Справа № 420/32026/23
05 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період в розмірі 134 002,96 гривень;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби з органів Національної Поліції в розмірі 134002,96 гривень з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він проходив службу на посадах в ГУНП в Херсонській області з 07.11.2015 по 30.05.2022. За рішенням суду стягнуто одноразову грошову допомогу при звільненні. На виконання рішення суду 05.10.2023 у справі № 420/12049/22 ОСОБА_2 18.10.2023 на рахунок перераховано грошові кошти в сумі 20585,95 гривень. Вважає, що за період затримки розрахунку має право на отримання середнього грошового забезпечення.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що обов'язок виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги, виник з моменту набрання судовим рішенням законної сили 05.10.2023 року, з цього моменту сума заборгованості по розрахунку перед позивачем перестала бути спірною, стала не оспорюваною сумою належною до виплати. Вказані кошти добровільно виплатили 18.10.2023 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 05.10.2023 року по 18.10.2023 року. Сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшою ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Судом встановлені такі обставини по справі.
ОСОБА_1 проходив службу на посадах в ГУНП в Херсонській області з 07.11.2015 по 30.05.2022 року.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області №290 о/с від 30.05.2022 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з вислугою 25 років.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 у справі №420/12049/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ НП в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та премії. Зобов'язано ГУ НП в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та премії, із врахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 залишено без змін.
На виконання рішення суду від 05.10.2023 у справі № 420/12049/22 ОСОБА_2 18.10.2023 на рахунок перераховано грошові кошти в сумі 20585,95 гривень.
Позивач вважає, що він відповідно до ч. 1 статті 47, ст.116, 117 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, заперечення відповідача викладені у його відзиві на позовну заяву, проаналізувавши письмові докази по справі, приписи діючого законодавства, правові позиції Верховного суду та Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доведенню обставини несвоєчасного повного розрахунку з позивачем, оскільки це встановлено рішенням Одеського ОАС (справа 420/12049/22), що вступило в законну силу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, але за період не більше ніж за шість місяців.
Враховуючи практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду, суд зазначає наступне.
26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц та прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.
На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таку позицію ВП Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Верховний Суд зазначив, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
На підтримку наведеної вище позиції ВП Верховного Суду, 30 листопада 2020 року Верховний Суд КАС ухвалив постанову у справі №480/3105/19 (провадження №К/9901/5696/20). У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Зазначена справа переглядалась ВС КАС за позовом військовослужбовця щодо компенсації за неотримане речове майно та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, що свідчить про їх ідентичність з цією справою незалежно від того що позивачу у цій справі не було виплачено індексакцію одноразової грошової допомоги при звільненні.
Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям “всі суми, що належать працівнику”, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за порушення її приписів та невиплату працівнику відповідних (всіх) сум при звільненні.
У цій справі позивачу грошова допомога при звільненні була виплачена, але без врахування її індексації та без врахування премії при її розрахунку.
Саме в цій частині були задоволенні позовні вимоги позивача у справі 420/12049/22.
Здійснивши перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем, відповідно до рішення суду визначено різницю та встановлено до сплати додатково 20 589,95 гривень, яка виплачена 18.10.2023 року.
Відповідно до довідки від 26.12.2022 року №353 наданої ГУ НП в Херсонській області середній заробіток позивача становить 22 456,54 грн, а середньоденний 736,28 гривень До розрахунків взято розмір грошового забезпечення позивача за березень-квітень 2022 року.
Позивачем та його представником позовні вимоги визначені за час затримки розрахунку при звільненні за 182 календарні дні в сумі 134 002,96 грн. (736,28 грн. х 182 календарних дні).
Позивачем правильно визначений період затримки розрахунку 182 дні виходячи з приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП (за період не більше ніж шість місяців).
Що стосується розрахунку суми виплат за затримку розрахунку за цей період, то суд не погоджується з наведеними розрахунками позивача виходячи з наступного.
При звільненні, ГУ НП в Херсонській області було виплачено позивачу 88 421,64 грн.
Враховуючи суму індексації 20 589,95 гривень, яка також підлягала виплаті, але виплачена із затримкою, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен був складати 109 011,58 грн, (88 421,64+20 589,95), що суд бере за 100%, з яких індексація одноразової грошової допомоги при звільненні, що додатково нарахована та виплачена за рішенням суду становить 18,88% ((20589,95х100%) : 109 011,58 грн).
Таким чином, враховуючи вищезазначені розрахунки, суд вважає, що позивачу підлягає виплаті не повна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, а сума такого заробітку, яка є пропорційною невиплаченій частині заробітку при його звільненні за 182 календарних дні, що складає 25 299,75 гривень (736,28 х 182 х 18,88%).
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного в Постанові від 28.06.2023 року у справі №560/11489/22.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю.
Крім того, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде не зобов'язання нарахувати та виплатити вказану суму, а її стягнення з відповідача, оскільки вона визначена вищенаведеними розрахунками суду. Зазначене не свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, а є одним із способів ефективного захисту порушеного права.
Викладені відповідачем у відзиві доводи спростовані встановленими за результатами розгляду справи обставинами та приписами вищенаведених нормативно-правових актів.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України. Часткове задоволення позову не впливає на розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, оскільки воно полягає у корегуванні розрахунків.
Керуючись ст. 241-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Херсонській області (ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 25 299,75 гривень (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень 75 коп.) з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Херсонській області (ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1072,02 гривень
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.