Справа № 420/35551/23
06 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 року по 16.11.2023 року включно; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 року по 16.11.2023 року у сумі 295 563 гривень 95 копійок включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року №100.
Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування підстав для задоволення адміністративного позову позивач вказав, що ОСОБА_1 з 29.03.2016 року по 31.03.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2021 року №65 позивача було звільнено з військової служби. Проте, позивачу стало відомо, що у період проходження військової служби нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі. 11.05.2021 року позивачем було направлено заяву до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача та для вирішення спору позивач у червні 2021 року звернувся до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року у справі №540/2792/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 18.05.2008 року по 31.12.2017 року, з урахуванням виплачених сум та 23.11.2021 року на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року у справі №540/2792/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29.03.2016 по 31.12.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового 2 місяця) січень 2016 в сумі 3657,45 грн., що підтверджується повідомленням про надходження коштів (додаток №4 до позовної заяви). Позивач зазначив, що не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач повторно звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №420/9826/22 зобов'язано відповідача: - нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.03.2016р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 73118,65 грн. - нарахувати і виплатити на користь позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 по 31 березня 2021 включно в сумі 165136,55 гривень відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. 26.10.2023 року представником позивача подано звернення на Урядову гарячу лінію з проханням виконати рішення суду. 17.11.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №420/9826/22 і відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 234 681,37 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою (додаток №6 до позовної заяви). Таким чином,як вказав позивач, повідомленнями про надходженням коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні та скільки позивача було виключено зі списків особового складу 31.03.2021 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 17.11.2023 року, то відповідачем затримано розрахунок з 01.04.2021 року по 16.11.2023 року на 960 днів. У зв'язку з викладеним та посилаючись на норми діючого законодавства, позивач просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 року по 16.11.2023 року у сумі 295 563 гривень 95 копійок включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995 року №100.
05.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову позивача. Так, відповідач вказав, що компенсація за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватись за правилами ст. 117 КЗпП України. При цьому, відповідач, посилаючись на практику Верховного Суду та істотність частки індексації грошового забезпечення (234 681,37 грн. ) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку (467 683,20 грн.), яка складає 50 % ((234 681,37 грн. : 467 683,20 грн.) х 100), вказав, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача становить: 487,17 грн. (середня заробітна плата за один день) х 50 % х 182 календарні дні (шість місяців) = 44 332,47 грн.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 29.03.2016 року по 31.03.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2021 року №65 позивача було звільнено з військової служби.
У період проходження військової служби нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №420/9826/22 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 29.03.2016р. по 28.02.2018р. включно; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.03.2016р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 73118,65 грн; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 31.03.2021р. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 по 31 березня 2021 включно в сумі 165136,55 гривень відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
На виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №420/9826/22, відповідачем 17.11.2023 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 234 681,37 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою(а.с.20).
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 вищеназваного Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З урахуванням наданої до суду довідки Військової частини НОМЕР_2 про середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 від 04.01.2024 №4 нараховане грошове забезпечення позивача у січні 2021 склало 14371,42 грн, лютому 2021 -14371,42 та середньоденне грошове забезпечення склало - 487,17грн.
З урахуванням викладеного, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 року по 16.11.2023 року (враховуючи 6-місячний термін встановлений ст. 117 КЗпП України ) становить 89152,11 грн. (487,17 грн *183 дні).
При цьому, суд зазначає, що ним не враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки на момент формулювання висновків суду стаття 117 КЗпП України діяла в іншій редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку затримкою розрахунку при звільненні.
Разом з тим, на дату звернення позивача із цим позовом, обмеження строку стягнення середнього заробітку шістьма місяцями відповідно частині 1 статті 117 КЗпП України, як вже зазначено вище, фактично закріплено принципи розумності, справедливості, пропорційності та добросовісності при стягненні середнього заробітку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89152,11 грн.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 152,11 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра