06 березня 2024 року справа №320/13940/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача про відмову зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиному внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача про відмову зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 є протиправними, оскільки він підприємницьку діяльність не здійснює у зв'язку із її припиненням. Відомості про ОСОБА_1 як про фізичну особу-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні. Крім того, вказує, що дані обставини встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/11009/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів в спростування обставин, викладених у позові, до суду не подано.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) зареєстрований Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 01.01.1998 за №2655607852 та взятий на облік як фізична особа-підприємець у ДПІ у Подільському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 01.01.1998.
Позивач звернувся із заявою від 30.11.2022 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просив виключити його як фізичну особу-підприємця та внести зміни до інтегрованої картки платника стосовно відсутності за ним недоїмки.
Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 03.01.2023 №235/6/20-15-12-04-03 повідомлено, що згідно з інформаційними ресурсами позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, відомості щодо включення відомостей про ФОП чи державної реєстрації припинення підприємницької діяльності не надходили, відтак відсутні підстави для внесення змін до облікових даних ОСОБА_1 . Окрім іншого, контролюючий орган посилається на те, що в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 обліковується недоїмка за позивачем на суму 35 588,74 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі Закон № 755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Із введенням в дію цього Закону створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
За визначенням частини 1 статті 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 42 вказаного Закону для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Отже, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон України від 01.07.2010 № 2390-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», яким внесені зміни до Закону № 755-IV.
На час прийняття Закону № 2390-VI пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП і строк для включення до ЄДР відповідних відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25.03.2014 № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру».
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
Окрім того, цим же Законом № 1155-VII виключено пункт 2-4 і 7-9 розділу ІІ Закону № 2390-VI.
З приводу застосування зазначених норм права Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 викладений висновок, згідно якому статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.
За висновком Великої Палати Верховного Суду відсутність офіційного підтвердження у особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що позивач, як фізична особа підприємець, був зареєстрований до 01 липня 2004 року, докази волевиявлення позивача здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ним з 01.01.1998, шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка в матеріалах справи відсутні.
Позивач у своїй заяві від 30.11.2022 до Головного управління ДПС у м. Києві на вказані обставини звертав увагу та просив виключити його як фізичну особу-підприємця та внести зміни до інтегрованої картки платника стосовно відсутності за ним недоїмки.
Однак, відповідачем у листі від 03.01.2023 №235/6/20-15-12-04-03 зазначено, що згідно з інформаційними ресурсами Головного управління ДПС у м. Києві позивач зареєстрований як ФОП, відомості щодо включення відомостей про ФОП чи державної реєстрації припинення підприємницької діяльності не надходили, відтак у відсутні підстави для внесення змін до облікових даних ОСОБА_1 . Окрім іншого, відповідач посилається також на те, що в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 обліковується недоїмка за позивачем на суму 35 588,74 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №272583-17. В межах даної адміністративної справи №640/11009/20 Головне управління ДПС у м. Києві наполягало на тому, що станом на 31.10.2020 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковується недоїмка в сумі 35 588,74 грн, що стало підставою для формування податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №272583-17.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №272583-17.
Судом першої інстанції встановлено відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем, оскільки позивач не здійснював підприємницьку діяльність та не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, доводи відповідача щодо обліку в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 недоїмки за позивачем на суму 35 588,74 грн не відповідають дійсності та спростовані в порядку частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, згідно статей 65 - 67 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для взяття на облік/зняття з обліку в контролюючих органах фізичних осіб - підприємців та внесення змін до їх облікових даних є надходження до контролюючого органу відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Таким чином, наведені норми дають підстави для висновку про необхідність відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем як передумови для зняття особи з обліку в контролюючих органах в звичайному порядку.
Разом з тим, в спірному випадку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем не доведено належними і допустимими доказами того, що запис про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця взагалі був внесений та наявний на час розгляду справи, що, відповідно, виключає можливість внесення запису про припинення підприємницької діяльності.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги встановлене в судовому порядку у справі протиправне нарахування позивачу контролюючим органом єдиного внеску і відсутність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, а наведені ним доводи не спростовано відповідачами в ході розгляду справи.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) щодо відмови зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , та закриття інтегрованої картки платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиному внеску.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні, шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.