Справа № 120/13420/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
08 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
30.08.2023 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що за результатами розгляду звернення позивача їй було надано відповідь інформаційного характеру, тоді як рішення про відмову в даній справі не приймалось.
Крім того, апелянт зазначає, що в період з 20.02.1989 по теперішній час позивач працює вихователькою гуртожитку Вінницького будівельного технікуму.
Оскільки дана посада відсутня в переліку посад, що дає право на пенсію за вислугу років, правові підстави для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відсутні.
Таким чином, на думку апелянта, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 04.04.2021 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням даних про стаж та заробітну плату.
Згідно відомостей трудової книжки колгоспника №731 від 07 березня 1979 року ОСОБА_1 з 20.02.1989 по теперішній час працює вихователем гуртожитку Вінницького будівельного технікуму.
18.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, як працівнику охорони здоров'я згідно пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №13472-11992/О-02/8-0200/23 від 27.07.2023 позивача повідомлено, що правові підстави для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відсутні, оскільки посада вихователя гуртожитку відсутня в переліку посад, що дає право на пенсію за вислугою років.
Позивач, не погоджуючись з відмовою пенсійного органу, звернулась з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Суд першої інстанції встановив, що підставою для невиплати грошової допомоги відповідачем визначено те, що переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років посада вихователь гуртожитку не передбачена, тому права на отримання одноразової грошової виплати у розмірі 10 пенсій позивач не має.
При цьому, Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 року, посада вихователя належить до категорії педагогічних працівників, а Переліком №909 (зі змінами) встановлено, що вихователі мають право на пенсію за вислугою років. При цьому, незалежно від того, чи є такі заклади комунальними чи державними (примітка 2 Переліку № 909).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що посада вихователя гуртожитку, на якій працює позивач, відноситься до тих, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на викладене та в силу приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вказав, що позивач має право на грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а тому дії відповідача щодо відмови у виплаті такої допомоги є протиправними.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"; переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 6 даного Порядку встановлено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), станом на день її призначення.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт як на підставу для скасування рішення суду та відмову у задоволенні позовних вимоги вказав, що оскільки посада, на якій працює позивач, відсутня в переліку посад, що дає право на пенсію за вислугу років, правові підстави для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відсутні.
Визначаючись щодо вказаних доводів апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Так, колегією суддів із записів в трудовій книжці позивача встановлено, що з 20.02.1989 по теперішній час ОСОБА_1 працює вихователем гуртожитку Вінницького будівельного технікуму.
Згідно долученої до матеріалів справи архівної довідки Відокремленого структурного підрозділу Вінницького фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва і архітектури від 25.05.2021 №205, наказом МОН України від 02.04.2013 р. №403 Вінницький будівельний технікум реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного університету будівництва і архітектури як Вінницький коледж будівництва і архітектури Київського національного університету будівництва і архітектури. Наказом Київського національного університету будівництва і архітектури від 16.02.2021 р. № 46 Вінницький коледж будівництва і архітектури Київського національного університету будівництва і архітектури перейменовано у Відокремлений структурний підрозділ Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва і архітектури. Довідка видана на підставі наказу МОН України №403 від 02.04.2013, наказу КНУБА №46 від 16.02.2021.
Так, згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 (Перелік №909), визначені посади в професійно-технічних навчальних закладах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до якого не включено посаду вихователя гуртожитку.
Разом з тим, Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000, посада вихователя належить до категорії педагогічних працівників.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про професійно-технічну освіту" №103/98-ВР від 10.11.1998 до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.
Відповідно до ст. Закону України "Про фахову передвищу освіту " №2745-VIII від 06.06.2019 основними посадами педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти є: керівник (директор, начальник) закладу фахової передвищої освіти, керівник філії закладу фахової передвищої освіти, керівник структурного підрозділу закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти; заступник керівника (заступник директора, заступник начальника) закладу фахової передвищої освіти, заступник керівника філії закладу фахової передвищої освіти, заступник керівника структурного підрозділу закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім процесом; 3) завідувач (начальник) відділення; голова циклової комісії; викладач, старший викладач; методист; завідувач навчально-виробничої практики; керівник фізичного виховання; завідувач навчально-методичного кабінету, завідувач навчальної (навчально-виробничої) лабораторії, завідувач навчальної (навчально-виробничої) майстерні; майстер виробничого навчання; вихователь.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №458/452/17 та від 14.11.2019 у справі №302/188/17.
Враховуючи наявність спеціального трудового стажу станом на момент призначення пенсії за віком (04.04.2021), який складає більше 30 років, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо доводів апелянта стосовно того, що позивачем не було дотримано вимог Порядку №22-1 в частині звернення з заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідної форми до пенсійного органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як передбачено п. 6, 7 Порядку № 1191, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058-ІV, станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Отже, Порядком № 1191 визначено, що одноразова допомога нараховується одночасно з призначенням пенсії та виплачується одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Тобто, звернення із окремою заявою про виплату грошової допомоги, безвідносно до заяви про призначення пенсії, чинним законодавством не передбачено.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
В подальшому, Постановою Пенсійного фонду № 23-1 від 24.11.2022 доповнено Порядок № 22-1 в частині визначення того, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV.
Вказаною постановою, з 24.11.2022 уточнено спосіб подання відповідних документів, однак, правове регулювання порядку звернення за грошовою допомогою не змінено.
Так, внесення змін до Порядку № 22-1 свідчить про те, що окрема заява про призначення грошової допомоги не подається.
З огляду на викладене, суд вважає, що питання виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV вирішується в процесі розгляду заяви про призначення пенсії.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт того, що пенсійним органом розглядалось питання щодо виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії, згідно п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та приймалось відповідне рішення.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо неналежної форми звернення позивача з заявою про виплату грошової допомоги, оскільки вказана обставина не слугувала підставою для прийняття відповідачем листа про відмову у здійсненні спірної виплати.
Отже, враховуючи викладене, а також висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії, згідно п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якими під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції суд погодився, доводи, якими апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, є необґрунтованими.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, оскільки на день подання заяви про призначення пенсії позивач відповідала вимогам, які встановлені п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.