Провадження № 22-ц/803/1684/24 Справа № 192/1700/22 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
06 березня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року в цивільній справі номер 192/1700/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
У листопаді 2022 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона познайомилась з ОСОБА_3 у 2004 року. По день його смерті їх всі вважали родиною. Вона мала прізвище ОСОБА_1 , паспорт був у залогу, тому будинок купували на ім'я ОСОБА_3 , але кошти давала її сестра - ОСОБА_6 . За рік до смерті ОСОБА_3 почав вести поганий спосіб життя, став зловживати алкоголем, вживав заборонені речовини. Вона як могла допомагала ОСОБА_3 , лікувала, але це допомагало не надовго та призводило до зривів та більш тяжкого стану ОСОБА_3 . Вони стали часто сваритись. У день його смерті вони посварились, оскільки ОСОБА_3 вкотре напився, йому стало зле, вона викликала швидку та пішла до друзів, у яких залишилась на ніч, зранку прийшли друзі, з якими ОСОБА_3 спав, бився, пив та повідомили, що він помер. Після цього вона повідомила всім рідним про його смерть. Паспорт, РНОКПП ОСОБА_3 був у неї і зараз залишається, оскільки хотіла забрати його для поховання. З відповідачкою було узгоджено, що ОСОБА_3 будуть ховати у вівторок, але його поховали на день раніше, одразу як забрали з моргу, ховала відповідачка без попередження, ввечері.
Протягом всього часу спільного проживання з ОСОБА_3 працювала офіційно тільки вона, померлий працював неофіційно по найму, але не часто, зароблені гроші витрачав на автомобіль, бензин для авто, а на все інше гроші давала вона. В 2018 році вона взяла кредит для заміни вікон у будинку по АДРЕСА_1 , в будинок провели воду в 2018 році, до 2019 року у них було господарство. Також разом з ними з 2006 року по день смерті в 2014 році жив рідний брат ОСОБА_3 - ОСОБА_7 .
Позивачка просила суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з травня 2005 року по жовтень 2021 року за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з травня 2005 року по жовтень 2021 року - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько А.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є: наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин протягом не менш ніж п'яти років до часу відкриття спадщини.
Всі ці обставини були встановлені у ході судового слідства, і тому висновки суду першої інстанції явно не відповідають дослідженим ним обставинам.
Суд першої інстанції помилково вважав, що позивач не довела, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю по жовтень 2021 року.
Судом встановлено, що позивачка та померлий ОСОБА_3 дійсно тривалий час спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, однак суд хибно вважав, перевищивши власні повноваження, та, вдаючись до оцінки моральних відносин подружжя, що з сплином часу стосунки позивачки з ОСОБА_3 перестали носити характер подружніх.
Твердження суду про втрату почуттів ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є виключно надуманим, оскільки воно ніким і нічим не доведено, не входить у компетенцію суду, оскільки суд не вправі оцінювати дії чи події на підставі моральних норм, і встановлює факти лише на підставі норм права, а почуття це категорія зовсім не правова.
Висновок суду, що поведінка ОСОБА_1 суперечить моральним засадам суспільства є хибним та нічим і ніким не доведеним.
Відповідно до акту від 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 (позивачка) фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_3 із 2005 року до дня його смерті до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідок ОСОБА_8 показав, що його дружина, яка є рідною сестрою позивачки, із якої вони мешкали у квартирі її батьків, на прохання ОСОБА_1 надала останній 3000,00 доларів США для придбання власного житла. Позивачка разом із ОСОБА_3 придбали будинок АДРЕСА_1 , для спільного користування (проживання), а оформили на ОСОБА_3 за взаємною згодою.
Товарні чеки та специфікації на а.с. 28-37 доводять обставини спільного придбання товарів для ремонту спільного будинку позивачки та ОСОБА_3 .
Фото, які додані до позовної заяви, також підтверджують наявність почуттів у подружжя ОСОБА_3 та позивачки, їх теплі відносини та спільні застілля і відпочинок. Ні в ОСОБА_3 ні в ОСОБА_1 не було іншої сім'ї, обидва із подружжя не були в іншому зареєстрованому шлюбі, а ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_3 .
Позивачка заявляла клопотання про перерву для надання додаткових доказів - фото і відеоматеріалів, суд відмовив у цьому. Тому вона просить апеляційний суд долучити фото і відеоматеріали, які містять додаткову інформацію про проживання однією сім'єю не менш як п'ять років на час відкриття спадщини позивачки із ОСОБА_3 .
Від відповідачки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бакулін І.С., надійшов відзив на
апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду
першої інстанції - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи №192/1700/23, з показів свідків, які були заявлені у справі саме апелянтом та з тексту оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 не довела, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю по жовтень 2021 року.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16 (провадження №61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження №61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц (провадження №61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц (провадження №61-42601св18).
