27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 161/19234/23 пров. № А/857/25289/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Зінчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2023 року у справі №161/19234/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Гринь О.М., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 12.12.2023 року),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про скасування постанови серії БАД №370898 від 23 жовтня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог ст.125, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог в загальному зазначив, про відсутність у його діях порушень ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки про наявність щодо нього стягнення у вигляді позбавлення його права керування він обізнаний не був, про наявність справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП в суді взагалі не знав, оскільки судом про це не повідомлявся.
Стосовно правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП вказує, що він не міг пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, оскільки його затримали працівники поліції з використанням кайданок.
Щодо правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, в цілому позивач його не оспорює, оскільки скотч на його автомобіль наклеїла невідома особа, а він поспішав на роботу, тому не знімав його.
Крім того вказав на ряд процесуальних порушень при складенні оскаржуваної постанови працівниками поліції та їх грубу поведінку по відношенню до нього.
На підставі чого позивач просить скасувати постанову інспектора УПП у Волинській області серії БАД № 370898 від 23 жовтня 2023 року, якою до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2023 року постанову Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2023 року серії БАД №370898 - залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що коли поліцейський УПП у Волинській області 23.10.2023 виносив постанову за ч.4 ст. 126 КУпАП, він не мав постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.09.2023 року про позбавлення позивача прав керування транспортними засобами, не кажучи про відмітку про набрання ним законної сили. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності позивача та відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
У відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім цього, за клопотанням представника позивача судове засідання було призначено в режимі відоеконференції з власних засобів, однак з технічних причин, незалежних від суду, відеокнференція з представником позивача не відбулась.
Відповідно до ч. 5 ст. 195 КАС України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
З врахуванням вищенаведеного та того, що дана категорія справ відноситься до термінових, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності позивача та відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 23 жовтня 2023 року серії БАД №370898 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1, 4 ст. 126 та ст. 125 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн.
Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що під час несення служби в м. Луцьку по пр. Перемоги, 23.10.2023 о 11 год. 00 хв., інспектором взводу №2 роти №3 батальйону УПП у Волинській області ДПП старшим лейтенантом поліції Огорілком В.З. було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху. А саме, при візуальному спостереженні було помічено транспортний засіб MINI COOPER д.н.з. НОМЕР_1 » на вітровому склі якого були встановлені додаткові предмети, які на переконання поліцейського обмежували оглядовість з місця водія, після зупинки на вимогу працівника поліції не пред'явив для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України а також відмовився зазначити свої дані, прізвище та ім'я для встановлення особи. Після чого для встановлення особи було затримано особу водія. Після встановлення особи водія було з'ясовано, що водій, ОСОБА_1 , керував автомобілем будучи позбавленим права керування на 3 місяці на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2023 року, чим порушив вимоги п. 2.4 а; п. 31.4.7 в Правил дорожнього руху України та ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126, ст. 125, ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №370898 від 23 жовтня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог ст.125, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП винесена відповідно до вимог закону.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
Згідно п. 31.4.7. в Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам інші елементи конструкції - встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Відповідно до ст. 125 КУпАП, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4.а. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів зазначає, що постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення №161/13456/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці.
За правилами ч. 4 ст. 291 КУпАП, така постанова набрала законної сили 01 жовтня 2023 року та була чинною до її скасування постановою Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/115465388 ).
Таким чином у період з 01 жовтня 2023 року по 06 грудня 2023 року позивач у встановленому законом порядку, судовим рішенням, яке є обов'язковим для виконання на всій території України, був позбавлений права керування транспортними засобами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на 23 жовтня 2023 року було чинне рішення, яким ОСОБА_1 був позбавлений права керувати транспортним засобом, він не мав права керувати автомобілем MINI COOPER д.н.з. НОМЕР_1 », а тому був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Зважаючи на приведені положення законодавства та зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи приписи наведених положень чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена у даній справі постанова про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №370898 від 23 жовтня 2023 року.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2023 року у справі №161/19234/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді І. І. Запотічний
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 07.03.2024