04 березня 2024 року м. Київ
справа № 359/11611/23
провадження № 33/824/1463/2024
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бобокала Романа Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 443863 від 18.11.2023 ОСОБА_1 11.2023 о 22 год. 50 хв. в Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль вул. Лютнева - вул. Головатого керуючи ТЗ «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на клумбу. При ДТП отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Також відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 443864 від 18.11.2023 ОСОБА_1 18.11.2023 о 22 год. 50 хв. в Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль вул. Лютнева - вул. Головатого керував ТЗ «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, не стійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з такою постановою, Бобокал Р.Б. , який діє в інтересах ОСОБА_1 05лютого 2024 року подав через Бориспільський міськрайонний судКиївської області апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, є незаконною та необґрунтованою, оскільки 19.12.2023 адвокатом Бобокалом Р.Б. було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, у ході якого записано відео з бодікамер працівників поліції. Із наданих відеозаписів не вбачається інформації щодо руху ТЗ «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1 . На підставі отриманих матеріалів справи будувалася позиція захисту, будь-які інші відеозаписи на момент ознайомлення (19.12.2023) у справі були відсутні.
17.01.2024 у судовому засіданні суддею було показано відеозапис, який 03.01.2024 надійшов до суду від заступника командира батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль, та який був відсутній у матеріалах справи на момент ознайомлення 19.12.2023. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що суддя приховав від сторони захисту докази, а також діючи упереджено та суб'єктивно, за власною ініціативою відшукав докази винуватості ОСОБА_1 , що є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в даному випадку суд перебрав на себе функції сторони обвинувачення, чим порушив принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин ОСОБА_1 був позбавлений можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом.
За таких обставин апелянт вважає, що в межах фактичних обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та виходячи з матеріалів, наданих для розгляду, які були попередньо зібранні та належним чином процесуально закріплені уповноваженою на те посадовою особою, не підтверджується існування обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав відсутності об'єктивних, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 .
Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 тільки 26.01.2024 ознайомився з матеріалами справи та отримав копію постанови від 17.01.2024 і на десятий день з моменту отримання копії постанови подав апеляційну скаргу.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Бобокал Р.В. доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ній, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Додатково пояснив, що дійсно на останньому диску, що надійшов 03 січня 2024 року видно як його підзахисний вчинив ДТП, а на первинних дисках зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Проте, диск, який надійшов 03 січня 2024 року не міг братися судом до уваги як такий, що був наданий стороні захисту для ознайомлення та фактично показаний уже в судовому засіданні, що позбавило ОСОБА_1 права на захист від такого доказу.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом із тим, враховуючи, що захисник Яцика В.Р. копію постанови від 17 січня 2024 року отримав лише 26 січня 2024 року, а матеріали справ не містять інших доказі отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, а апеляційна скарга подана в межах 10-денного строку з моменту отримання копії постанови, з метою забезпечення права на захист та справедливий судовий розгляд суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, вмотивованість та законність постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина особи підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: даними, що містяться в протоколах про адміністративне правопорушення від 18.11.2023 серії ААД № 443864, та серії ААД № 443863, з якими правопорушник ознайомлений та які ним власноручно підписано, схемою ДТП, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами, довідкою про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП та відеозаписом з боді-камер працівників поліції з обставинами вчинення даних правопорушень.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до порушення права ОСОБА_1 на захист, що виявилося у тому, що на момент ознайомлення з матеріалами справи 19 грудня 2023 року, у них не було диску, який був отриманий судом 03 січня 2024 року, показаний у судовому засіданні 17 січня 2024 року та покладений в основу винуватості ОСОБА_1 . Зазначений факт, на думку апелянта, свідчив про упередженість суду та перебирання ним на себе функції обвинувачення, що порушило засаду змагальності та рівності сторін. Разом із цим, апелянтом фактично не оскаржується наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а підставою для закриття провадження у справі за відсутністю вказаних складів адміністративних правопорушень є визнання диску, отриманого судом 03 січня 2024 року, неналежним та недопустимим доказом у справі.
Апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги як безпідставні з таких мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАПобов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Вказані положення не були порушені судом першої інстанції, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а стороною захисту не надано доказів того, що суд проявив ініціативу в отриманні вказаного диску. Такими доказами могли бути запити, листи, телефонограми, інші процесуальні документи, з яких би вбачалося витребування судом цього диску, проте нічого із переліченого в матеріалах справи немає.
Також не вбачається факту приховування надіслання таких документів без їх долучення до матеріалів справи, оскільки у супровідному листі заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Саргіса Мінасяна, додатком до якого був спірний DVD-диск та витяг з Інформаційного порталу Національної поліції щодо виклику від 18.11.2023 щодо транспортного засобу Volkswagen Golf на клумбі по вул. Головатого, у реквізиті «на № ____ від _____», який призначений для заповнення при відповіді на певний процесуальний документ, що містить унікальний номер та/або дату, пропущені вказані дані, а тому відсутні підстави вважати, що судом вчинялися дії щодо відшукування доказів на користь обвинувачення.
Також не вбачається фактів відкладення/затягування чи зволікання щодо розгляду справи по суті з ініціативи суду, що могло б свідчити про «очікування доказів на користь обвинувачення», оскільки перше судове засідання, визначене 24 листопада 2023 року (через 3 дні з дня визначення головуючого судді) та призначене на 19 грудня 2023 року було відкладено за клопотанням сторони захисту у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою до захисту. Наступна дата судового засідання була визначена 22 грудня 2023 року та призначена на 17 січня 2024 року тобто в межах розумного строку розгляду справи.
Доводи апелянта щодо приховування спірного DVD-диску від сторони захисту апеляційний суд також визнає безпідставними, оскільки, дійсно, на момент ознайомлення стороною захисту з матеріалами справи 19 грудня 2023 року в них не було спірного DVD-диску, оскільки він був отриманий судом лише 03 січня 2024 року. У матеріалах справи відсутні нерозглянуті клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у період з 19 грудня 2023 року по 17 січня 2024 року, що могло б свідчити про приховування судом отриманого доказу. Разом із цим, у суду відсутній процесуальний обов'язок інформувати сторону захисту про отримання вказаного доказу. Водночас при дослідження вказаного доказу у судовому засіданні сторона захисту не була позбавлена права клопотати перед судом про оголошення перерви з метою підготування лінії захисту від нового доказу обвинувачення, проте вчинення таких дій не вбачається з матеріалів справи, як і не стверджується апелянтом, а тому відсутні підстави вважати, що судом було порушено право на захист ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі також не наведено будь-які обставини, які б давали можливість суду, дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні склади правопорушення, за які його притягнуто до відповідальності. Факт відмови від проходження огляду був зафіксований на тих записах, з якими сторона захисту була ознайомлена. Позиція про те, що водій не керував транспортним засобом була спростована записом, який надійшов до суду 03 січня 2024 року.
Сукупність доказів поза-розумним сумнівом свідчить про винуватість особи, яка притягнута до відповідальності, а тому підстав скасовувати постанову районного суду за таких обставин та закривати провадження немає.
Інші доводи апелянта є формальними та не впливають на правильність з'ясування обставин, що підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбаченихст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2024 року залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу Бобокала Романа Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. В. Желепа