Провадження 33/824/779/2024 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 361/9502/23 Суддя у І інстанції: Писанець Н.В.
4 березня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
захисника Грицаєнко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Грицаєнко Олени Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2023 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 14 жовтня 2023 року о 16.15 год. у Київській області с. Семиполки, вул. Київське шосе, 231, керував транспортним засобом «Сузуки Нью СХ» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у присутності двох свідків за допомогою приладу «Drager Alkotest 6820», результат 1,72 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Грицаєнко О.П. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2023 року скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Одночасно, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, в обґрунтування вимог якого сторона захисту зазначає, що вперше апеляційна скарга подана до місцевого суду у строк, передбачений положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП, проте, за відсутності копії договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС», постановою Київського апеляційного суду від 8 січня 2024 року подана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала. При цьому захисник зазначає, що копія такого договору надавалась стороною захисту при розгляді справи судом першої інстанції, проте з невідомих причин у матеріалах справи він відсутній.
На переконання апелянта, така помилка захисника під час подання апеляційної скарги не може бути підставою для відмови особі у прийнятті до розгляду апеляційної скарги після її повторного подання, оскільки ОСОБА_1 не повинен нести негативні наслідки за неналежне виконання адвокатом покладених на нього обов'язків.
У даному випадку, як зазначає захисник, пропуск строку на апеляційне оскарження стався в результаті помилкових дій захисника, а отже не з вини самого ОСОБА_1 та є обставиною, що перебувала поза межами його дій та волі. При цьому, як зазначає апелянт, дана справа має для ОСОБА_1 вкрай важливе значення, оскільки стосується питання позбавлення його права керування транспортним засобом на цілий рік, що матиме для останнього та його родини дуже негативні наслідки. Окрім того, в даному випадку тривалість пропуску троку на апеляційне оскарження є незначною та складає менше 1 місяця.
Всі вищезазначені обставини у сукупності, на переконання апелянта, свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та наявність підстав для його поновлення.
Що стосується доводів на обґрунтування апеляційних вимог, то захисник не погоджується з прийнятим судовим рішення в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на 1 рік та зазначає, що у письмових поясненнях по суті правопорушення, поданих до суду 4 грудня 2023 року, а також безпосередньо під час судового засідання у справі 8 грудня 2023 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення визнав і щиро розкаявся, просив врахувати його соціальний статус (пенсіонер), матеріальне становище, життєві обставини, в яких він наразі перебуває, факт відсутності порушень Правил дорожнього руху та норм законодавства у минулому, застосувавши більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак судом першої інстанції вказані обставини враховано не було та застосовано до ОСОБА_1 санкції за вчинене порушення, виходячи з того, що норми КУпАП не передбачають можливості застосування більш м'якого покарання.
Проте, на переконання апелянта, така позиція суду не відповідає нормам Конституції України, практики Європейського суду з прав людини та порушує принцип верховенства права, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП має бути застосована з урахуванням принципу верховенства права, обставин, що пом'якшують відповідальність та інших умов, в іншому випадку відповідальність становитиме для ОСОБА_1 надмірний та несправедливий тягар, а окрім того, для призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мала бути застосована за аналогією ст. 69 КК України. А тому, з посиланням на положення ст.ст. 23, 24, 33 КУпАП, ст. 8 Конституції України, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 КК України від 2 листопада 2004 року за № 15-рп/2004, ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», практику Європейського суду з прав людини, захисник вважає, що при накладенні стягнення має бути врахований характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, проте дані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції. Сторона захисту вважає, що у даному випадку не були враховані наявні обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, якими є щире розкаяння і вчинення порушення у стані сильного хвилювання в результаті особистих обставин. Також не було враховано особу порушника та його життєву ситуацію, а саме те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, проживає разом з дружиною - ОСОБА_2 , яка ніде не працює. Для забезпечення своєї родини, як вказує апелянт, ОСОБА_1 співпрацює з ТОВ «ВІКНА СТОЛИЦІ», як монтажник конструкції ПВХ, допомагаючи з замірами і монтажем вікон по Києву та Київській області, що передбачає постійне пересування власним автомобілем в різні точки міста та області, інколи також розвезення на власному автомобілі працівників Товариства на об'єкти. Саме тому, як зазначає захисник, залишитися без права керування транспортним засобом на цілий рік означає для ОСОБА_1 втратити можливість пересуватися і виконувати діяльність у Товаристві.
Сторона захисту просить врахувати вчинення ОСОБА_1 правопорушення в стані сильного хвилювання в результаті тяжких особистих обставин, оскільки за поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним в суді першої інстанції, він 14 жовтня 2023 року перебував на рибалці, планував повернутися додому 15 жовтня 2023 року, тому після вдалої риболовлі випив трохи наливки з товаришем, після чого відчув себе зле, зрозумів, що піднявся тиск, прийняв пігулку і, злякавшись серцевого нападу та не маючи мобільного зв'язку ні з рідними, ні з будь-якими особами, які б могли йому допомоги, прийняв рішення включити аварійну сигналізацію, потихеньку їхати до траси, де планував попросити про допомогу.
Окрім того, захисник просить врахувати, що:
- ОСОБА_1 з дружиною проживають у м. Києві, однак додатково мають у власності житловий будинок з надвірними спорудами у с. Самійлівка Козелецького району Чернігівської області, за яким вони з дружиною регулярно доглядають, вирощують сезонні овочі та фрукти, приїжджають з онуками на відпочинок. Дружина ОСОБА_1 не водить автомобіль, а отже, враховуючи значну територіальну віддаленість вказаного житлового будинку від їх дому, у разі позбавлення його права керування транспортним засобом його родина не зможе їздити до вказаного будинку, що також негативно вплине на їх нормальне життя;
- залишитися без можливості керувати автомобілем у ці вкрай складні для країни часи воєнного стану означає не мати можливості за виникнення такої необхідності вивезти дружину, а також інших рідних та близьких у безпечне місце у випадку посилення загрози з боку російської федерації, тотальних блекаутів, тощо;
- зять ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в кінці листопада 2023 року мав інфаркт нервових волокон лівого ока, в результаті чого частково втратив зір та на даний момент не може керувати транспортним засобом. Донька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не водить автомобіль, а тому її родина, що включає в себе також двох неповнолітніх дітей 11 та 17 років, також наразі потребує допомоги ОСОБА_1 , як водія, зокрема, необхідно періодично возити зятя до лікарні на додаткові обстеження та лікування;
- ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні чи навіть подібні порушення, ніколи не був учасником ДТП. Вчинене порушення не завдало нікому шкоди, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, співпрацював з працівниками правоохоронних органів в процесі складення протоколу.
А тому, як наголошує захисник, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на рік фактично призведе до значних негативних наслідків для його родини та рідних, а отже є непропорційним, несправедливим і становить для останнього надмірний і невиправданий тягар, що, на переконання сторони захисту, свідчить про наявність підстав для скасування постанови, у той же час як стягнення у вигляді штрафу буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети як-то виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
ОСОБА_1 , який повідомлений про день та час апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань не надходило.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, при належному їх повідомленні, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, захисника Грицаєнко П.П., яка підтримала доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, слід дійти такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин.
Перевіркою матеріалів встановлено, що у провадженні місцевого суду перебували матеріали у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За участю ОСОБА_1 та його захисника Грицаєнко О.П. відбувався розгляд справи, за результатами якого 8 грудня 2023 року винесена оскаржувана постанова.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що вперше апеляційна скарга захисником Грицаєнко О.П. в інтересах ОСОБА_1 подана до місцевого суду шляхом поштового направлення 16 грудня 2023 року (ас. 36-44).
Постановою Київського апеляційного суду від 8 січня 2024 року подана апеляційна скарга повернута особі, яка її подала, з огляду на відсутність копії договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС».
Вдруге апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з додатками захисником Грицаєнко О.П. в інтересах ОСОБА_1 подана шляхом поштового направлення до місцевого суду 11 січня 2024 року (ас. 53-80).
З огляду на викладене, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд доходить висновку про задоволення клопотання захисника Грицаєнко О.П., яке міститься в апеляційній скарзі, а поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2023 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано у ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані, висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і висновок суду в частині обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і доведеність його винуватості у вчиненні даного правопорушення, не оспорюється в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду.
Висновки судді місцевого суду в постанові від 8 грудня 2023 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, і даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., так і додатковий у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, є безальтернативними, про що обґрунтовано зазначено у судовому рішенні.
У цьому разі загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у межах, установлених цим Кодексом. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від Закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Окрім того, ч. 4 ст. 3 КК України чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено, а тому, з огляду на те, що єдині доводи сторони захисту в частині можливості врахування судом даних про особу ОСОБА_1 , який вину у вчиненні даного правопорушення визнав і щиро розкаявся, є пенсіонером, матеріальне становище, життєві та особисті обставини, в яких він, наразі, перебуває, факт відсутності порушень Правил дорожнього руху та норм законодавства у минулому, вчинення адміністративного правопорушення в результаті тяжких особистих обставини, та призначення йому більш м'якого стягнення, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , всупереч доводам апеляційної скарги захисника, накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
За встановлених обставин апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Грицаєнко О.П. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Клопотання захисника Грицаєнко Олени Павлівни задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 .
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Грицаєнко Олени Павлівни - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва