Провадження № 11-сс/803/522/24 Справа № 185/1396/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта середня спеціальна, пенсіонера, інваліда третьої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12024041370000214,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання, а саме квартиру АДРЕСА_3 цілодобово до 08.04.2024 року з покладенням на нього процесуальних обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи свої висновки слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Враховуючи встановлені в судовому засіданні при розгляді клопотання обставини, виконання завдання кримінального провадження можливе іншими запобіжними заходами ніж тримання під вартою і такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та в суді.
В апеляції:
- прокурор просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчий суддя не врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу підозрюваного та наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Вважає, що слідчим суддею не були належним чином обґрунтовані підстави відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши сторони кримінального провадження, прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які кожен окремо та разом заперечували проти задоволення апеляції, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно до вимог ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, за матеріалами, долученими до клопотання, вбачається, що 27.04.2023 року до ЄРДР за № 12023040000000378 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
07 лютого 2024 року ОСОБА_9 о 14:10 год. в порядку ст. 208 КПК України був затриманий та 08 лютого 2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та того ж дня ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри за ч. 2 ст. 307 КК України, як підставу для застосування запобіжного заходу, враховується відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталена практика Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З'ясовано, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на матеріали, додані до клопотання слідчого, які достатньо дають підстави дійти висновку, що дана особа могла б скоїти інкримінований їй злочин, тобто ймовірно є підстави допустити її причетність до його вчинення.
Перевіряючи наявність ризиків відповідно до вимог ст. 178 КПК України, колегія суддів, зважаючи на практику ЄСПЛ, погоджується з висновком слідчого судді про наявність встановлених та детально вмотивованих в оскарженій ухвалі слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого переховування від органу досудового розслідування чи суду та ймовірності незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, та з урахуванням показів дружини підозрюваного, яка безпосередньо в судовому засіданні підтвердила, що проживає з ОСОБА_10 з 1992 року, підозрюваний є зразковим сім'янином, є пенсіонером, має професійні захворювання, є особою з інвалідністю 3 групи, та наявних відомостей про особу підозрюваного, який раніше не судимий, на даний час одружений, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, необхідним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків можливо застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий висновок в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
З матеріалів провадження колегією суддів не встановлено, не доведено та не заперечувалось прокурором під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали, що підозрюваний будь-яким чином переховувався від органу досудового розслідування чи суду чи вчиняв тиск на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, вчинив інший злочин, у зв'язку з чим застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є обґрунтованим.
Прокурором ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції не наведено досить переконливих обставин і доводів щодо недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту для запобігання визначеним ризикам.
Таким чином, відмова у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до нього більш м'якого альтернативного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України», та є дієвим механізмом контролю його поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.
З урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, положень кримінального процесуального закону, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, наведених прокурором в апеляційній скарзі.
За наведеного, вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4