Постанова
Іменем України
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 388/792/19
провадження № 61-1724св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року у складі судді Степанової С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Доманівської нотаріальної контори Миколаївської області Грушанська Інна Володимирівна, про визнання заповіту недійсним та
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з: житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані у с. Згода, Долинський район, Кіровоградська область; 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 ; 3/4 частини гаража № НОМЕР_1 , що розташований у автогаражному товаристві «Металург», м. Долинська, Кіровоградська область.
Позивачка є власником 1/4 частини вказаної квартири та гаража в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті свого сина та її брата - ОСОБА_5
23 квітня 2019 року ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріуса Доманівського районного нотаріального округу Миколаївської області Грушанської І. В. із заявою про прийняття спадщини за законом на вказане спадкове майно, після чого їй стало відомо про заповіт, складений її матір'ю, яким вона заповіла все своє майно онуці ОСОБА_2 , яка подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом.
ОСОБА_1 вважала, що її мати за життя не могла підписати заповіт, його посвідчення відбулося проти її волі та без її участі; у силу свого похилого віку та тяжких хвороб її мати не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Грушанською І. В. 25 вересня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
03 червня 2020 року рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 склала заповіт на випадок смерті про те, що все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось переходить на користь онуки ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В., яка заміщувала нотаріуса Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Під час складання заповіту особу заповідачки було встановлено, її дієздатність перевірено. Заповіт прочитано вголос заповідачкою і власноручно підписано нею. Підстави заявленого позову у суді не доведені.
29 березня 2021 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року залишено без змін без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позові ОСОБА_1 посилалася на те, що на момент складання оспорюваного заповіту спадкодавиця не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними в силу похилого віку та тяжких хвороб, у тому числі хвороби психіки, однак, твердження позивачки спростовуються листом Долинської центральної районної лікарні від 26 грудня 2019 року № 1994/01-13, згідно з яким ОСОБА_6 на обліку у лікаря - психіатра не перебувала, за медичною допомогою за останні п'ять років не зверталася.
Позивачка не довела обставин відсутності волевиявлення заповідачки щодо складання заповіту, що є її процесуальним обов'язком.
20 липня 2022 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що посилання суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на недоцільність призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, є помилковим, оскільки справи про визнання правочину недійсним із підстав психічного розладу вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
21 грудня 2023 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з метою усунення допущених судом першої інстанції недоліків, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу. Проте 27 листопада 2023 року Кропивницька філія судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» повернула матеріали справи до суду без виконання експертизи у зв'язку з неоплатою позивачкою її проведення.
Апеляційний суд виснував, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавиця ОСОБА_6 на час складання заповіту від 25 вересня 2018 року внаслідок свого похилого віку та тяжких хвороб, у тому числі хвороби психіки, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла повноцінно керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 530/1349/16-ц та від 07 липня 2022 року у справі № 910/886/21, про підстави та умови призначення й проведення експертизи в судовому спорі.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
12 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 388/792/19 та витребувано її із Долинського районного суду Кіровоградської області.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 5, 7, 8).
25 вересня 2018 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В., відповідно до якого все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося та все те, на що за законом вона матиме право, заповідачка заповіла своїй онуці - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 38).
На підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом від 23 листопада 2018 року державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 179/2008 після смерті ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 71).
23 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Доманівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 9).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (статті 1233 ЦК України).
Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (див. постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 693/1314/19 (провадження № 61-4348св23), 27 лютого 2023 року у справі № 334/5171/13-ц (провадження № 61-8309св22), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/4875/17 (провадження № 61-5403св22)).
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21)).
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) виснував, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
В основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19) та від 22 грудня 2021 року у справі № 350/792/20 (провадження № 61-10051св21).
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
При повторному перегляді апеляційної скарги призначалася посмертна судово-психіатрична експертиза та витребовувалася медична документація спадкодавиці із медичних закладів за клопотаннями учасників справи.
13 вересня 2022 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Долинська центральна лікарня Долинської міської ради» амбулаторну картку та виписку з медичної картки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а. с. 143, 144), на виконання якої 11 жовтня 2022 року адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Долинська центральна лікарня Долинської міської ради» направлялася на адресу суду медична документація ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а. с. 154).
17 листопада 2022 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи задоволено. Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанська І. В., про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:
- чи страждала ОСОБА_6 психіатричними захворюваннями станом на 25 вересня 2018 року, якщо так, то які особливості такого захворювання?
- чи могла ОСОБА_6 станом на 25 вересня 2018 року в момент підписання заповіту, посвідченого нотаріусом Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В. від 25 вересня 2018 року за реєстровим номером 321, розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними?
Проведення експертизи доручено експертам Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради». Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
У розпорядження експертів направлено:
- матеріали цивільної справи № 388/792/19, провадження № 22-ц/4809/981/22;
- оригінал амбулаторної медичної картки № 103089 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2776;
- копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2915.
На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (т. 2, а. с. 180-182).