В оскаржуваному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 не довела, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю по жовтень 2021 року.
Стосовно відмови суду першої інстанції у перерві для надання додаткових фото і відеоматеріалів відповідачка вважає, що позивачка, або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. З матеріалів справи №192/1700/23 вбачається, що позивачка письмово не зверталась до суду першої інстанції з клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: фото та відеоматеріалів. Також позивачка не зверталась до суду з клопотанням про поновлення строку подання додаткових доказів, а саме: фото та відеоматеріалів.
До апеляційної скарги апелянтом подано на його думку додаткові докази, проте вони не можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції, оскільки в апеляційній скарзі не зазначено жодної поважної причини неподання додаткових доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці до суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Мулько А.В. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Бакулін І.С. апеляційну скаргу не визнав, вважав її необґрунтованою та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, позивачку та її представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.06.2022 року позивачка - ОСОБА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_9 мала прізвище ОСОБА_1 (а.с. 13).
Відповідно до договору купівлі продажу ВСВ №936225 від 11.05.2005 року, витягу зі свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7237144 від 13.05.2005, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 14-14зв, 15, 16, 21-22).
До матеріалів справи долучено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, адреса будинку: АДРЕСА_2 (а.с. 17-20зв.)
З довідки №203 від 29.09.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 з 12.11.2002 року по 29.06.2005 року навчався в Солонянському ПТУ№84 (а.с. 22).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №2889 від 19.07.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27).
Згідно з актом підтвердження фактичного місця проживання від 04.08.2022 року ОСОБА_1 фактично проживає: АДРЕСА_1 , в належному ОСОБА_3 будинку (а.с. 26).
Відповідно до акту обстеження помешкання від 30.08.2022 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).
Згідно з відомостями Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про ОСОБА_3 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні (а.с. 23).
Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України наявні відомості про ОСОБА_1 як застраховану особу у 2008 році, та з 2015 по 2021 роки, страхувальниками зазначені ТОВ Агропромислова Інноваційна Фірма «ІНАГРОПРОМ», ТОВ «Завод Полімердеталь», районний центр зайнятості, ПНВП «АТОН», ТОВ «ФОМТЕК» (а.с. 24-24зв).
Позивачкою 06.01.2018 року підписано договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №554908 (а.с. 34-37).
Згідно до специфікації (рахунку) ОСОБА_1 25.04.2018 року оформлено замовлення ID_1879 ФОП ОСОБА_12 на металопластикові вікна за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 28-33).
З постанови приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Супруненко А.М. від 25.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,у зв'язку з відсутністю доказу родинних відносин. Одночасно зазначено, що згідно з матеріалами спадкової справи 21.04.2022 заяву про прийняття спадщини за законом подала двоюрідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а.с. 39-39зв).
Суду надано фототаблицю, з якої видно, що на фото давністю 2010-2012 роки зображені позивачка, померлий ОСОБА_3 , його старший брат - ОСОБА_7 , також позивачка з ОСОБА_3 в компанії друзів під час святкувань в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 40-43зв).
З довідки лікаря Солонянського міжрайонного відділення ДОБСМЕ від 01.11.2021 року Юскова В.О. видно, що 16.10.2021 року до Солонянського міжрайонного відділення СМЕ поступив на розтин труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.10.2021 року було проведено розтин та видано лікарське свідоцтво про смерть №179, яке отримала двоюрідна сестра померлого ОСОБА_2 та після надання дозволу на поховання з прокуратури їй видано тіло покійного для подальшого погребіння (а.с. 44).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) до фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на
спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що за договором купівлі продажу ВСВ №936225 від 11.05.2005 року, витягу зі свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7237144 від 13.05.2005, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.06.2022 року позивачка ОСОБА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_9 мала прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №2889 від 19.07.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні, коментуючи надану суду першої інстанції фото таблицю, пояснила, що на фото давністю 2010-2012 роки зображені вона, померлий ОСОБА_3 , його старший брат - ОСОБА_7 , а також вони в компанії друзів під час святкувань в будинку АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано належних та достовірних доказів на підтвердження факту постійного проживання позивачки однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 на час його смерті.
Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження поясненнями свідків про проживання однією сім'єю позивачки з померлим ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу на час його смерті та спільні фото були предметом дослідження в суді першої інстанції, нових доказів на підтвердження позовних вимог позивачка ОСОБА_1 апеляційному суду не надала.
Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеному в постанові від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивачки по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, залишити без задоволення, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 березня 2024 року.
Судді: