Справа №760/19085/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3012/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
04 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2024,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7 ,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2024 клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 квітня 2024 року включно. Визначено суму застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., з покладенням на обвинуваченого ряду обов'язків.
Визначено строк дії ухвали - до 11.04.2024р.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, конкретні обставини справи, а також даних щодо особи обвинуваченого, який неодноразово судимий, останній раз - 30.10.2017 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має постійного зареєстрованого місця проживання у м. Києві, неодружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу, що свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, дійшов висновку, про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з метою уникнення ризиків зазначених в п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, невмотивованість ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2024 просить її скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції вважав обґрунтованими прокурором наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування та ризик впливу на свідків, однак така позиція суду не узгоджується з матеріалами кримінального провадження, а також не підтверджена будь-якими доказами по справі. При обранні запобіжного заходу стороною обвинувачення (прокурором, слідчим) не наведено доказів про існування ризиків передбачених ст. 177 КК України.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вважав доведеними ризики переховування від слідства та вплив на свідків та потерпілого, однак такі висновки суду не спираються на докази, що досліджені в судовому засіданні. Жодний допитаний на досудовому розслідуванні свідок, не підтвердив вплив на нього з боку ОСОБА_6 , а тому висновки суду про ймовірність впливу з боку ОСОБА_6 на свідків не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні Окрім того, обвинувачений не вчиняв спроб втечі, не переховувався від слідства та суду, не може вчиняти вилив на свідків та потерпілого, ризик знищення або спотворення речових доказів також відсутній.
Також апелянт вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції лише зазначив, що обвинуваченому інкримінується вчинення злочину, що відноситься до особливо тяжких, що фактично і стало підставою для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В оскаржуваній ухвалі не наведено будь-яких реальних підстав та ризиків, які б свідчили про необхідність продовження найсуворішого запобіжного заходу.
Апелянт зазначає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні, а саме, що обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не буде запобігати ризикам зазначеним у клопотанні. Крім того, на думку апелянта, застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою (домашнього арешту) буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав наведених у ній, думку прокурора, яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090002422 від 24.10.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2024 клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 квітня 2024 року включно, а також визначено розмір застави.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів вони є безпідставними з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, останній раз - 30.10.2017 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має постійного зареєстрованого місця проживання у м. Києві, неодружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу, що свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не зменшились і виправдовують подальше його тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи захисника про те, що його підзахисний не вчиняв спроб втеч та не переховувався від слідства та суду, жодним чином не може свідчити про те, що обвинувачений ОСОБА_6 ,. усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі доведеності його вини, з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також відсутності постійного зареєстрованого місця проживання у м. Києвіі сталих соціальних зв'язків, не зможе здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на те, що жоден із допитаних на досудовому розслідувані свідок не підтвердив вплив на нього з боку ОСОБА_6 , що свідчить про відсутність ризику впливу на свідків, а також доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризику знищити або спотворити речові докази, колегією суддів не перевіряються, оскільки такі ризики судом першої інстанції встановлені не були.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. Зважаючи на наведене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта про те, що прокурором не доведено існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід, як про це просить захисник, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2024, якою клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 квітня 2024 року включно, з визначенням суму застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., з покладенням на обвинуваченого ряду обов'язків - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4