Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5388/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149; код ЄДРПОУ: 00131954)
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
22.12.2023 Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість у розмірі 395 756,64 грн., з яких заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії за період вересень - жовтень 2023 року у розмірі 304 621,01 грн., за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (КРЕ) за період вересень - жовтень 2023 року у розмірі 15 797,32 грн., пеня за період серпень - грудень 2022 року, лютий - жовтень 2023 року у розмірі 60 552,76 грн., 3% річних за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, лютий - квітень 2022 року, серпень - грудень 2022 року , лютий - жовтень 2023 року у розмірі 4 450,20 грн., інфляційні витрати за період квітень 2022 року, квітень - липень 2023 року у розмірі 10 335,35 грн., а також судовий збір у розмірі 5 936,35 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, отриманих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014, та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який є Додатком №10 до договору на надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 позовну заяву (вх.№5388/23 від 22.12.2023) Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
29.12.2023 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№35995 від 29.12.2023).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/5388/23. Вирішено розгляд справи №922/5388/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
28.02.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5422 від 28.02.2024) з додатками.
У відзиві представник відповідача зазначив, що заборгованість за послуги розподілу електроенергії та перетікання реактивної електроенергії за вересень-жовтень 2023 року у військової частини НОМЕР_1 відсутня.
Зважаючи на фактичну відсутність понесених позивачем збитків, відсутність негативних наслідків несвоєчасної оплати для позивача, обставини воєнного стану, залученість відповідача до виконання бойових завдань, а також фінансування відповідача виключно за рахунок коштів державного бюджету відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення пені до 1,00 грн.
Крім того, на думку представника відповідача, стягнення пені у заявленому розмірі з військової частини НОМЕР_1 , яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, призведе до безпідставного збагачення АТ «Харківобленерго».
Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат представник відповідача вважає, що позивач не поніс жодних матеріальних втрат у зв'язку із затримкою оплати наданих ним послуг, а військова частина НОМЕР_1 не утримувала у себе необхідні кошти для оплати наданих послуг, оскільки вони були взагалі відсутні на той час у військовій частині.
Разом з відзивом представник відповідача заявив клопотання про поновлення (продовження) процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву задоволено. Поновлено Військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву (вх.№5422 від 28.02.2024) прийнято до розгляду та долучено її до матеріалів справи №922/5388/23. Зобов'язано Акціонерне товариство "Харківобленерго" надати до суду обґрунтовану позицію стосовно фактів сплати заборгованості вказаних представником позивача у відзиві на позовну заяву (вх.№5422 від 28.02.2024).
04.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№5936 від 04.03.2024).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відсутність у відповідача необхідних коштів та несвоєчасність фінансування з Державного бюджету не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 визнається самостійна ініціатива на розподіл електричної енергії АТ “Харківобленерго” відповідно до договору від 01.01.2019 №321.61. Більш того матеріали справи не містять відповідних доказів про відсутність коштів на рахунках у боржника, що призвело до прострочення виконання покладених зобов'язань та виключає винність суб'єкта господарювання.
Стосовно понесення збитків та настання негативних наслідків для АТ “Харківобленерго” представник позивача зазначив, що об'єкти критичної енергетичної інфраструктури, які є у віданні АТ «Харківобленерго» піддаються постійним обстрілам, а роботи щодо відновлення електричних мереж не можуть зупинятися, зважаючи на це, Товариство вимушене направляти всі наявні в його розпорядженні ресурси на забезпечення безперервної роботи на надання послуг з розподілу електричної енергії та сталого функціонування електромереж. З огляду на наведене, посилання Військової частини НОМЕР_1 на відсутність настання негативних наслідків та безпідставне збагачення АТ “Харківобленерго” не знаходить свого логічного та документального підтвердження.
