Справа №333/2277/21
Пр.2/469/2042/24
05 березня 2024 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Наумової І.Й., за участю секретаря судового засідання - Кунець В.В., розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін заяву відповідачки ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі №333/2277/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №333/2277/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
В межах цієї цивільної справи постановою Запорізького апеляційного суду від 04.08.2021 р., ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року скасовано в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача та задоволено заяву в цій частині. Накладено арешт на належне ОСОБА_3 майно (рухоме і нерухоме) та належні їй грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 25 650,10 доларів США та 961,86 Євро, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, крім рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Комунарським районним судом м. Запоріжжя 17.01.2022 р. ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Даним рішенням позовні вимоги позивача задоволені повністю.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2024 року за заявою відповідача ОСОБА_4 скасовано вищевказане заочне рішення та призначений новий розгляд справи.
22.02.2024 р. відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування зустрічного забезпечення позову, у якій просила вжити заходи зустрічного забезпечення у справі №333/2277/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та встановити розмір зустрічного забезпечення у розмірі 25650,10 доларів США та 961,86 Євро. Зобов'язати особу, якою подано позов - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виконати ухвалу про застосування зустрічного забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок Комунарського районного суду м. Запоріжжя грошових коштів у розмірі 25650.10 доларів США та 961,86 Євро.
Свої вимоги заявниця ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Запорізьким апеляційним судом не було враховано обставини, що впливають на майновий стан Відповідача. ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.08.2021 року у справі №333/2277/21 накладено арешт на всі наявні в ОСОБА_1 банківські рахунки та охоплює усі наявні в ОСОБА_1 грошові кошти. Обмеження ОСОБА_1 розпоряджатися належними їй грошовими коштами утруднює виконання її обов'язків щодо забезпечення створення необхідних та достатніх умов для дитини. ОСОБА_1 має необхідність через відповідні розлади здоров'я проходити періодичні обстеження та здійснювати лікування, що можна реалізувати лише за наявності відповідних грошових коштів. Вказані обставини примушують ОСОБА_1 віднаходити грошові кошти для утримання дитини та себе. Отже, майновий стан Відповідача погіршився внаслідок триваючого арешту, накладеного на грошові кошти. З початком війни Російської Федерації проти України 24.02.2022 року, зважаючи на триваючі військові дії на території України та, як наслідок, несприятливу економічну ситуацію в країні, неможливість ОСОБА_1 розпоряджатися належними їй грошовими коштами значно погіршила її без того скрутне матеріальне становище, рівень життя її дитини та на фінансову можливість підтримання належного стану здоров'я ОСОБА_1 . Також зазначила, що судом при винесенні Постанови Запорізького апеляційного суду від 04.08.2021 року у справі №333/2277/21, не було враховано майновий стан позивача. З наданих позивачем даних, ОСОБА_5 не мала на момент подання позову та Заяви про забезпечення позову, грошових коштів, які забезпечили б можливість виконання рішення суду про відшкодування збитків на користь ОСОБА_1 , які будуть спричинені забезпеченням позову у випадку відмови у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, в тому числі виділені матеріали для розгляду апеляційної скарги на вищевказану ухвалу суду про відмову в забезпеченні позову, дійшов висновку, що заява про застосування зустрічного забезпечення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч.1 ст.154 ЦПК України).
За змістом ч.6 ст.154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;
2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Тобто на суд покладається обов'язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності. В інших випадках, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком.
Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком. На цій особливості застосування інституту зустрічного забезпечення у цивільному процесі Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 10 квітня 2019 року в справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), від 30 травня 2019 року в справі № 456/2438/17 (провадження № 61-473св19), від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/3222/17 (провадження № 61-1856св19).
З матеріалів справи вбачається, що Запорізьким апеляційним судом при вирішенні питання про накладення арешту встановлювалось наявність зареєстрованого місця проживання у позивачки в Україні, яке відображено судом в анкетних даних стягувача ОСОБА_5 , останньою також надавалися копія паспорту, довідки про наявність ідентифікаційного податкового номеру. Відомостей, що позивачка ОСОБА_5 знялась з реєстрації за місцем свого проживання, відсутні.
З огляду на вищенаведене, підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення у цій справі відсутні.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Категорія «збитки» регламентується нормами матеріального права в межах Цивільного кодексу України.
Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, a також витрати, які особа здійснила або мусить здійснити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Законодавець встановленням права відшкодування збитків у визначених випадках керується мотивами, що спрямовані на захист відповідача, який з вини позивача необґрунтовано зазнав збитків, пов'язаних із виконанням ухвали про забезпечення позову. Тому, в разі виникнення спірних питань щодо відшкодування збитків, суд має тлумачити норми права, враховуючи мотиви законодавця. Право на відшкодування збитків, пов'язаних із виконанням ухвали про забезпечення позову, захищає права та інтереси відповідача, який необґрунтовано з вини особи, на користь якої було вжиті заходи забезпечення позову, зазнав збитків. Далі відповідач має право заявити позов про відшкодування збитків, що викликані заходами забезпечення позову.
Тобто, дослідження та аналіз норм чинного цивільного процесуального законодавства України щодо правової регламентації зустрічного забезпечення та регламентації поняття збитки у цивільному законодавстві України свідчить про те, що стаття 154 ЦПК України регламентує захист інтересів відповідача саме від матеріальних збитків, які він може понести у зв'язку з забезпеченням позову позивача.
Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова Запорізького апеляційного суду від 04.08.2021 р. про забезпечення даного позову, відповідачкою не оскаржувалась.
Відповідачка, звертаючись із заявою про застосування зустрічного забезпечення, визначила розмір зустрічного забезпечення 25650.10 доларів США та 961,86 Євро, обґрунтувавши необхідність застосування зустрічного забезпечення тим, що забезпечення позову утруднює виконання нею обов'язку щодо утримання її дитини, та належного лікування відповідачки. Обгрунтованих доводів заподіяння збитків відповідачкі забезпеченням позову у цій справі саме на вказану суму, в даній заяві ОСОБА_1 не наведено.
Відповідачка зазначає, що самостійно утримує свою дитину, при цьому на підтвердження даної обставини надала лише копію свідоцтва про народження дитини, відповідно до якого дитина також має і батька, який зобов'язаний утримувати дитину. Відповідно до постанови суду, арешт накладений на грошові кошти відповідачки, крім рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідачкою не надано доказів, що арешт накладений на кошти на рахунки зі спеціальним режимом використанняв тому числі з урахуванням походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо). Посилання відповідачки, що наявність накладеного арешту утрудняє виконання нею обов'язку по утриманню дитини чи отримання відповідачкою належного лікування голослівні.
Відповідачкою зазначено, що судом не враховано в 2021 р. майновий стан позивачки та не можливість нею відшкодувати збитки відповідачці внаслідок застосування заходів забезпечення позову, при цьому відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставини, що наразі майновий стан позивачки унеможливить відшкодування можливих збитків від застосованого арешту майна. До того ж, доказів того, що обраний позивачем та застосований судом у вищевказаній постанові суду від 04.08.2021 р. захід забезпечення позову призведе до можливих збитків відповідачкою у заявленому нею розмірі унаслідок його застосування, до заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення, відповідачем не надано.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява відповідачки про застосування зустрічного забезпечення у цій справі необґрунтована, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.149-153, 154, 258-261 ЦПК України суд,
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі №333/2277/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: І.Й. Наумова