Справа № 560/3766/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
07 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час служби у нічний час з урахуванням індексації, за період з 20 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 по 31.10.2017;
- зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивачка стверджує, що 12 лютого 2023 року відповідач ознайомив її із відомістю про розмір та склад заробітної плати за період з 20.12.2015 по 01.01.2023.
Відповідно до довідки Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції від 14.04.2023 № 9333/41/18/01-2023 ОСОБА_1 з 06.04.2015 по 03.07.2015 перебувала на посаді інспектора № 5 батальйону патрульної поліції служби № 2 ГУ МВС України у м. Києві; з 03.07.2015 по 06.11.2015 перебувала на посаді інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної служби МВС у м. Києві; з 07.11.2015 по 01.03.2018 на посаді поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції; з 01.03.2018 безперервно проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції.
На звернення позивача стосовно надання інформації про кількість годин фактичного часу служби від 07.11.2015 по 31.12.2017 листом від 04.04.2023 Департаментом повідомлено про неможливість надання таких документів, у зв'язку з втратою останніх при відбитті нападу на адміністративну будівлю Департаменту.
За доводами позову, у період з грудня 2015 року по грудень 2017 року заявник не отримувала доплати за службу у нічний час та у період з червня 2016 року по жовтень 2017 року - індексації грошового забезпечення поліцейського, що підтверджується відомостями грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 07.11.2015 по грудень 2016 року, з 01.01.2017 по грудень 2017 року.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до відомостей про грошове забезпечення позивача, наявних в матеріалах справи, видно, що за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року (включно) індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, тому з урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо зобов'язання Департаменту патрульної поліції провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічний час за період з грудня 2015 по грудень 2017 задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів несення позивачем служби в нічний час за період з грудня 2015 по грудень 2017 року, та на вимогу суду сторонами також не були надані відповідні докази.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивачка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржила його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за службу у нічний час, за період з 20 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказала, що табель обліку робочого часу, довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час формуються та зберігаються в електронному вигляді. Тому надання відповіді про неможливість надання довідки про облік несення позивачкою служби в нічний час є надуманим та вказує на неправомірні дії Департаменту патрульної поліції.
Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав про виконання рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.
УПП у м. Києві не подало відзиву на апеляційну скаргу.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (Закон №580-VIII).
Статтею 91 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.
Для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.
Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №260 від 06.04.2016, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (Порядок №260).
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Обов'язковою умовою для виплати доплати за службу в нічний час є оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку та умов № 260 як первинного документу обліку фактичного часу служби в нічний час.
Отже, підставою для нарахування та виплати поліцейському доплати за службу в нічний час є графіки нарядів та чергувань, що затверджені керівником відповідного підрозділу поліції, а облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час, яка подається до фінансового підрозділу для здійснення відповідних виплат.
Доплата за службу в нічний час виплачується лише за умови підтвердження залучення поліцейського до служби в нічний час згаданими вище документами.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з чч. 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року (справа № 817/1269/17), принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Судом першої інстанції вживалися заходи щодо витребування додаткових доказів у підтвердження залучення позивача до несення служби в нічний час, а саме у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції будь-які відомості щодо виконання службових обов'язків у нічний час ОСОБА_2 у період з грудня 2015 року по грудень 2017 року (графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції, довідки обліку несення поліцейським ОСОБА_2 служби в нічний час тощо), або надати письмові пояснення з приводу неможливості надання таких документів з документальним їх підтвердженням (акт втрати, знищення документів тощо).
Проте, у листах Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції від 04.04.2023 та довідки т.в.о. командира полку № 1 управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції від 26.10.2023 зазначено, що такі документи відсутні.
Таким чином матеріали справи не містять доказів про залучення позивачки до служби в нічний час, зокрема, графік нарядів та чергувань, що затверджені керівником відповідного підрозділу поліції, довідок обліку несення служби в нічний час позивача тощо, тому суд не може здійснити перевірку даних щодо наявності підстав для розрахунку та виплати доплати за роботу позивачки у нічний час.
При цьому, позивачка також жодних підтверджуючих письмових доказів несення нею служби в нічний час за період з грудня 2015 по грудень 2017 не надала.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.