08 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22120/23
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В серпні 2023 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №951380841163 від 11.08.2023 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 30.01.2001р. по 31.08.2021р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 08.08.2023 р. пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області від 02.08.2023 р. № 197/15-32-10-02-12; № 196/15-32-10-02-12; № 195/15-32-10-02-12;
- судові витрати стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонеркою та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з тим, що позивач більше 20 років працювала в податкових органах вона 08.08.2023 р. звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії №951380841163 від 11.08.2023 р. відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Вважаючи рішення незаконним, а право на отримання пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» порушеним, позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що Законом № 889 передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно в порядку ч. 1 ст. 37 Закону № 3723. Враховуючи те, що позивач не має необхідного стажу роботи на державній службі станом на 01.05.2016, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 3723. Таким чином, на думку апелянта, Головне управління правомірно відмовило позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності за Законом № 1058 на пенсію по інвалідності за Законом № 3723. Вказує, що період роботи позивача з 30.01.2001 по 01.05.2016 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки позивач у зазначений період працювала в органах податкової служби із присвоєним спеціальним званням інспектора податкової служби, тобто позивач працювала на посадах, які не передбачені Законом № 3723 та не відносяться до категорії посад державної служби. При цьому, у переліку посад які належать до посад державної служби, визначеному в статті 25 Закону № 3723 відсутні посадові особи органів державної податкової служби. Відтак, на думку апелянта, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло правомірно рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію за Законом № 3723 у зв'язку з відсутністю стажу роботи у розмірі 20 років на посадах державної служби. Апелянт вказує, що право на призначення пенсії за Законом № 3723 зберігається виключно у осіб, які вже мали достатній для цього стаж державної служби станом на 01.05.2016. Будь-який стаж, набутий після 01.05.2016, в даному випадку жодним чином не впливає на право призначення пенсії за Законом № 3723. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має в наявності 20 років стажу роботи на державній службі, зарахувавши до такого стажу період з 30.01.2001 по 31.08.2021. Тобто, судом першої інстанції при визначенні права на призначення пенсії за Законом № 3723 було зараховано зайвих 5 років 4 місяці роботи після 01.05.2016, які в жодному разі не можуть бути враховані при визначенні права на призначення пенсії. Враховуючи те, що у позивача станом на 01.05.2016 р. відсутній 20-річний стаж роботи на посадах державних службовців, у Головного управління не має правових підстав для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію за Законом № 3723.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що загальний стаж державної служби в податкових органах ОСОБА_1 склав 20 років 7 місяців 1 день. Станом на 01 травня 2016 року позивач працювала в податкових органах більше 10 років. Посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 30.01.2001р. по 31.08.2021р. працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. Вказує, що період державної служби позивача в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. З огляду на зазначене, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, та отримує пенсію за віком, згідно Закову України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням ДПС в Одеській області видано на ім'я ОСОБА_1 довідки від 02.08.2023 р. № 197/15-32-10-02-12; № 196/15-32-10-02-12; № 195/15-32-10-02-12 про складові її заробітної плати, для призначення пенсії державного службовця.
08.08.2023 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності розгляд зазначеної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
11.08.2023, на підставі заяви та наданих документів, Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено Рішення № 951380841163 про відмову в перерахунку пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». В рішенні зазначено, що враховуючи, що посадовим особам органів податкової служби згідно з статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, то прийнято рішення про відмову в переведенні заявниці на пенсію за віком як державного службовця (а.с. 26).
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав наявними є законодавчо передбачені підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №951380841163 від 11.08.2023р.; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 30.01.2001р. по 31.08.2021р., та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 08.08.2023 р. пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області від 02.08.2023 р. № 197/15-32-10-02-12; № 196/15-32-10-02- 12; № 195/15-32-10-02-12.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Закон №889-VIII набрав чинності з 01.05.2016, а Прикінцевими та Перехідними положеннями цього закону закріплено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону , а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18.
Згідно змісту спірного рішення № 951380841163 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечується право ОСОБА_1 на призначення пенсії державного службовця, при цьому, відповідач не ставив під сумнів досягнення позивачем певного віку та наявності необхідного страхового стажу, а відсутність такого права пов'язував з відсутністю у позивача необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723 та іншими Актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала в податковому органі в Одеській області на різних посадах у період часу з 30.01.2001 р. по 31.08.2021 р.:
- 30.01.2001р. прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу автоматизованого адміністрування податків на підставі рішення конкурсної комісії до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Одеси;
- 30.01.2001р. відповідно до закону України «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 24.12.1993р., постанови Кабінету Міністрів від 22.02.1999р. №258 «Про затвердження положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби» присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу». Присягу державного службовця прийняла;
- 15.11.2001р. переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу автоматизованого адміністрування податків на підставі рішення конкурсної комісії.
- 10.09.2002р. переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків управління інформатизації та обліку, у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
- 03.02.2003р. звільнена із займаної посади у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття державних податкових інспекцій у районах м. Одеси у порядку переведення до новоствореної державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси;
- 04.02.2003р. призначена до новоствореної державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків управління інформатизації та обліку у порядку переведення 3 державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Одеси;
- 25.09.2003р. переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків управління автоматизації процесів оподаткування у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису;
- 11.02.2004р. присвоєно чергове спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу»;
- 06.09.2005р. переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу реєстрації та обліку платників податків у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису;
- 01.06.2005р. присвоєно чергове спеціальне звання «Інспектор податкової служби 1 рангу»;
- 28.02.2012р. звільнена з посаду у зв'язку із реорганізацією у порядку переведення на роботу до новоствореної державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби;
- 29.02.2012р. призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу реєстрації та обліку платників податків управління інформатизації та обліку платників податків у порядку переведення з державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси;
- 10.07.2012р. переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків та обробки податкової звітності управління інформатизації та обліку платників податків у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
- 26.06.2013р. звільнена з посади у зв'язку з реорганізацією у порядку переведення на роботу до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області;
- 27.06.2013р. призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків та обробки податкової звітності управління ІТ та обліку платників у порядку переведення з державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби;
- 27.06.2013р. присвоєно 13 ранг державного службовця;
- 24.12.2013р. присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби 1 рангу»;
- 11.03.2015р. у зв'язку з реорганізацією державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області звільнена із займаної посади у порядку переведення на роботу до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області;
- 12.03.2015р. призначена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників і звітності управління реєстрації платників та електронних сервісів у порядку переведення 3 державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області;
- 04.02.2016р. переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності;
- 06.06.2017р. переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників податків управління обслуговування платників у зв'язку із реорганізацією;
- 03.12.2018р. звільнена з посади у порядку переведення для подальшої роботи до Головного управління ДФС в Одеській області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 закону України «Про державну службу»;
- 04.12.2018р. призначено на посаду заступника начальника відділу обслуговування платників Північного управління у м. Одесі у порядку переведення з ДПІ у суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області;
- 08.10.2019р. у зв'язку з реорганізацією ГУ ДПС в Одеській області шляхом приєднання до ГУ ДПС в Одеській області звільнена з займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в ГУ ДПС в Одеській області.
- 09.10.2019р. призначена на посаду заступника начальника відділу обслуговування платників Північного управління у м. Одесі у порядку переведення з Головного управління ДФС в Одеській області;
- 09.10.2019р. присвоєно 7 ранг державного службовця;
- 17.12.2019 р. переведена на посаду заступника начальника відділу податкових сервісів Північного управління у м. Одесі у зв'язку зі зміною організаційної структури та штатного розпису;
- 16.09.2020р. переведена на посаду головного державного інспектора Одеського відділу електронних сервісів управління електронних сервісів у зв'язку зі зміною організаційної структури та штатного розпису;
- 21.12.2020р. звільнена із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи до Головного управління ДПС в Одеській області;
- 22.12.2020р. призначена на посаду головного державного інспектора Одеського відділу електронних сервісів управління електронних сервісів у порядку переведення з Головного управління ДПС в Одеській області;
- 02.07.2021р. присвоєно достроково черговий 6 ранг державного службовця;
- 31.08.2021р. припинено державну службу та звільнена з займаної посади у зв'язку із виходом на пенсію.
Загальний стаж державної служби в податкових органах ОСОБА_1 склав 20 років 7 місяців 1 день.
З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами ЗУ «Про державну службу» є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні трудового стажу позивача на посадах в органах державної податкової служби, оскільки на думку відповідача ці посади не відносяться до категорій посад визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно п.1.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів.
Відповідно до ст.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні орган.
Відповідно до норм, закріплених у Податковому кодексі України - посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Згідно статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Пунктом342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то висновок суду першої інстанції про те, що, враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є правильним.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 586/965/16-а), у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зарахування до стажу державної служби перебування позивача на посадах в органах державної податкової служби, який протиправно не враховано Управлінням Пенсійного фонду під час вирішення питання про переведення позивача на інший вид пенсійного забезпечення.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №951380841163 від 11.08.2023 р., та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби Позивача період роботи в органах державної податкової служби з 30.01.2001р. по 31.08.2021 р., - є належним способом захисту прав позивача, та підлягають задоволенню.
Відносно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 08.08.2023 р. пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області від 02.08.2023 р. № 197/15-32-10-02-12; № 196/15-32-10-02- 12: № 195/15-32-10-02-12, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 37 Закону № 3723-XII встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 затверджена форма довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу”.
Судами встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області видано на ім'я ОСОБА_1 довідки від 02.08.2023 р. № 197/15-32-10-02-12; № 196/15-32-10-02-12; № 195/15-32-10-02-12 про складові її заробітної плати, для призначення пенсії державного службовця, відповідно до форми затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3, та у порядок визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вищенаведені довідки ГУ ДПС в Одеській області від 02.08.2023 р. № 197/15-32-10-02-12; № 196/15-32-10-02- 12; № 195/15-32-10-02-12, містять всі необхідні відомості про розміри грошового забезпечення держслужбовця, відповідно останньої займаної посади ОСОБА_1 - головного державного інспектора, а відтак, суд вважає наявними є підстави для зарахування їх при розрахунку пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.
Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
У статті 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 22 Основного Закону України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик