Провадження № 11-кп/803/1177/24 Справа № 191/2752/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 березня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року про скасування звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлення для відбування покарання до місць позбавлення волі засудженим:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.10.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
За ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року скасовано ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.10.2022 , яким він засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, та направлено його для відбування покарання до місць позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_6 не вважав за необхідне виконувати покладені на нього вироком обов'язки та після застосування до нього письмових попереджень свою поведінку не змінив, на шлях виправлення не став, крім того неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення у вигляді грубих порушень ПДР України, що є достатніми для скасування засудженому звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного покарання за вироком суду.
19 лютого 2024 року захисник ОСОБА_5 подав в інтересах засудженого ОСОБА_6 апеляційну скаргу та клопотання, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, посилаючись на те, що ОСОБА_6 було відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи, а також не було залучено захисника. Після цього, 24 лютого 2022 року було здійснено повномасштабне вторгнення РФ та введено воєнний стан. Таким чином, була відсутня реальна можливість для подання апеляційної скарги в строк, передбачений законом.
Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, заяви про перенесення розгляду апеляційної скарги від нього не надходило, за наведених обставин, відсутність засудженого, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, не є перешкодою для проведення розгляду справи.
Вислухавши захисника ОСОБА_5 , підтримав вимоги свого клопотання та просив поновити строк на апеляційне оскарження, думку прокурора, який не вважав за доцільне поновлювати строк на апеляційне оскарження вироку, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
За вимогами п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.
За змістом ч. 2 ст. 113, ст. 116 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувана ухвала щодо ОСОБА_6 була постановлена судом першої інстанції 11 вересня 2023 року за участі самого обвинуваченого.
Тобто, оскільки на момент оголошення ухвали ОСОБА_6 був присутній в залі судового засідання та не був особою, яка перебуває під вартою, то строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту ухвалення судового рішення.
Таким чином, будучи обізнаним зі змістом повного тексту ухвали, ОСОБА_6 знав про порядок набрання судовим рішенням законної сили та строк на його оскарження до суду апеляційної інстанції, оскільки про це зазначено в його резолютивній частині. Однак, апеляційної скарги у визначений законом строк на апеляційне оскарження засуджений ОСОБА_6 не подав.
Посилання апеляційної скарги захисника стосовно того, що у ОСОБА_6 була відсутня реальна можливість для подання апеляційної скарги в строк, передбачений законом, оскільки йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи, а також через повномасштабне вторгнення РФ та введено воєнний стан, є неспроможними і такими, які не можуть свідчити про наявність об'єктивно непереборних, пов'язаних дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного його звернення до суду у визначений законом строк.
При розгляді даного клопотання про поновлення строку, також зважається на практику ЄСПЛ, зокрема, у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) та у справі “Устименко проти України” (заява № 32053/13, п. 47, остаточне від 29 січня 2016 року), Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, оскільки засуджений ОСОБА_6 достеменно знав про строки і порядок оскарження судового рішення, та захисником не надано інших обґрунтованих доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, які б свідчили про наявність інших поважних причин, які перешкодили засудженому вчасно звернутися з апеляційною скаргою, а тому підстав для поновлення строку колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З огляду на наведене, а також встановлених обставин, колегія суддів вважає, що в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 399, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити захиснику ОСОБА_5 в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року про скасування звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлення для відбування покарання до місць позбавлення волі засудженим ОСОБА_6 за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.10.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4