, а також інших осіб, установи або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Це положення може бути застосоване за одночасної наявності двох умов: 1) фактичне відбуття засудженим не менше половини строку покарання; 2) особа має бути засуджена за кримінальний проступок, нетяжкий злочин або за необережний тяжкий злочин. Перелік цих умов вичерпний.
Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно -дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, ощадливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
При розгляді матеріалів справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про фактичне відбуття засудженим ОСОБА_7 половини строку, призначеного йому покарання за вироком Кропивницького апеляційного суду від 01.09.2020 року (Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2018 року) за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України - 5 років позбавлення волі, відраховуючи початок строку відбування покарання - 14.05.2021 року, так як в цей день він був затриманий та направлений для відбування покарання до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», та врахував, що злочин, за яким засуджено ОСОБА_7 , передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12, ст. 25 КК України - є необережним тяжким злочином, що дало йому право бути умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі.
Крім того, засуджений ОСОБА_7 за час перебування в місцях позбавлення волі характеризується наступним чином: має повну середню освіту, кваліфікацію, має незакінчену вищу освіту - Черкаський політехнічний технікум, за освітою електрофікація, автоматизація сільського господарства. Працював працівником на будівництві різноробочим. Працює в установі виконання покарань, володіє достатніми навичками для отримання роботи після звільнення. До праці ставиться сумлінно, виконує всі поставлені завдання. Особа частково матеріально залежала від своєї сім'ї, друзів, соціального забезпечення дітей або найближчих родичів (пенсії, інші виплати). Відсутній інтерес до настільних чи інших ігор з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди. . Не вчиняє дії, пов'язані з погрозами або насильством, робить висновки зі своїх минулих помилок, іноді повторює помилки. Бувають прояви неадекватної до ситуації поведінки. Відсутні явні ознаки нервового збудження, ознаки пригнічення, самооцінка адекватна.
Згідно вироку суду засуджений не лікувався від психічних розладів та не перебуває на обліку в психіатра. Зі слів засудженого ворожість не проявляє, дії пов'язанні з погрозами або насильством не вчиняє. Визнає, що не завжди вдається справлятися з емоціями, в конфліктних ситуаціях може проявляти нестриманість.
Шляхом спостереження - вади розвитку, інтелекту чи психічних захворювань, які призводять до нездатності мислити чітко чи раціонально не виявлені. Рівень розвитку комунікативних навичок задовільний, може домовлятися та вирішувати суперечки конструктивним шляхом, зроблено на і основі бесіди з іншими засудженими, персоналом установи та особисте спостереження, бесіда.
Висловлює свою точку зору, переважно, спокійно. Робить висновки зі своїх минулих помилок, не повторює помилки, не порушує режимних вимог, дисциплінарних стягнень не має. З психологічної характеристики: говіркий, з вираженою жестикуляцією та мімікою, емоційний, чутливий, схильний до брехні, перебільшування, досить і впевнений у собі, здатен концентруватись на поставленій цілі. Не організований, важко в умовах жорсткої дисципліни. Характеризується гіпертимним та демонстративним типом акцентуації. Бере участь у програмі диференційованого впливу за програмами: Духовне відродження, Творчість, Правова просвіта, Фізкультура та спорт.
Не має друзів та кола спілкування, в якому підтримують прокримінальні настанови та спосіб життя. Є друзі, соціальні контакти (у т.ч. з іншими засудженими).До засудження не підтримував кримінальні зв'язки або зв'язки з особами з антисоціальною поведінкою
Соціальні зв'язки підтримуються. Стабільні зв'язки з рідними та близькими, які позитивно впливають на засуджену особу. Проживає з цивільною дружиною та матір'ю. До дисциплінарної відповідальності не притягався. За оцінюваний період заходи стягнення не застосовувалися.
Має заохочення - подяки : 11.06.2021, 28.12.2021, 17.03.2022, 15.06.2022, 20.09.2022, 20.12.2022, 29.03.2023, 14.06.2023, 19.09.2023, 15.12.2023.
Має позитивні плани на майбутнє - здоровий спосіб життя, робота. За час перебування в установі характеризується позитивно. Виконує всі завдання, ввічливий.
І хоча умовно-дострокове звільнення є актом заохочення і застосовується тільки до тих засуджених, які сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і таке звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду, - оцінюючи поведінку засудженого та відношення його до праці під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, місцевий суд з огляду на діюче законодавство дійшов до вірного висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_7 від призначеного покарання умовно-достроково.
Як вбачається з характеризуючих матеріалів на засудженого ОСОБА_7 , висновку щодо ступеня виправлення засудженого, він характеризується позитивно, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці має 10 заохочень, дисциплінарних стягнень не має, працевлаштований в СІЗО у відділенні господарчого обслуговування, підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними, у відношенні до засуджених не конфліктний, вину у скоєному злочині усвідомив і глибоко розкаюється.
Крім того, як вбачається з ухвали суду першої інстанції, і це підтвердив засуджений ОСОБА_7 під час розгляду справи в апеляційній інстанції, збитки дружині потерпілого в сумі 488 669,22 грн. були ним відшкодовані ще на стадії досудового розслідування, і вона не мала до нього претензій при розгляді справи в суді, що підтверджується розпискою ОСОБА_11 від 27.01.2018 (а.с.58). Стосовно відшкодування збитків іншим потерпілим, то судом було встановлено, що збитки частково відшкодовувались під час відбування ОСОБА_7 покарання.
На підставі доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що ОСОБА_7 поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому вважає за доцільне застосувати до засудженого ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що приймаючи рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , суд першої інстанції належним чином не врахував тенденцію задовільної поведінки засудженого, відсутність повного відшкодування завданих діянням збитків потерпілим, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, непоправні наслідки, які ним завдано, дані характеристики, та передчасно вирішив питання про умовно-дострокове звільнення останнього, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки аналіз матеріалів даного судового провадження, матеріалів особової справи ОСОБА_7 та наданих захисником матеріалів з поданими письмовими запереченнями, дозволяють дійти висновку, що у поведінці засудженого ОСОБА_7 дійсно мають місце позитивні тенденції, які у своїй сукупності доводять, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки дані про його особу, наявність позитивної характеристики та 10 заохочень, які засуджений ОСОБА_7 отримав з 11.06.2021 по 15.12.2023 (а.с.22) свідчать про наявність достатніх підстав для його звільнення умовно-достроково від відбування покарання.
Доводи апелянта про те, що на даний час не настала передбачена законодавством пільга для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, і що саме установа, де відбуває покарання засуджений ОСОБА_7 , має звертатися до суду з клопотанням про його умовно дострокове звільнення від відбування покарання, є неспроможними, з наступних підстав.
Придніпровський районний суд м.Черкаси дотримався двох умов для застосування положень п.1 ч.3 ст.81 КК України, а саме врахував, що загальний строк покарання, визначеного судом ОСОБА_7 - 5 років позбавлення волі, початок строку відбування покарання 14.05.2021, ще станом на 14.11.2023 він вже відбув половину строку покарання, а також врахував, що злочин за яким засуджено ОСОБА_7 - злочин передбачений ч.1 ст.135 КК України, відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, а злочин передбачений ч.2 ст.286 КК України, відповідно до ч.5 ст.12, ст.25 КК України - є необережним тяжким злочином.
Щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з питань умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.539 КПК України для вирішення питання, які виникають під час та після виконання вироку захисник засудженого має право звернутися до суду, в тому числі з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 є обґрунтованою і вмотивованою, оскільки викладені в ній висновки відповідають фактичним обставинам провадження як такі, що підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, і її слід залишити без змін.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.
Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б слугували підставою для скасування ухвали районного суду, при апеляційному перегляді не встановлено.
Керуючись ст.404, 407, 537, 539 КПК України, ст.81 КК України, колегія суддів ,-
Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11 січня 2024 року про задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді