06 березня 2024 року № 320/24809/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дій відповідача щодо переведення позивача з пенсії обчисленої відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком у порушення вимог абзацу 1 пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV за наявності в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 №93002064879 письмової заборони на автоматичне переведення на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за умовами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3727.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними, оскільки у пенсійній справі наявна заява позивача щодо непереведення її на пенсію за віком. Позивач вважає, що переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призвело до обмеження його прав та законних інтересів на індексацію та перерахунок пенсії державного службовця.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на підставі п.4-7 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2023 відповідачем проведено автоматичне, без звернення позивача, переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому, позивача повідомлено про можливість звернення до пенсійного органу про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте позивачем вказаної заяви подано не було, а тому відповідач вважає, що з його боку відсутні будь-які протиправні дії по відношенню до позивача.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій наголосив на протиправності дій відповідача щодо переведення його на інший вид пенсії за наявності у пенсійній справі письмової заборони на автоматичне переведення на пенсію за віком.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з грудня 2016 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 01.03.2023 позивача автоматично, без її звернення, переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.03.2023 №2600-0306-8/47229.
Не погоджуючись з переведенням на інший вид пенсії, позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву від 27.03.2023, в якій просив продовжувати виплату пенсії позивачу призначену за умовами Закону України «Про державну службу»; провести індексацію пенсії призначеної за умовами Закону України «Про державну службу» та її виплату з 01 березня 2022 року; надати розрахунок пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.04.2023 №13411-12162/1-02/8-2600/23 повідомлено позивача на підставі п.4-7 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2023 відповідачем проведено автоматичне, без звернення позивача, переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, відповідачем звернуто увагу, що абзацом 2 п.4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у будь-який час особи можуть звернутися до органів Пенсійного фонду України для переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» шляхом подання заяви встановленого зразка.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами 1, 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI) передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Згідно матеріалів пенсійної справи, з грудня 2016 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії за віком, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 згідно з Порядком проведення перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2023.
Оскільки розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону № 1058-VI, є більшим (8671,02 грн) від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України «Про державну службу», тому відповідачем у відповідності до пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI проведено автоматичне, без звернення позивача, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом № 1058-VI, за матеріалами пенсійної справи.
Таким чином, відповідач при автоматичному переведенні на інший вид пенсії діяв на підставі та у межах повноважень, що визначені Конституцією та Законом України № 1058-VI.
Разом з тим, згідно з абзацом 2 пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-VI переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-VI визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову від 25.11.2005 №22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацами 1, 7 пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Згідно пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Таким чином, наведеними вище нормами чинного законодавства, а саме вказаним Порядком № 22-1 визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а також переведення на інший вид пенсії.
Водночас, у разі звернення пенсіонера із заявою про призначення, перерахунок пенсії, поновлення чи переведення з одного виду пенсії на інший уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому рішення про відмову має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подана заява від 27.03.2023 у довільній формі наступного змісту: продовжувати виплату пенсії ОСОБА_1 призначену за умовами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723; провести індексацію пенсії ОСОБА_1 призначену за умовами Закону України «Про державну службу» та її виплату відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р.№118 з 01 березня 2022 року; надати розрахунок пенсії ОСОБА_1 для визначення її розміру, обчисленої відповідно до Закону від 15 лютого 2022 року №2040 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р.№118.
Суд звертає увагу, що надана відповідачем відповідь на заяву, яка оформлена листом від 26.04.2023 №13411-12162/1-02/8-2600/23, не є рішенням, яке прийняте за результатами розгляду заяви про переведенням з одного виду пенсії на інший, а є відповіддю в порядку Закону України «Про звернення громадян» та містить відповідні роз'яснення. Вказаний лист не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача.
Доказів подання до уповноваженого органу Пенсійного фонду України заяви про переведення з одного виду пенсії на інший встановленого зразка, відповідно до Порядку № 22-1, позивачем до матеріалів справи не надано.
Суд також не бере до уваги доводи позивача про те, що ним раніше подавалась у 2021 році заява про непереведення на інший вид пенсії, оскільки вказана заява також не відповідає формі, встановленій Порядком.
Більш того, така заява повинна подаватись після вчинення відповідної дії, тобто, в даному випадку, після факту переведення з одного виду пенсії на інший.
Натомість, надання позивачем заяви невстановленого зразка не спричиняє обов'язку у суб'єкта владних повноважень прийняти за результатами її розгляду рішення.
З огляду на викладене, відповідач не порушував права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки позивач не звертався із заявою відповідного зразка про переведення з одного виду пенсії на інший пенсії, а, як наслідок, відповідачем не прийнято рішення щодо відмови у перерахунку пенсії, а надано лише відповідні роз'яснення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позові.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність його дій, з приводу яких подано позов.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.