29 лютого 2024 року м. Київ
Справа № 367/1581/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/3105/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко В.М., Поліщук Н.В.
за участі секретаря Бевзи А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, постановлену під головуванням судді Мерзлого Л.В. 21 листопада 2023 року в м. Ірпінь та ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Мерзлого Л.В. 21 листопада 2023 року, за заявами про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
В провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ТОВ «Естіма Резіденс» до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2023 року закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс» Рі Груп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Представником ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» - адвокатом Головачевої О.М. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути з ТОВ «Естіма Резіденс» на користь ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Додатковою ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року заяву представника ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» - адвоката Головачевою О.М. про ухвалення додаткового рішення- задовольнено.
Стягнуто з ТОВ «Естіма Резіденс» на користь ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Також представником ОСОБА_1 - адвокатом Головачевою О.М. до суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути з ТОВ «Естіма Резіденс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн.
Додатковою ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Головачевої О.М. про ухвалення додаткового рішення- задоволено частково.
Стягнути з ТОВ «Естіма Резіденс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Не погодилось із вказаними ухвалами суду ТОВ «Естіма Резіденс», представником товариства подано апеляційні скарги, в яких він вказує на те, що ухвали суду є незаконними та необгрунтованими, постановлені з порушенням норм процесуального права.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції прийняв докази щодо понесення судових витрат із пропуском встановлених строків та не вирішував питання про їх поновлення. Зазначає, що ухвала суду про закриття провадження у справі була постановлена 12 жовтня 2023 року, а отже строк на подачу заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу та обсягу їх вартості сплив 17 жовтня 2023 року. Представник заявників не подавав заяви про поновлення строку на подання заяв про стягнення витрат, а тому у суду першої інстанції не було процесуальних підстав для вирішення питання про поновлення строку на подання заяв про стягнення витрат на правничу допомогу саме за ініціативою суду. За таких обставин, суд першої інстанції мав би залишити без розгляду заяви, як такі що подані з пропуском встановлених законом процесуальних строків.
Також вказує на те, що суд першої інстанції без жодного мотивування відхилив доводи ТОВ «Естіма Резіденс» про те, що представником заявників не було подано передбачених законом доказів понесення витрат на правничу допомогу. Тобто, за відсутністю детального опису робіт, представник обох заявників не пояснила, чому по-різному оцінила вартість послуг для однакових за статусом учасників у розмірі 20000, 00 грн та 50000, 00 грн, а відтак - є незрозумілими та недоведеними критерії оцінки вартості послуг з правничої допомоги. Також заяви не містять доказів оплати вказаних послуг.
Представник зазначає, що процесуальний закон не дає права стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у разі, якщо він подав клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору. Так, припинення перешкоджання доступу на територію ТОВ «Естіма Резіденс» відбулося не з доброї волі ОСОБА_1 та ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», а внаслідок законних дій ТОВ «Естіма Резіденс» під контролем працівників поліції , які забезпечили дотримання правопорядку під час відновлення доступу позивача до свого майна. Тобто, дії позивача щодо подання про усунення перешкод у користуванні майном були обгрунтованими. Таким чином, вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу , оскільки дії позивача були обгрунтованими.
Представник зазначає, що не доведено, що саме адвокати АО «Ревелін Інформейшн Груп» надали правничу допомогу у справі. Головачевою О.М. не надано копій договору або іншого документу, який би підтвердив факт наявності будь яких відносин між адвокатом Головачевою О.М. та АО «Ревелін Інформейшн Груп». Доказів існування трудових чи цивільно-правових відносин між АО «Ревелін Інформейшн Груп» та адвокатом Головачевою О.М. не надано.
На підставі викладеного просить, скасувати ухвали суду першої інстанції від 21 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення про залишення заяв без розгляду , а якщо суд не знайде для цього підстав та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних заяв.
У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 та ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» - адвокат Кєєр О.С. вказує на те, що представником заявників при поданні заяв про стягнення витрат на правничу допомогу було надано передбачені законом докази понесення витрат на правничу допомогу, які є достатніми для ухвалення судового рішення про стягнення судових витрат. Також вказує на те, що позивач визнав відсутність факту порушення та відсутність предмету спору, таким чином мало місце зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами , а тому наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правову у разі закриття провадження у справі.
Також зазначає, що необгрунтованими є судження особи, яка подала скаргу щодо доведеності надання адвокатами АО «Ревіл Інформейшн Груп» правничої допомоги у справі, так на підтвердження повноважень адвоката Головачеовї О.М. було надано ордер АО «Ревіл Інформейшн Груп», яке свою чергу може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.
За таких обставин, просить ухвали суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
В судовому засіданні представник ТОВ «Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» - Берьозка Ю.В. підтримав апеляційні скарги з підстав викладених у них та просив їх задовольнити.
Представник ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» та ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг, просила ухвали суду першої інстанції залишити без змін.
Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В березні 2021 року представник ТОВ «Естіма Резіденс» звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою /т. 1 а.с. 1-4/.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу у підготовче засідання /т. 1 а.с.31,32/.
11 жовтня 2023 року на електронну адресу суду першої інстанції від представника ТОВ «Естіма Резіденс» надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання мотивовано тим, що після відкриття провадження у справі виникли обставини, що зумовлюють відсутність предмету спору на сьогоднішній день у зв'язку із усуненням перешкод у користуванні майном у позасудовому порядку. Зокрема, 28 серпня 2023 року відбувся вихід працівників позивача на місце, по прибуттю було виявлено, що металеві ворота та хвіртка, через які забезпечується вхід на територію земельної ділянки, все ще були заварені. У зв'язку з цим, та з метою забезпечення законності процесу відновлення доступу позивача до земельної ділянки на місце були викликані працівники поліції, у присутності яких було частково демонтовано хвіртку. В подальшому металеві конструкції було зрізано та поновлено доступ на територію ТОВ «Естіма Резіденс» та про відновлення доступу складено відповідний акт.
Представник також зауважив, що ОСОБА_1 продовжує оспорювати право власності ТОВ «Естіма Резіденс» у межах іншої справи, однак починаючи з 29 серпня 2023 року доступу та користуванню територією ТОВ «Естіма Резіденс» не перешкоджає.
На підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору станом на дату призначення справи до розгляду /т.2 а.с. 35-51/.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2023 року закрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Естіма Резіденс» до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою /т.5 а.с. 53,54/.
06 листопада 2023 року представник ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» - адвокат Головачева О.М. направила на адресу суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ТОВ «Естіма Резіденс» на користь ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. Заяву мотивувала положеннями ч.9 ст. 141 ЦПК України та зазначала, що позивач зловживав своїми процесуальними правами, оскільки особисто визнав відсутність факту порушення та відсутність предмету спору, про що ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» зазначало ще у своєму відзиві на позовну заяву /т.2 а.с. 74-88/.
Того ж дня представник ОСОБА_1 - адвокат Головачева О.М. направила до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ТОВ «Естіма Резіденс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн. Заяву мотивувала положеннями ч.9 ст. 141 ЦПК України та зазначала, що позивач зловживав своїми процесуальними правами, оскільки особисто визнав відсутність факту порушення та відсутність предмету спору, про що ОСОБА_1 зазначав ще у своєму відзиві на позовну заяву/т.2 а.с. 96-114/.
Щодо строку подання вказаних заяв, представник відповідачів зазначала, що відповідачі дізнались про наявність ухвали про закриття провадження з сайту Судової влади, копії ухвали не отримували, відповідно строк на подання заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачами не пропущений.
Представником ТОВ «Естіма Резіденс» було подано заперечення проти заяв відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких він вказував про те, що заявниками пропущено строк звернення до суду із заявою про відшкодування витрат, та питання про поновлення такого строку ними не ставиться.
Крім того, представник ТОВ «Естіма Резіденс» вказував на те, що ТОВ «Естіма Резіденс» не відмовлялось від позову, а підставою для закриття провадження у справі стали нові обставини, що виникли після відкриття провадження у справі та внаслідок яких між сторонами вичерпались спірні питання, які існували на момент подачі позову до суду. Тобто, дії позивача не були необґрунтованими. При цьому зауважував, що незважаючи на заперечення відповідачів , жоден з них протягом розгляду справи не надав пропозиції представникам позивача зустрітись на спірній території щоб продемонструвати що спору відносно доступу на територію немає. Відтак, припинення перешкоджання доступу територію відбулось не з доброї волі відповідачів, а внаслідок законних дій позивача. Представник також зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу відповідачами не обґрунтований та є різним.
Задовольняючи заяву відповідача ТОВ «Легал Форс» Рі Груп» та стягуючи з позивача на їх користь витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що правова допомога відповідачу надавалась адвокатом Головачевою О.М., яка приймала участь в судовому розгляді, та подавала велику кількість підготовлених та долучених до матеріалів справи процесуальних документів, а тому вважав що наявні підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Також вказав, що витрати в розмірі 20000,00 грн є співмірними та доведеними належними доказами.
Частково задовольняючи заяву відповідача ОСОБА_1 та стягуючи з позивача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що правова допомога відповідачу надавалась адвокатом Головачевою О.М., яка приймала участь в судовому розгляді, та подавала велику кількість підготовлених та долучених до матеріалів справи процесуальних документів, а тому вважав що наявні підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Вважав, що витрати в розмірі 20000,00 грн є співмірними та доведеними належними доказами.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведених обставин вбачається, що в березні 2021 року представник ТОВ «Естіма Резіденс» звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Легал Форс» Рі Груп», треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, який обгрунтовував тим, що відповідачі шляхом зварювання вхідних воріт та хвіртки повністю заблокували позивачу вхід (доступ) до належною йому земельної ділянки.
В жовтні 2023 року позивачем повідомлено, що перешкоди перестали існувати з 28 серпня 2023 року внаслідок відновлення доступу до земельної ділянки самим позивачем із залученням правоохоронних органів. У даному випадку суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору на день постановлення вказаної ухвали, та вказав, що після відкриття провадження у справі виникли підстави, що зумовлюють відсутність предмету спору, оскільки доступ на територію земельної ділянки ТОВ «Естіма Резіденс» було фактично поновлено діями вчиненими позивачем.
Відтак при вирішенні питання про компенсацію понесених відповідачем витрат на правничу допомогу слід керуватися ч. 5 ст. 142 ЦПК України та зокрема встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Однак, відповідачами не надано доказів і матеріали справи таких не містять, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, тобто відсутні докази про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, так як на момент звернення мали місце перешкоди у користуванні майном, а після їх усунення позивач повідомив про це суд.
Постановлюючи оскаржувані ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції послався лише на правову норму - ч.5 ст.142 ЦПК України, проте взагалі не зазначив в ухвалах коли саме вчинені позивачем необґрунтовані дії та в чому вони полягають. Наведене свідчить про порушення судом вимог процесуального закону щодо законності і обгрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав оскражувані ухвали суду не грунтуються на матеріалах справи і вимогах процесуального закону та підлягають скасуванню.
З огляду на відсутність доказів про необґрунтовані дії позивача щодо пред'явлення позову, заяви представника відповідачів про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс» - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2023 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал Форс Рі Груп» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 08 березня 2024 року.