02 лютого 2023 року Кропивницька філія судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» повідомила суд, що судово-психічна експертна комісія в структурі Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з 14 листопада 2022 року припинила свою діяльність, утворена Кропивницька філія судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» як юридична особа. Зазначила, що такий вид експертиз як посмертна судово-психіатрична експертиза проводиться на платній основі у розмірі 12 710,00 грн (т. 2, а. с. 188).
У березні 2023 року Кропивницький апеляційний суд направив ініціатору призначення експертизи ОСОБА_1 повідомлення про необхідність вирішення питання з оплатою експертизи (т. 2, а. с. 200).
Доказів оплатиОСОБА_1 проведення зазначеної експертизи матеріали справи не містять, 31 березня 2023 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року поновлено (т. 2, а. с. 212).
19 квітня 2023 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, заявлене в судовому засіданні, задоволено. Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанська І. В., про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:
- чи страждала ОСОБА_6 психіатричними захворюваннями станом на 25 вересня 2018 року, якщо так, то які особливості такого захворювання?
- чи могла ОСОБА_6 станом на 25 вересня 2018 року в момент підписання заповіту, посвідченого нотаріусом Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В. від 25 вересня 2018 року за реєстровим номером 321, розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними?
Проведення експертизи доручено експертам Кропивницької філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України». Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
У розпорядження експертів направлено:
- матеріали цивільної справи № 388/792/19, провадження № 22-ц/4809/981/22;
- оригінал амбулаторної медичної картки № 103089 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2776;
- копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2915.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , роз'яснено визначені статтею 109 ЦПК Українинаслідки ухилення від участі в експертизі. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (т. 2, а. с. 231, 232).
04 вересня 2023 року до апеляційного суду надійшов лист № 439 від Кропивницької філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», в якому повідомлено про те, що до експертної установи не надійшло документа про оплату за проведення експертизи (т. 3, а. с. 4).
05 вересня 2023 року апеляційний суд надіслав ОСОБА_1 та її представнику адвокату Проценко О. М. лист, в якому вказав на необхідність оплати за проведення експертизи в розмірі 12 710,00 грн та зазначив реквізити, на які необхідно перерахувати кошти (т. 3, а. с. 5).
08 вересня 2023 року вказаний лист згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримано ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 246) та 05 вересня 2023 року - адвокатом Проценко О. М. на зазначену нею електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 3, а. с. 5, зворот).
Факт отримання позивачкою та її представницею листа про необхідність оплати експертизи за вказаними реквізитами позивачка та її представниця в судовому засіданні апеляційного суду 21 грудня 2023 року не заперечували.
27 листопада 2023 року Кропивницька філія судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» повернула матеріали справи до суду без виконання експертизи у зв'язку з неоплатою за її проведення (т. 3, а. с. 13).
Інших належних, допустимих та достатніх доказів того, що заповідачка ОСОБА_6 на час посвідчення заповіту 25 вересня 2018 року була абсолютно неспроможна розуміти значення своїх дій та керувати ними, матеріали справи не містять, у зв'язку із чим обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій не вбачає.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Із постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 530/1349/16-ц, на яку послалася у касаційній скарзі ОСОБА_1 , вбачається, що суди задовольнили позов про визнання заповіту недійсним на підставі досліджених у справі належних та допустимих доказів: 1) згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_8 , остання мала захворювання ІХС Кардіосклероз, атеросклеротичний СН ІІ А-б Гіпертонічна хвороба ІІ ст., Церебральний атеросклероз ДЕ ІІ ст. Деформуючий спондилоартроз з ПФС ІІ-ІІ ст; 2) за показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , допитаних у суді, вони були знайомі з ОСОБА_8 та зазначали, що за життя вона відзначалась поведінкою, не характерною психічно здоровій людині; 3) відповідно до акта судово-психіатричного експерта Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева від 04 вересня 2017 року № 401, ОСОБА_8 на момент складання заповіту 18 листопада 2015 року страждала психічним захворюванням у вигляді судинної деменції. Вказаний психічний розлад позбавляв ОСОБА_8 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 18 листопада 2015 року.
Обставини у зазначеній постанові Верховного Суду не є подібними обставинам у справі, що переглядається, оскільки в останній посмертна судово-психіатрична експертиза не була проведена у зв'язку з неоплатою її позивачкою.
Не є подібними обставини у зазначеній позивачкою справі № 910/886/21, що перебувала на розгляді Верховного Суду (постанова від 07 липня 2022 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео.Про» до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» проо визнання недійсним висновку Укрпатенту про невідповідність позначення «NЕОВАNK» умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який (висновок) набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки за заявкою, а також про зобов'язання відповідача повторно провести кваліфікаційну експертизу позначення «NЕОВАNK» за заявкою та прийняти рішення за заявкою про реєстрацію в Україні позначення «NЕОВАNK» в якості торговельної марки для заявленого переліку послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: «дистанційне банківське обслуговування».
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
Є. В. Петров
В. В. Сердюк