В той же день, через кабінет Електронного Суду надійшла заява представника Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх.№5955 від 04.03.2024) про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить суд:
1) зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості на загальну суму 320 418,33 грн., з яких:
- за надання послуг з розподілу електричної енергії за період вересень - жовтень 2023 року у розмірі 304 621,01 грн.;
- за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (КРЕ) за період вересень - жовтень 2023 року у розмірі 15 797,32 грн.;
2) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь АТ «Харківобленерго» заборгованість в сумі 75 338 грн 31 коп., з яких:
- пеня за період серпень - грудень 2022 року, лютий - жовтень 2023 року у розмірі 60 552,76 грн.;
- 3% річних за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, лютий - квітень 2022 року, серпень - грудень 2022 року, лютий - жовтень 2023 року у розмірі 4 450,20 грн.;
- інфляційні витрати за період квітень 2022 року, квітень - липень 2023 року у розмірі 10 335,35 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 заяву представника Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх.№5955 від 04.03.2024) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято заяву представника Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх.№5955 від 04.03.2024) про зменшення розміру позовних вимог. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог. Відповідь на відзив (вх.№5936 від 04.03.2024) представника Акціонерного товариства "Харківобленерго" прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії”, який розмежовує діяльність суб'єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії".
Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.11.2018 №1446, Акціонерне товариство “Харківобленерго” є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п.13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії” з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України “Про ринок електричної енергії”, Кодекс систем розподілу (надалі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі Постанова №312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком №3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ “Харківобленерго”: www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п.4 Постанови №312, п.п.1.2.15, п.п.2.1.6 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз.3, п.5 Постанови №312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Згідно п.2.1.5. ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2019 Військова частина НОМЕР_1 приєдналось до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Типовий договір) на умовах договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014. Згідно з п.1.1 Типового договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Типового договору, умови договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.
Оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних Оператора системи (п.2.1. типового договору).
Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначається разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього Договору (п.2.2. Типового договору).
Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 "Порядок розрахунків" (п.2.3.Типового договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць споживач (його постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канати дистанційного зв'язку.
Згідно з п.п.5.1-5.5 Типового договору ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послу г з розподілу електричної енергії.
Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії (п.7.1. Типового договору).
За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього Договору, у разу якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.8.5.Типового договору).
Відповідно до п.11.1 Типового договору цей Договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Оплата послуг, наданих Оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з п.1 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
У відповідності до п.3 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Згідно п.4 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.
Відповідно до п.5 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку №8 до Договору.
Пунктами 6 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору визначено, що рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику споживача (пД6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу; за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання (п.7.Додатка №4).
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у графі "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за послугу з розподілу електричної енергії, із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, за необліковану електричну енергію та суми збитків Оператор системи розподілу має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення (п.8.Додатка №4).
01.01.2019 між Акціонерним товариством “Харківобленерго” (Оператором системи розподілу) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживачем) було укладено договір № 0321,61 про надання послуг із забезпечення перетікань електричної енергії, який є додатком №10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014 (надалі - Додаток №10 до Типового договору).
Згідно з п.1.1 Додатку №10 до Типового договору на надання послуг з розподілу електричної енергії, Оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.2.2 Додатку №10 до Типового договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (Додаток 1 до цього Договору).
Пунктом 7 Порядку розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, який є Додатком №1 до Додатку №10 до Договору, визначено, що рахунки за послуги з перетікання реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунку споживачем.
Так, у лютому 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 118 295 кВт*год на суму 149 196,49 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за лютий 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за лютий 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на лютий 2023 року.
На виконання п.7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 01.03.2023 позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в лютому 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у лютому 2023 року становить 149 196,49 грн., який повинен був бути сплачений до 08.03.2023. Однак, в порушення даного строку такий сплачений вчасно не був. Натомість, відповідачем було здійснено оплату за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2023 року - 12 квітня 2023 року - частково, та 27 червня 2023 року - повністю, тобто, зі значним порушенням строку.
У березні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 105 099 кВт*год на суму 132 553,38 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за березень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за березень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на березень 2023 року.
На виконання п.7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 31.03.2023 року позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в березні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у березні 2023 року становить 132 553,38 грн., який повинен був бути сплачений до 07.04.2023 року. Однак, в порушення даного строку такий сплачений вчасно не був. Натомість, відповідачем було здійснено оплату за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії у березні 2023 року - 27 червня 2023 року, тобто, зі значнішим порушенням строку.
