27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5050/23 пров. № А/857/1362/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Зінчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №260/5050/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції -Гебеш С.А., час ухвалення - 14.17 год., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 18.12.2023),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 210798,00 грн за 2021 рік. Позивач вказує, що при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган керувався протиправним рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2021 рік, що тягне за собою протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Закарпатській області від 03.10.2022 року за №1683062-2409-0703. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2684,00 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Суть доводів апелянта зводиться до того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом на підстав рішення Яношівської сільської ради Берегівського району №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік» від 18.06.2020 року та вказане рішення було чинним на момент винесення податкового повідомлення - рішення.
У резолютивній частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №260/5037/23 вказано, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується Берегівською міською радою у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно- правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 року по справі №520/12022/17 виснувала, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Апелянт вважає, що вказує на те, що сам факт визнання такого рішення нечинним в судовому чи будь якому іншому порядку не означатиме протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 29 листопада 2001 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР №23090170000000571, є суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2019 року № 163750058, позивачу на праві приватної власності належить об'єкт нерухомості, будівля готельного комплексу загальної площею 3513, 3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
18 червня 2020 року Яношівською сільською радою прийнято рішення №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік».
Податковий орган здійснив позивачу нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, на підставі ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік згідно рішення Яношівської сільської ради від 18 червня 2020 року №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік».
Податковим повідомленням-рішенням від 03 жовтня 2022 року №1683062-2409-0703 позивачу було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 210798,00 грн за 2021 рік.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення від 03 жовтня 2022 року №1683062-2409-0703, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №260/5037/23, яке набрало законної сили 13 листопада 2023 року, визнано нечинним рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 18 червня 2020 року № 105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік», на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно із статтею 266 пунктом 266.1 підпунктом 266.1.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.1 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із статтею 266 пунктом 266.3 підпунктом 266.3.1 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до статті 266 пункту 266.3 підпункту 266.3.2 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно із статтею 266 пунктом 266.5 підпунктом 266.5.1 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Статтею 266 пунктом 266.4 ПК України встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується, зокрема, б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів. При цьому пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у порядку визначеному статтею 266 пунктом 266.7 підпунктом 266.7.1 Податкового кодексу України, зокрема: б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Статтею 266 пунктом 266.7 підпунктом 266.7.3ПК України передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що знаходяться у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Податковим кодексом України, зокрема статтею 8, передбачені загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3 цієї статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Згідно із статтею 12 пунктом 12.3 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.
Позивач вважає неправомірним нарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 210798.00 грн, при визначенні суми якого, останній керувався рішенням органу місцевого самоврядування, а саме, рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 18 червня 2020 року № 105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік», що в свою чергу, тягне за собою незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Натомість апелянт вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом на підстав рішення Яношівської сільської ради Берегівського району №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік» від 18.06.2020 року, яке було чинним на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Апеляційний суд висновує наступне.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 260/5037/23 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 18 червня 2020 року № 105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік» в частині встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказане судове рішення набрало законної сили 13 листопада 2023 року.
Тобто рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 260/5037/23, яке набрало законної сили 13 листопада 2023 року, визнано нечинним рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 18 червня 2020 року № 105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік», на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення.
Згідно із статтею 78 частиною 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суд у справі № 260/5037/23 установив, що рішення від 18 червня 2020 року №105 прийнято Яношівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області не у спосіб та не в порядку, встановленому законом.
Апеляційний суд не заперечує, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Водночас, колегія суддів наголошує на неможливості зобов'язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції у цій справі, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 18 червня 2020 року №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік» в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, саме з моменту його прийняття.
Колегія суддів наголошує, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Відтак, твердження суду першої про те, що протиправні положення рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 18 червня 2020 року № 105 не можуть бути застосовані до позивача, повністю відповідають чинному законодавству.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.
Крім того, слід зазначити, що постановою Верховного Суду України від 08.02.2024 у справі №260/2988/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення визначено, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним та унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, саме з моменту його прийняття.
На підставі наведеного, враховуючи правові висновки Європейського суду з прав людини, податкове повідомлення-рішення відповідача №1683062-2409-0703 від 03 жовтня 2022 року, яким нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
За сукупності викладених обставин, позов ФОП ОСОБА_1 , підлягає задоволенню повністю.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №260/5050/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. І. Довга
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 07.03.2024