Справа № 495/1173/24
Номер провадження 3/495/731/2024
06 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімова Н.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), суд
02.02.2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 308346 від 05.02.2024 року 05.02.2024 року о 19 год 40 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М16 на відстані 3900 м від лінії державного кордону було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який не маючи документів, що надають підстави для виїзду закордон в пункті пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдову, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію державного кордону між Україною та Республікою Молдова, на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі п/зн 0680, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені Білгород-Дністровського району Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України», ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
У суд ОСОБА_1 з'явився, надав власні письмові пояснення згідно яких зауважив, що 05.02.2024 року їхав з м. Одеса у м. Ізмаїл по повістці Ізмаїльського РТЦК для проходження ВЛК та подальшої служби у 18 загоні морської охорони. Близько 16:00 години на БП «Маяки» ОСОБА_1 зняли з рейсового автобусу представники СБУ за підозрою, що повістка підроблена. На ОСОБА_1 склали протокол на спробу незаконного перетинання кодону України, чого не робив і не намагався робити. Після чого працівники вилучили повістку. ОСОБА_1 доправили у РТЦК м. Сарати. Наступного дня 06.02.2024 року у РТЦК м. Сарати ОСОБА_1 видали нову повістку, по котрій він пройшов ВЛК у м. Ізмаїл. На даний момент ОСОБА_2 є військовослужбовцем у 18 загоні морської охорони, присвоєно військове звання «матрос».
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суд звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівником прикордонної служби не була розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 308346 від 05.02.2024 року зазначено лише, 05.02.2024 року о 19 год 40 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М16 на відстані 3900 м від лінії державного кордону було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який не маючи документів, що надають підстави для виїзду закордон в пункті пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдову, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію державного кордону між Україною та Республікою Молдова, на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі п/зн 0680, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені Білгород-Дністровського району Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України», ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
При цьому, як доказ вчинення правопорушення матеріали справи містять лише зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення; рапорт; схему місця виявлення порушника та копію паспорту громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_1 .
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Однак, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, що гр. ОСОБА_1 спробував перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску, оскільки його було зупинено на БП «Маяки», коли він прямував у м. Ізмаїл для проходження ВЛК, і там відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 308346.
Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає, в чому саме полягає суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, не зазначено в чому саме полягають дії з кваліфікуючою ознакою спроба незаконного перетинання, не наведено, які саме дії здійснював останній, протокол не містить жодних відомостей щодо дій, вчинених ОСОБА_1 які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, так як обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення об'єктивної сторони не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження у адміністративній справі, стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27, 33-35, 204-1, 221, 247 КУпАП, суд
Провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ст. 204-1 ч. 1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП - у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Н.Д. Анісімова