У квітні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 94 858 кВт*год на суму 119 637,19 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за квітень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на квітень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 01.05.2023 позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в квітні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у квітні 2023 року становить 119 637,19 грн., який був сплачений 05.05.2023, тобто, вчасно та в повному обсязі.
У травні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 92 464 кВт*год на суму 116 617,81 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за травень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за травень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на травень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 31.05.2023 року позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в травні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у травні 2023 року становить 116 617,81 грн., який повинен був бути сплачений до 07.06.2023 року. Однак, в порушення даного строку такий сплачений вчасно не був. Натомість, відповідачем було здійснено оплату за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії у травні 2023 року - 27 червня 2023 року, тобто, зі значним порушенням строку.
У червні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 73 224 кВт*год на суму 114 557,20 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за червень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за червень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на червень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 30.06.2023 позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в червні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у червні 2023 року становить 114 557,20 грн., який повинен був бути сплачений до 07.07.2023 року. Однак, в порушення даного строку такий сплачений вчасно не був. Натомість, Відповідачем було здійснено оплату за надані Позивачем послуги з розподілу електричної енергії у червні 2023 року - 27 червня 2023 року - частково та 22 липня 2023 року - повністю, тобто, зі значним порушенням строку.
У липні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 73 860 кВт*год на суму 149 149,93 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за липень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за липень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на липень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 31.07.2023 позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в липні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у липні 2023 року становить 149 149,93 грн., який повинен був бути сплачений до 07.08.2023 року. Однак, в порушення даного строку такий сплачений вчасно не був. Натомість, Відповідачем було здійснено оплату за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії у липні 2023 року - 22 липня 2023 року - частково та 22 серпня 2023 року - повністю, тобто, зі значним порушенням строку.
У серпні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 70 100 кВт*год на суму 141 557,14 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за серпень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на серпень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 01.09.2023 року позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в серпні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у серпні 2023 року становить 141 557,14 грн., який повинен був бути сплачений до 08.09.2023 року. Однак, в порушення даного строку такий сплачений вчасно не був. Натомість, відповідачем було здійснено оплату за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії у серпні 2023 року - 22 серпня 2023 року - частково та 13 вересня 2023 року - повністю, тобто, з порушенням строку.
У вересні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 71 970 кВт*год на суму 145 333,34 грн., що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за вересень 2023 року, та
Відомостями про витрати електричної енергії на вересень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 02.10.2023 року позивачем було виставлено, а відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в вересні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у вересні 2023 року становить 145 333,34 грн., який повинен був бути сплачений до 09.10.2023 року. Однак, в порушення даного строку такий сплачений не був.
У жовтні 2023 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 99 750 кВт*год на суму 201 431,16 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень 2023 року та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за жовтень 2023 року, та Відомостями про витрати електричної енергії на жовтень 2023 року.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 02.11.2023 позивачем було виставлено, а Відповідачем отримано, рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в жовтні 2023 року, згідно якого вартість послуг за розподіл електричної енергії у жовтні 2023 року становить 201 431,16 грн., який повинен був бути сплачений до 09.11.2023 року. Однак в порушення даного строку такий сплачений не був.
Таким чином, за період лютий - жовтень 2023 року позивач надав послуги з розподілу електричної енергії відповідачу у відповідності до умов Договору, що підтверджується: Актами про обсяги розподіленої електричної енергії, Актами приймання передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, та Відомостями про витрати електричної енергії, які були надіслані позивачем та отримані відповідачем.
Отже позивач належним чином виконує покладені на нього зобов'язання відповідно до вищезазначених умов Договору.
За результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, позивачем надані відповідачу рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої за лютий - жовтень 2023 року, які отримані уповноваженим представником відповідача.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії не виконав належним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 304 621,01 (в т.ч. 50 770,16 грн. ПДВ).
Крім того, в вересні та жовтні 2023 року позивач надав послугу із забезпечення перетікань електричної енергії, що підтверджується Актами приймання передачі за перетікання реактивної електричної енергії.
