[1]
19 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, на строк 60 днів, тобто до 09 березня 2024 року,
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09 березня 2024 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальні правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року, змінити запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний з позбавленням волі.
Вказану ухвалу обвинувачений вважає незаконною та не обґрунтованою, доводи сторони обвинувачення безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Натомість він має неповнолітню дитину, офіційно одружений, має спільний будинок з дружиною, який був придбаний у шлюбі, та в якому офіційно зареєстрований.
Окрім того, обвинувачений зазначає, що 10 січня 2024 року він не був в повному обсязі ознайомлений з матеріалами досудового слідства, йому не були надані під розписку матеріали, та не вручений обвинувачений акт, тому в нього не змінився статус з підозрюваного на обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , та прийняти рішення, яким застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
При цьому захисник посилається на те, що в судовому засіданні були долучені копії документів, що підтверджують наявність житла та наявність соціальних зв'язків у обвинуваченого який має на утриманні дитину.
Окрім того, захисник звертає увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Факти незаконного впливу на потерпілого та свідків не були відомі стороні обвинувачення та не доведені до відома суду. Доказів цьому надано не було.
Так само, на думку захисника, є лише припущенням ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки такий ризик не знайшов свого підтвердження під час досудового розслідування та судового розгляду.
Також захисник, посилаючись на практику ЄСПЛ, зазначає, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14 січня 2021 року, у зв'язку з відсутністю клопотання обвинуваченого та захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження, оскільки з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, які були встановлені під час досудового розслідування при застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшилися на даний час.
Доводи апелянтів про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, є безпідставними.
Так, з клопотання прокурора убачається, що ризик переховування обвинуваченого від суду обґрунтований тим, що ОСОБА_5 офіційно не працює, не навчається, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, а тому з метою уникнення покарання за вчинений злочин може переховуватись від суду.
Ризик впливу на потерпілу та свідків прокурор обґрунтовує тим, що потерпіла та свідки, серед яких свідком є неповнолітній син обвинуваченого, безпосередньо судом ще не допитані, а тому обвинувачений шляхом підбурювання, залякування, вмовляння з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на потерпілу на свідків.
Ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор обґрунтував тим, що обвинувачений, не має офіційного місця роботи та офіційного джерела доходу, а отже немає грошових коштів для забезпечення належного рівня життя. Також прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливого злочину проти власності, а саме вироком Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, проте належних висновків не зробив та знову вчинивтяжкий корисливий злочин.
Отже, прокурором наведені обставини, які, на думку сторони обвинувачення, унеможливлюють застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції захисника про те, що єдиною підставою для тримання ОСОБА_5 під вартою є тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, оскільки висновок суду про продовження строку тримання під вартою ґрунтується на наявності сукупності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України, серед яких враховано, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Що стосується доводів обвинуваченого про наявність у нього дружини та житла, то такі обставини не нівелюють ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ризику переховування від суду.
Доводи апелянтів про те, що у обвинуваченого є неповнолітній син, що свідчить про міцність соціальних зв'язків, не можуть бути взятими до уваги, з огляду на те, що наявність таких зав'язків нівелюється існуванням ризику впливу на свідків, серед яких є його неповнолітній син ОСОБА_7 .
Посилання в апеляції обвинуваченого на те, що він не був у повному обсязі ознайомлений з матеріалами досудового слідства та йому не вручено обвинувачений акт є обставинами, які мають бути враховані судом при оцінці доказів у кримінальному провадженні, проте ці обставини не стосуються ризиків, які враховуються судом при продовженні дії запобіжного заходу.
Судове рішення про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку колегії суддів, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, на строк 60 днів, тобто до 09 березня 2024 року, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 367/164/24
Провадження №11-кп/824/2615/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1