28 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 908/70/22 (908/1566/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ "Дюпон Україна" - Майструка В.І.,
ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" - Піддубної Г. В.,
ПП "Бізон-Тех 2006" - Хомутова Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023
у справі № 908/70/22 (908/1566/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна»
до відповідачів:
1) Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інтенсивні фінанси»,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбар Експорт БКВ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМС Україна»,
про визнання договорів недійсними
в межах справи № 908/70/22
про банкрутство Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006».
В провадження Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/70/22 про банкрутство Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (далі - ПП «Бізон-Тех 2006», боржник).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022 визнані кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» (далі - ТОВ «Дюпон Україна») до боржника у розмірі 241 257 035,09 грн, з яких: 241252 073,09 грн основний борг з четвертою чергою задоволення, 4 962,00 грн судовий збір з першою чергою задоволення.
ТОВ «Дюпон Україна» в межах справи про банкрутство звернулось до суду з позовом про визнання недійсними: договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, укладеного між ПП «Бізон-Тех 2006» і ТОВ «Амбар Експорт БКВ», а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «Амбар Експорт БКВ» і ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси».
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 є фраудаторним, адже укладений менш ніж за 1 рік до порушення провадження у справі про банкрутство із заінтересованою відносно боржника ПП «Бізон-Тех 2006» особою ТОВ «Амбар Експорт БКВ». Також позивач зазначав, що внаслідок укладання вказаного договору ПП «Бізон-Тех 2006» стало неплатоспроможним, адже взяло на себе зобов'язання і це унеможливило виконання зобов'язань перед іншими кредиторами. Недійсність договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 має своїм наслідком недійсність договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, адже за ним ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси» набуло право вимоги за недійсним договором.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 у задоволенні позовної заяви ТОВ «Дюпон Україна» про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, укладеного між позичальником ПП «Бізон-Тех 2006» і позикодавцем ТОВ «Амбар Експорт БКВ», а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «Амбар Експорт БКВ» і ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси» відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 у справі №908/70/22 (908/1566/22) залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вищенаведених договорів суди виходили з того, що позивачем не доведено їх невідповідності вимогам чинного законодавства та порушення його прав чи інтересів внаслідок їх укладення.
Встановивши, що матеріалами справи не підтверджується здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, зокрема ТОВ «Дюпон Україна», тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину, суди дійшли висновку про відсутність порушення прав позивача внаслідок укладення вказаного договору та підстав для визнання його недійсним.
Відповідно відсутні і підстави для визнання недійсним договору факторингу №АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «Амбар Експорт БКВ» і ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси», недійсність якого позивач обґрунтовує виключно недійсністю договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021р
Аргументи учасників справи у суді касаційної інстанції
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ «Дюпон Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:
- помилково не застосували в сукупності положення статей 1, 42 КУзПБ, внаслідок чого суди хибно не встановили, що і договір позики, і договір факторингу АМ-2 укладені у підозрілий період із заінтересованими особами до боржника, що є підставою для визнання їх недійсними;
- всупереч вимогам статей 3, 13, 203, 215 ЦК України та статті 42 КУзПБ не перевірили дійсні мотиви укладення боржником та заінтересованими особами оспорюваних договорів, метою яких насправді було виключно уникнення звернення стягнення на майно боржника, що свідчить про їх фраудаторність;
- хибно не застосували в сукупності статті 15, 16 ЦК України та статті 42, 48 абз.2 частини 3 статті 64 КУзПБ, помилково дійшовши висновку про відсутність порушеного права ТОВ «Дюпон Україна», внаслідок укладення фраудаторних оспорюваних договорів.
Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу
До Верховного Суду від ПП "Бізон-Тех 2006" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Дюпон Україна», в якому, з посиланням на вірні встановлення судами усіх обставин у цій справі та оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, на правильність застосування судами норм права, наведено прохання відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені судові рішення.
ТОВ "Фінансова компанія "Інтенсивні фінанси" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Дюпон Україна», в якому проти заперечує задоволення касаційної скарги, просить в її задоволені відмовити, оскаржувані ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №908/70/22 (908/1566/22) залишити без змін.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
ТОВ «Дюпон Україна», реалізуючи своє право, звернулося до господарського суду, в межах справи про банкрутство ПП «Бізон-Тех 2006» з заявою про визнати недійсними договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/04/2021 від 01.04.2021, укладеного між ПП «Бізон-Тех 2006» і ТОВ «Амбар Експорт БКВ», а також договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «Амбар Експорт БКВ» і ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси».
Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті Кодексу правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Відповідно до частини 2 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Наявність підстав для визнання недійсним договору фінансової позики, укладеного боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство, на підставі статті 42 КУзПБ, суди встановлюють відповідно до норм матеріального та процесуального права шляхом дослідження правової природи договору (а не лише його назви), аналізу змісту та умов укладеного договору зі встановленням фактичних обставин та здійсненням на їх підставі висновками щодо застосування відповідних норм законодавства у кожній конкретній справі.
За змістом вказаної норми підстави, закріплені в ній, вказують визначальним критерієм недійсності правочинів боржника негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов'язань, що вимагає економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.
Тобто "недійсність" за статтею 42 КУзПБ перш за все пов'язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а метою застосування наведених положень є відповідні, визначені законом (зокрема, частиною третьою статті 42 КУзПБ та статтею 216 ЦК України) наслідки у вигляді повернення майна боржника у ліквідаційну масу задля унеможливлення для боржника зловживати своїми правами та вчиняти дії на шкоду кредиторам.
З метою проведення наведеної оцінки дій боржника слід виходити з того, що правочини, що вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відтак, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 тощо.
А тому, виходячи із закріпленого статтею 74 ГПК України обов'язку доказування, ураховуючи встановлені статтею 77 цього Кодексу вимоги щодо допустимості доказів у справі, суди, в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, досліджуючи питання недійсності правочину, укладеного боржником в "підозрілий період", мають надати належну правову оцінку заявленим вимогам позивача з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог (фактичної підстави - вчинення правочинів на шкоду кредиторам та правової підстави, яка, окрім приписів статті 42 КУзПБ, ґрунтується на загальних нормах ЦК України).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, на які посилається ліквідатор Боржника у касаційній скарзі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Тому, враховуючи визначені законодавцем загальні принципи господарського процесу (у т.ч. обов'язок з доведення стороною всіх наведених нею обставин), презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи (ч. 5 ст. 12 ЦК) кредитор, як позивач, повинен довести наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину, а саме: невідповідність його прямим імперативам, наявність зловживання боржником своїм правом, укладення правочину на шкоду кредиторам, відсутність реальної мети, вчинення його всупереч принципам розумності та добросовісності тощо.
Без доведення цього позивачем належними і достатніми доказами правочини із заінтересованими особами не можуть визнаватися судом недійсними. Позов не може обґрунтовуватися лише припущеннями позивача і його суб'єктивним ставленням до правочину
Водночас перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.
Зі змісту позовної заяви ТОВ «Дюпон Україна» вбачається, що вимога про визнання недійсним договору позики обґрунтована вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство із заінтересованою відносно ПП «Бізон-Тех 2006» особою ТОВ «Амбар Експорт БКВ» фраудаторного правочину.
За твердженням заявника, внаслідок укладання вказаного договору ПП «Бізон-Тех 2006» стало неплатоспроможним, адже взяло на себе зобов'язання і це унеможливило виконання зобов'язань перед іншими кредиторами. Недійсність договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 має своїм наслідком недійсність договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, адже за ним ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси» набуло право вимоги за недійсним договором.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв'язку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про відсутність ознак фраудаторності договору про надання поворотної фінансової допомоги, тобто вчинення його з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів.
Суди встановили, що предметом договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 було надання ТОВ «Амбар Експорт БКВ» ПП «Бізон-Тех 2006» позики у розмірі 110 000 000,00 грн, яку позичальник (ПП «Бізон-Тех 2006») зобов'язувався повернути не пізніше 30.11.2021.
Факт отримання ПП «Бізон-Тех 2006» від ТОВ «Амбар Експорт БКВ» коштів в сумі 108 893 038,00 грн як позики за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (платіжними дорученнями з відмітками банків), та відповідно спростовує доводи позивача про укладення цього договору його сторонами без наміру створити реальні правові наслідки.
Також, внаслідок укладення цього договору ПП «Бізон-Тех 2006» не прийняло на себе лише зобов'язання, адже їх виникненню передувало отримання ПП «Бізон-Тех 2006» коштів, а в результаті отримання коштів у позику за вказаним договором відбулося збільшення активів ПП «Бізон-Тех 2006», тобто останнє набуло можливість продовжувати свою господарську діяльність, що є запобіжником неплатоспроможності, а не навпаки, як зазначає позивач.
Фактів настання для боржника будь-яких негативних економічних наслідків внаслідок вчинення вказаного правочину судами не встановлено.
Зобов'язання, що виникли у ПП «Бізон-Тех 2006», обмежені сумою фактично отриманих ним коштів, адже останнє зобов'язувалось повернути ту ж саму суму, що отримало у позику без переплат. Зобов'язань зі сплати позичальником процентів та будь-яких інших додаткових сум за надання позики умовами договору не передбачено і не заявлялось.
За договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 боржником не здійснювалося умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, зокрема ТОВ «Дюпон Україна».
З поданого позивачем до справи Звіту за результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника, складеного розпорядником майна, вбачається, що ПП «Бізон-Тех 2006» ще з 2018 року знаходилось у стані критичної неплатоспроможності.
Крім цього, як встановлено судами та не спростовано скаржником, з матеріалів справи прослідковується зменшення кредиторської заборгованості боржника у 2021 році до 0,9 млрд, що на 1,4 млрд.грн менше у порівнянні із показником 2020 року, який становив більше 2,3 млрд. грн, тобто у період отримання боржником позики його фінансове навантаження зменшувалося, що мало б мати позитивний вплив на платоспроможність боржника.
Відтак, за результатом дослідження поданих доказів у їх сукупності суди дійшли висновку про відсутність ознак фраудаторності договору поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, а саме - вчинення боржником оспорюваного правочину з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів, адже за умовами оскаржуваного договору боржник не здійснював відчуження, що призвело б до зменшення його активів, що є основною ознакою фраудаторного правочину, а навпаки отримав майно.
Укладення боржником договору позики і отримання за ним саме коштів на безпроцентній підставі не могло призвести до неплатоспроможності боржника і неможливості виконання ним зобов'язань перед своїми кредиторами. Наслідком укладання договору позики (що відбувається в момент отримання коштів за ним) є збільшення активів боржника, а не їх зменшення.
За встановлених обставин, суди дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджується здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021, умисних, недобросовісних дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника, спрямованих на ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, зокрема ТОВ «Дюпон Україна», тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.
Відповідно відсутні і підстави для визнання недійсним договору факторингу № АМ-2 від 15.12.2021, укладеного між ТОВ «Амбар Експорт БКВ» і ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси», недійсність якого позивач обгрунтовує виключно недійсністю договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021.
Верховний Суд звертає увагу також на те, що за загальним правилом, виходячи з положень статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 13, 74, 76, 79 ГПК України, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, має довести не тільки те, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором, а і те, що в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи будуть захищені та відновлені.
При цьому, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги та відповідні обставини. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
Скаржник у своїх аргументах не зазначає, яким чином будуть захищені та відновлені, у розумінні статей 15, 16 ЦК України, його права і законні інтереси як заінтересованої особи за оспорюваними договорами в результаті визнання їх недійсними, не наводить доводів неможливості погашення його кредиторських вимог внаслідок визнання кредиторських вимог до боржника ТОВ «Фінансова Компанія Інтенсивні Фінанси», які виникли на підставі спірних договорів.
Приписами статті 42 КУзПБ передбачено не лише підстави для визнання правочинів недійсними, але й наслідки недійсності таких правочинів. Так, процедура недійсності правочинів боржника, перш за все спрямована на повернення до складу конкурсної (ліквідаційної) маси відчужених за цими правочинами активів боржника та для забезпечення їх збереження в інтересах його кредиторів (частина третя статті 42 КУзПБ).
Між тим, суди не встановили обставин відчуження за оспорюваними договорами активів боржника, які б могли бути повернені до складу його конкурсної (ліквідаційної) маси внаслідок недійсності оспорюваних правочинів.
Визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/04/2021 від 01.04.2021 не змінить майнового стану боржника, не призведе до припинення зобов'язання боржника з повернення одержаних за цим договором коштів та повернення кредитором до ліквідаційної маси майна боржника згідно з частиною 3 статті 42 КУзПБ, що і є метою визнання недійсними правочинів боржника за вказаною статтею.
Адже у боржника зберігатиметься обов'язок повернути позичальнику грошові кошти, отримані за цими договорами, як при чинності договору позики, так і при визнанні його недійсними. За наведених обставин саме по собі укладення боржником правочину з заінтересованою особою не може бути підставою для визнання його недійсним.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заявив інших підстав та обставин для недійсності оспорюваних правочинів, окрім тих, що були наведені в позовній заяві, а суд, виходячи із закріплених статтями 13, 14 ГПК України принципів змагальності та диспозитивності у господарському процесі, позбавлений права за власною ініціативою визначати, досліджувати та оцінювати інші підстави для недійсності цих правочинів, окрім тих, що були заявлені позивачем, Суд погоджується з висновками попередніх судів про відсутність - недоведення позивачем підстав для недійсності оспорюваних правочинів з підстав, наведених позивачем.
Посилання у касаційній скарзі на практику Верховного Суду, зокрема:
- на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 910/12809/16, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, в яких зазначено про застосування до правочинів, укладених боржником протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, презумпції сумнівності та можливості визнання таких правочинів недійсним на підставі статті 42 КУзПБ,
- на постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 921/490/18, від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20, від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, згідно з якими судам необхідно враховувати дійсні мотиви, через які боржником вчинено правочин і чи є такі мотиви добросовісними,
- на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 905/2030/19, в якій описані ознаки, сукупність яких утворює підстави для ствердження фраудаторності правочину, колегія суддів вважає недоречними. Жодної невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції у цій справі в питанні застосування статті 42 КУзПБ висновкам Верховного Суду, викладених у наведених в касаційній скарзі постановах, колегія суддів не вбачає.
З огляду на вищезазначене, аргументи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Дюпон Україна» та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №908/70/22 (908/1566/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді В.І. Картере
В.Я. Погребняк