Визначення вартості за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії проводиться відповідно до додатку 10 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».
Так, у вересні 2023 року позивачем було надано послуги з перетікань реактивної електричної енергії у обсязі 1 428 кВт*год на суму 9 050,06 грн., що підтверджується Актом приймання - передачі послуги за перетікання реактивної електроенергії за вересень 2023 року.
02.10.2023 позивачем було виставлено, а відповідачем отримано рахунок на оплату послуг з перетікань реактивної електричної енергії у вересні 2023 року на суму 9 050,06 грн., який повинен був оплачений протягом 5 робочих днів з дня його отримання, а саме до 09.10.2023, проте в порушення даного строку вищевказаний рахунок було сплачено частково 13.09.2023.
У жовтні 2023 року позивачем було надано послуги з перетікань реактивної електричної енергії у обсязі 1 979 кВт*год на суму 11 807,48 грн., що підтверджується Актом приймання - передачі послуги за перетікання реактивної електроенергії за жовтень 2023 року.
02.11.2023 позивачем було виставлено, а відповідачем отримано рахунок на оплату послуг з перетікань реактивної електричної енергії у вересні 2023 року на суму 11 807,48 грн., який повинен був оплачений протягом 5 робочих днів з дня його отримання, а саме до 09.11.2023, проте в порушення даного строку вищевказаний рахунок сплачено не було взагалі.
За результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, позивачем надані відповідачу рахунки на оплату послуги з перетікань реактивної електричної енергії за вересень - жовтень 2023 року, які отримані уповноваженим представником відповідача.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги з перетікань реактивної електричної енергії не виконав належним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 15 797,32 (в т.ч. 2 632.87 грн. ПДВ).
Вказані обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних, інфляційних збитків та звернення позивача до суду з даним позовом.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, борг за надані послуги з розподілу електричної енергії погашено наступними платіжними дорученнями:
- за вересень 2023 (граничний строк сплати 09.10.2023) на суму 145 333,34грн. - частково сплачено платіжним дорученням №5715 від 13.09.2023 у розмірі 42 143,49грн., повністю сплачено платіжним дорученням №9511 від 15.12.2023 у розмірі 103 189,85 грн.;
- за жовтень 2023 (граничний строк сплати 09.11.2023) на суму 201 431,16грн.- фактично сплачено платіжним дорученням №9512 від 16.12.2023 у розмірі 201 431,16грн.
Борг за надані послуги із забезпечення перетікань електричної енергії погашено наступними платіжними дорученнями:
- за вересень 2023 (граничний строк сплати 09.10.2023) на суму 9 050,06грн.- частково сплачено платіжним дорученням №5720 від 13.09.2023 у розмірі 5 060,22грн., повністю сплачено платіжним дорученням №10626 від 27.12.2023 у розмірі 7 670,86 грн.;
- за жовтень 2023 (граничний строк сплати 09.11.2023) на суму 11 807,48грн.- частково сплачено платіжним дорученням №10626 від 27.12.2023 у розмірі 3 681,02грн., повністю сплачено платіжним дорученням №10689 від 27.12.2023 у розмірі 8 126,46 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч.ч.1-3 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Правовідносини щодо надання послуг регулюються Главою 63 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з вимогами ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.
При цьому, зі змісту ч.2 ст.901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) так які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України “Про аудиторську діяльність”, Законі України “Про зв'язок” тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором системи розподілу (ОСР), електропостачальниками та споживачами (разом - учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України “Про ринок електричної енергії”, Кодекс систем розподілу (КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про ринок електричної енергії”, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між ОСР та споживачем, з урахуванням ст.633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою (Типовою формою) договору, що є додатком №3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ “Харківобленерго”: www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п.4 Постанови 312, п.п.1.2.15, п.п.2.1.6 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. 3, п.5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до п.1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, умови Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до п.2.1.5. ПРРЕЕ, договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Пунктом 1.1 Типового договору передбачено, що сторонами погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Згідно п. 2.1 Типового договору, Оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.4 Типового договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
Відповідно до п.5.1-5.5 Типового договору, ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно п.11.1 Типового Договору, цей Договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно із пп.5.1.1 Глави V ПРРЕЕ та п.7.1 Типового договору, Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно п.1 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
У відповідності до п.3 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового Договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно п.4 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору, розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.
Згідно п.5 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Типового договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору
Крім того, згідно п.1.1 Додатку №10 “Договір про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії” до Типового договору, Оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Згідно п.2.2 Додатку №10 до Типового договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього Договору).
Згідно з п.п.7-8 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Договору, рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Пунктом 7 Порядку розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, який є Додатком №1 до Додатку №10 до Договору, визначено, що рахунки за послуги з перетікання реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунку споживачем.
Як свідчать матеріали справи, у період з лютого по жовтень 2023 відповідачу було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 799 620 кВт*год на загальну суму 1 270 033,64грн.
Натомість фактичне погашення зобов'язань за надані послуги з розподілу електричної енергії відповідачем проведено з порушенням строку у наступних періодах:
- за лютий 2023 (граничний строк сплати 08.03.2023) на суму 149 196,49грн. - частково сплачено платіжним дорученням №1ad36c1c4e від 12.04.2023 у розмірі 42 143,49грн., повністю сплачено платіжним дорученням №3645 від 27.06.2023 у розмірі 107 053,00 грн.;
- за березень 2023 (граничний строк сплати 07.04.2023) на суму 132 553,38грн.- фактично сплачено платіжним дорученням №3645 від 27.06.2023 у розмірі 42 143,49 грн., №3644 від 27.06.2023 у розмірі 90 409,89грн.;
- за квітень 2023 (граничний строк сплати 08.03.2023) на суму 119 637,19грн. - своєчасно сплачено;
за травень 2023 (граничний строк сплати 07.06.2023) на суму 116617,81грн. - фактично сплачено платіжним дорученням №3644 від 27.06.2023 у розмірі 42 143,49 грн., №3643 від 27.06.2023 у розмірі 74 474,32грн.;
за червень 2023 (граничний строк сплати 07.07.2023) на суму 114 557,20 грн. - частково сплачено платіжним дорученням №3643 від 27.06.2023 у розмірі 42 143,49грн., повністю сплачено платіжним дорученням №4546 від 22.07.2023 у розмірі 72 413,71 грн.;
- за липень 2023 (граничний строк сплати 07.08.2023) на суму 149 149,93грн. - частково сплачено платіжним дорученням №4546 від 22.07.2023 у розмірі 42 143,49грн., повністю сплачено платіжним дорученням №5117 від 22.08.2023 у розмірі 107 006,44 грн.;
з серпень 2023 (граничний строк сплати 08.09.2023) на суму 141 557,14грн.- частково сплачено платіжним дорученням №5117 від 22.08.2023 у розмірі 42 143,49 грн., повністю сплачено платіжним дорученням №5715 від 13.09.2023 у розмірі 99 413,65 грн.;
- за вересень 2023 (граничний строк сплати 09.10.2023) на суму 145 333,34грн.- частково сплачено платіжним дорученням №5715 від 13.09.2023 у розмірі 42143,49грн., повністю сплачено платіжним дорученням №9511 від 15.12.2023 у розмірі 103 189,85 грн.;
- за жовтень 2023 (граничний строк сплати 09.11.2023) на суму 201 431,16 грн. - фактично сплачено платіжним дорученням №9512 від 16.12.2023 у розмірі 201 431,16грн.
З викладеного вбачається, що в порушення умов договору, зокрема Додатку №4 “Порядок розрахунків” виставлені рахунки Військовою частиною НОМЕР_1 своєчасно не сплачені.
У вересні, жовтні 2023 відповідачу було надано послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у обсязі 3 407 кВт*год на загальну суму 20857,54грн.
Фактичне погашення зобов'язань за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідачем проведено у наступних періодах:
- за вересень 2023 (граничний строк сплати 09.10.2023) на суму 9 050,06грн. - частково сплачено платіжним дорученням №5720 від 13.09.2023 у розмірі 5 060,22грн., повністю сплачено платіжним дорученням №10626 від 27.12.2023 у розмірі 7 670,86 грн.;
- за жовтень 2023 (граничний строк сплати 09.11.2023) на суму 11 807,48грн. - частково сплачено платіжним дорученням №10626 від 27.12.2023 у розмірі 3 681,02грн., повністю сплачено платіжним дорученням №10689 від 27.12.2023 у розмірі 8 126,46 грн.
З викладеного вбачається, що в порушення умов договору отримані рахунки за надані послуги з забезпечення перетікань електроенергії Військовою частиною НОМЕР_1 своєчасно не сплачені.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонам.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, лютий - квітень 2022 року, серпень - грудень 2022 року, лютий - жовтень 2023 року у розмірі 4 450,20 грн. та інфляційні витрати за період квітень 2022 року, квітень - липень 2023 року у розмірі 10 335,35 грн.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.7 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Договору, у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п.7 даного Порядку, споживач сплачує Оператору системи розподілу, зокрема, інфляційні та 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми % річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі за період серпень - грудень 2022 року, лютий - жовтень 2023 року у розмірі 60 552,76 грн.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Згідно з п.7 Додатка №4 “Порядок розрахунків” до Договору, у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п.7 даного Порядку, споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.
В свою чергу відповідач просить суд позовні вимоги АТ «Харківобленерго» в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 суми боргу за надані послуги розподілу електроенергії та перетікання реактивної електроенергії за вересень-жовтень 2023 року, та в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат залишити без задоволення, а позовні вимоги АТ «Харківобленерго» в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 пені у сумі 60 552,76 грн. задовольнити частково, у розмірі 1,00 (одна) грн.
В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на фактичну відсутність понесених позивачем збитків, відсутність негативних наслідків несвоєчасної оплати для позивача, обставини воєнного стану, залученість відповідача до виконання бойових завдань, а також фінансування відповідача виключно за рахунок коштів державного бюджету.
Крім того, на думку представника відповідача, стягнення пені у заявленому розмірі з військової частини НОМЕР_1 , яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, призведе до безпідставного збагачення АТ «Харківобленерго».
Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат представник відповідача вважає, що позивач не поніс жодних матеріальних втрат у зв'язку із затримкою оплати наданих ним послуг, а військова частина НОМЕР_1 не утримувала у себе необхідні кошти для оплати наданих послуг, оскільки вони були взагалі відсутні на той час у Військовій частині.
Так, згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).
У постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином відповідач, приєднуючись до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014, та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який є Додатком №10 до договору на надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань, та в т.ч. сплачувати передбачені договором штрафні санкції за допущені прострочення.
Розглянувши зазначені доводи відповідача, суд констатує, що в даному випадку останнім всупереч вимогам ст.ст.73-74 ГПК не надано суду належних, вірогідних чи допустимих доказів наявність обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також констатує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем всіх можливих заходів з метою виконання зобов'язань перед позивачем та недопущення виникнення їх прострочення.
Так само матеріали справи не містять і доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.
Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за спірними договорами погодився із передбаченою ними відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені в договорах строки здійснення оплати за надані йому послуги.
Проценти, встановлені статтями 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
При цьому, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, оскільки відповідачем добровільно на власний розсуд було взято на себе відповідальність передбачену умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014, та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який є Додатком №10 до договору на надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, в тому числі за прострочення грошового зобов'язання, беручи до уваги наведені обставини справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та залишення без задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на зазначене, суд позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задовольняє в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149; код ЄДРПОУ: 00131954) пеню за період серпень - грудень 2022 року, лютий - жовтень 2023 року у розмірі 60 552 (шістдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 76 коп., 3% річних за період вересень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, лютий - квітень 2022 року, серпень - грудень 2022 року , лютий - жовтень 2023 року у розмірі 4 450 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 20 коп., інфляційні витрати за період квітень 2022 року, квітень - липень 2023 року у розмірі 10 335 (десять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 35 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "08" березня 2024 р.
Суддя Т.О. Пономаренко